Підписуючи черговий акт прийому-передачі грошей за мої скромні послуги завважив у рядку "Ітого:" суму, помітно меншу за відповідну. У "дівчаток з документами" вже звик нічого не питати - вони все одно нічого не знають і не вирішують, а просто роблять свою "паперову роботу", що логічно - тому одразу ж на пальцях вирахував, що не вистачає 5%, які є "бонусом за СПД". "Обідно, досадно, но..." - але пішов розбиратися...
В цілому, що саме трапилося і так було зрозуміло - мене цікавило лише "офіційне підтвердження": такі да, "бонус за перехід на СПД" був запланований лише на 2009-й рік, а позаяк останній якраз місяць тому як закінчився, то бонусу вже нема. Що також логічно і, мушу визнати, цілком не несподівано, але... Ну як би ото пояснити? Ну от усі ми знаємо, що таки помремо - але ж не очікуємо що це відбудеться саме сьогодні-завтра і навіть сподіваємося, що того не трапиться якомога довше. :) От так і тут: сталося відверто логічне і "не несподіване", але якось воно трохи невчасно чи що...
Спробую на пальцях підрахувати, чи багато втратив - чи то недоотримаю. Тож якщо узяти мої підрахунки вартості нового "Гольфу", якого я оцінив у $30'500, які я оцінив доступними до відкладання за 2 роки, то ті ж самі 30500 / 1.05 = 29047. Десь так півтори тисячі у.о. за 2 роки виходить. Насправді більше, бо ж це я разував від "того, що відкладати" - "нетто", так би мовити. Навіть якщо так - мінус $750 - на один раз злітати відпочити у Турцію чи Єгипет, або повний бак бензину (який, доречі, також подорожчав) щомісяця, або... ну, не знаю - новий телевізор? Нова дубльонка малій? Наче й небагато - 5%, у абсолютних значеннях я з депозитів маю "трохи" більше - але у тих самих абсолютних значеннях, та ще й "матеріалізованих" - не так вже й мало.
"І сокири нема, і карбованець винен, і головне - все чесно!" (к) :) Як розішлють офіційного листа на усю контору - буду збирати свої "перемовницькі" здібності (дарма мене на трєнінги Самого Козлова тягали, чи що!?) і писати листа турецькому султану - виходячи з такої дрібниці, але незручної для мене, просити дрібного підвищення платні - наче б то як не надто незручного для контори: може таки "Забірайтє! Государство нє обєднєєт!" (к) - га? А в мене буде повний бак бензину - "зайвий", але не зайвий - на роботу їздитиму! Будєм пасматрєть... (к)
P.S. Треба ж - у власних розрахунках заплутався: вартість розрахованого мною Volkswagen Golf VI становить $32'962, а $30'500 - то є вартість найдорожчої у нас комплектації Skoda Yeti, яку я навів для порівняння. Точна цифра: $1569 за 2 роки - ну, не така вже й велика різниця з тим, що порахував раніше.
від 2 лютого 2010 року:
День бабака
Шо!? Опять!? (к)
від 27 січня 2010 року:
Der Neue Golf - світло у кінці тунелю
Від наших українських дилерів цілковито неможливо добитись чогось корисного, окрім питань "звідки ви дізналися про нашу компанію?" та спроб "налагодити прямий контакт з клієнтом, вимагаючи його прямі контакти" - ви мені спочатку запропонуйте щось справді цікаве, а контакти я сам дам, якщо вже й справді цікаве! Тож покопирсавшись на німецькому сайті Volkswagen-а знайшов таки "де собачко порився": двигуни 1.4 TSI у комплектаціях Trendline не пропонуються в принципі - тільки у комплектаціях Comfortline, Highline, та "окремій родині" - Der Golf "Team". Тепер залишилося дізнатися у "наших", чи можна в нас, "на панській Україні", замовити комплектацію Comfortline. Ну і ще одне питання, звісно ж - ціна: не особливо розгулюючися, а навпаки себе обмежуючи, я "наконфігурив" собі машинку на 23'359 євро, що у перекладі Porsche Leasing на наші українські складає 266'993 гривні, або у подвійному перекладі на доляри - $32'962. Для порівняння, сьогодні ж у нас же ж наша ж "Прага Авто" пропонує такий собі Skoda Yeti у комплектації Experience (це, типу, найдорожче з того, що є) за такі собі $30'500 (за курсом НБУ + 1.5% + $545 доплата за колір "металік"). А "Єтті" - єтто вам який не який, а кросовер - майже Тігуан. "Однако всьо єто ізрядно стоіт!" (к) Ті самі 266'993 гривні не економлячи, але таки відкладаючи, сьогодні я можу "навідкладати" за 2 роки. А моє власне правило стосовно машини наполягає на тому, що власна машина має коштувати рівно стільки, скільки ти можеш без зайвих обмежен сам назбирати за рік. Втім, на те вони й правила, щоб їх порушувати, еге ж? :)
від 23 січня 2010 року:
Просто субота
Картинку потіг звідси. ellustrator пише:
Если кто-то не понял. Здесь карикатуры. И они высмеивают всех политиков без разбора и по любому поводу. И так будет. Обиженные защитники Ющенко со своими обидами уходят строем и рыдая.
"Раз-два-три-чотири-п'ять - починаєм рахувать!" (к) - цікаво, як довго протримаються карикатури на Путіна. ;) Що до Ющенка мені байдуже - ворогів, які на той момент також обособлювали собою ворогів народу, свободи, демократії, тощо, потрібно було з гучними процесами або з гучними "без суда і слідства" розстрілювати з конфіскацією майна в усіх родичів ще у 2004-му та 2005-му - сам дурень. Як робити революцію, так до кінця, а як ні - маємо те, що маємо. (к) З іншого ж боку, усі числені "реакції Москви" це аж ніяк не виправдовує. Москва за ці 5 років так само нічого не навчилася і навіть не змогла виробити хоч скількись зважену політику стосовно як України, так і найближчих сусідів - "колишніх братських народів СРСР". Сьогодні Москва замкнулася на внутрішній агітації, яка з огляду на "питання російської мови" чіпляє також і частину населення України, і не може точно сама собі сказати, чи треба щось робити стосовно "політичної ситуації на/в Україні", чи ні, а як робити - то що саме? Бо зробити щось хочеться - все ще турбують старі фантомні болі Великої Імперії за втраченими територіями, але звичка - страшна річ! - та й справі сьогоденні, внутрішні і зовнішні, турбують не менше, тому "братські претензії" до старого вассала поволі, але таки вщухають. Життя триває...
Цей гарнюний мультик чудово передає сьогоднішній настрій.
від 25 грудня 2009 року:
Веселого Різдва!
Ви ж в курсі, що католицьке Різдво - в усіх сенсах набагато більш Різдво, ніж ортодоксально-православно-руське, яке й свято-то так, чисто формально, лише як "червона дата" церковного календаря?
Маємо те, що маємо. Маємо рис у вигляді сирого рису, кукурудзу у вигляді "ніжна кукурудза вакуумована", маємо зелений горошок у вигляді консервованого зеленого горошку, маємо курагу у вигляді намертво засушених позаминулорічних абрикос. Також є сіль, чай, ну і трохи кухонного причандалля. Позаяк сьогодні свято - Святого Миколая - а їсти хочеться завжди, задача стоїть просто: маючи те, що маємо, зготувати щось таке святкове.
[Далі дуже багато тексту і жодної картинки!]
від 19 грудня 2009 року:
Просто субота - але й Святого Миколая
Картинку потіг звідкись з "Карикатура.ру". Піду вже, бо негарно змушувати себе чекати. А чим ви займаєтеся, коли надворі така чудова зимова погода?
На стінках ще залишається багато, але витягти їх - непроста задача! Я наварив гарячого чаю і залив його в банку з під меду. Вийшло непогано, але чай з медом не "в прикуску" не так смачно, як чай зі звичайним цукром чи з тим самим медом, але ложкою.
Кому не цікаво веселі історії про залишки меду у банці - ласкаво прошу читати блог старіючої руської баби жінки - стільки жовчі стосовно чужого життя, яке ніколи не було їй доступне навіть у мріях, бо справжня руська жінка ніколи нічого про нормальне неруське життя не знала, не знає дотепер, і не хоче знати - де ще таке знайдеш? Дуже рекомендую! :)
P.S. Мені особисто з останнього оце особливо сподобалося. :) Тьотя Наташа, пишучи від щирого серця: "И вот сейчас что-то меняется. ... А Сережа... Хочется, чтобы он остался дома." - звично міряє світ своїм звичним руським: "та срати мені насправді, як воно там краще, бо краще - це так, як я думаю" (к) Воно, звісно, щиро - але яке відношення до того "як було би краще" має "але (комусь) так хочеться"? Доречі, про "руські іноваційні бізнес-проекти": устами дитини, як відомо, говорить Сама Істина - руські про це забули і не "порізали". :) А дитина говорить цікаві речі: "Зараз під цей проект реєструється компанія, щоб..." Дитина ж ще не знає, що "компанія реєструється" з однією відомою ціллю: "освоіть срєдства". Але нічого - Сєрьожа залишиться вдома і навчиться "розкручувати бізнес по-російські" - Росії буде чим пишатися! Чи ви ще сумніваєтеся? :)
P.P.S. Особливо мені подобаються слова хлопчика: "Как говорил один человек из Германии, который там раскрутил серьезный бизнес, он не хочет чтобы его дети учились в Германии, поскольку он закончил (как он сказал) физтех и что там было достаточно хорошее образование и сказал что в России образование очень хорошее, но раскрутка бизнеса, к сожалению, пока ниже, чем за границей, но, в свою очередь, там образование хуже..." (к) Тут я плакалъ! :) Шо такоє "раскрутка бізнєса" і шо "одін чєловєк із Гєрманії, которий там раскрутіл сєрйозний бізнес" знає про "образованіє" най навіть у тій самій Німеччині? Хлопчик ще малий і ще не знає простого, але такого цинічно-життєвого питання: раз ми такі розумні - чому ж ми такі бідні? (к) І можна сміливо прогнозувати майбутнє і науки, і бізнесу, та й самої держави під керівництвом таких "одін чєловєк із Гєрманії, которий там раскрутіл сєрйозний бізнес". Що для німця добре - про те руський ніколи і не дізнається. Таке руське життя.
P.P.P.S. Доречі, я одразу ж засумнівався у технічних деталях, що їх розповідав малий - але хіба я хто, щоб сумніватися у словах молодого технічого генія? Але виявилося, що я все ще "таки хтось" - тож дозволю собі навести повністю коментар стосовно "технічого генію" і "раскрутки серйозного бізнесу":
Первоисточник - http://zv.innovaterussia.ru/project/comments/1131 Понимаю, что тяжело такое вычитывать, букв много. Резюме этого "проекта" следующее -
заявленные "характеристики" противоречат законам физики. (читайте "Линейную оптику" и комментарии Сигеева Александра по ctrl-f)
Патентовать подобное невозможно, коммерческого интереса нет (читайте Фролова Николая там же).
Единственное (но не заявленное) качество этого "прибора" - роскошный образчик для развития детского (ключевое слово) познавательного начала.
Это правда очень круто - когда дети начинают интересоваться тем, что внутри - и придумывать новые способы компоновки. Это надо поощрять, это надо развивать и тп.
Но не надо делать очередную пиарную фигуру из маленького мальчика, у которого половина речей - заемные, а вторую половину он не выучил.
И преступно приучать к мысли, что можно сделать "фуфло" - и "впарить" его исключительно методом информационного давления. А после сетовать - и чего ж у нас вокруг все симулякрами обвешано.
Это характерная особенность всего "Зворыкинского проекта" - многомиллионный объем организационной работы при отрицательном содержании. Гора родила мышь и пытается выдать ее за слона. И пожалуйста, не надо лить пустопорожнее славословие "техническому гению", которому дали дорогу..
Жаль, что журналисты не учат физику. Хотя бы в школе.
Як кепсько так добре знати своїх "старших братів руських", як от їх знаю я, еге ж? 30-річний досвід існування серед них та поряд з ними зводить нанівець будь-які світлі сподівання на "И вот сейчас что-то меняется." (к) От така ..., малята...
від 12 грудня 2009 року:
Просто субота
Діти люблять Volkswagen
Дорослі люблять Volkswagen
А от жінки Volkswagen не люблять :)
від 11 грудня 2009 року:
Ханука - за 20 днів до Нового Року
...
від 10 грудня 2009 року:
Артур и мініпуты - помста Урдалака Люка Бессона
Це ж треба до такого дожитися: мало того, що цей напів-мультик нудний до нудоти - у ньому немає ані краплини нового у порівнянні з першою частиною, а все, що є, відбувається у такій страхітливо беззмістовній бездіяльності, що просто дивуєшся: а чи Люк Бессон це взагалі? Так це ще й тільки половина (!) рівно половина чогось, що може бути можна буде назвати "кіно". І у цій половині, не побоюся повтиритися, взагалі нічого не відбувається. Якщо ви цю частину раптом пропустите - гарантовано абсолютно нічого не втратите.
Так, звісно: Артур знову потрапляє до мініпутів. На що можна було би витратити хвилин 5, максимум 10 екранного часу, оскільки геть усе, що було сказано і показано у цій "помсті Урдалака" - все це вже було показано і детально розказано у самому першому фільмі. І при цьому у тій самій першій частині дія відбувається не зупиняючись і не зменшуючи "драйву" - і це з усіма численими "ліричними відступами" включно! А тут... Складається переконливе враження, що цього разу перед автором стояло завдання тягти час. Пам'ятаєте, як у того старого екскурсовода-оповідачау третій частині "Невловимих месників" - "Короні Російської Імперії": там в очікуванні доставки цієї самої корони назад на місце її постійного перебування довелося затримати цілу делегацію усіляких іноземців, та ще й так, щоб вони, буцімто, нічого не запідозрили. Нічого не запідозрити у "Короні" міг хіба що геть тупий - але на те вона й політика і усілякі там "міжнародні відносини". А тут автори цього "кіна" тримають свого глядача за якихось тупаків, яких світ не бачив - і роблять це з неприхованою очевидністю. Але з якою ціллю і чи є насправді така ціль чи може це просто... а може то просто така от проста і невимушена тупість самих авторів?
Інакше як "помста Люка Бессона" і не назвеш. Кому і за що - це, ймовірно, доведеться дізнатися у наступній серії. Дай Бог, остання!
від 5 грудня 2009 року:
Просто субота
Деяким людям у вбиральні стає нудно, тому газети і журнали з аналізом
останніх подій світового значення - звичний атрибут багатьох подібних
приміщень. Але друкована продукція може згодитися далеко не всім, и компанія Atech
пропонує доповнити її високими технологіями, а саме док-станцією iCarta для iPod,
яка одночасно виконує і функцію тримача туалетного паперу. Стереосистема керується
розташованими на корпусі пристрою кнопками, а чотири динаміки мають захист від вологи.
Пістя встановки плейера у роз'єм відбувається підзарядка. Вартість iCarta - $60.
Странные комбо-гаджеты, или когда функциональности бывает чересчур (3DNews Daily Digital Digest)
від 1 грудня 2009 року:
Прийшла зима - смажу шампінйони
...
від 30 листопада 2009 року:
Останній день осені
Якось воно все швидко цього року. Швидко і... беззмістовно. Можна було би заперечити що, принаймні, останні три місяці - відтоді, як я таки придбав собі машину - пройшли досить таки насичено, але ні: мушу визнати, що ці останні три місяці пролетіли так само швидко і "без запинок" - і наче й багато чого було, але наче й нема чого й згадати. Раз - і нема. Минула зима: раз - і нема. Потім весна: раз - і нема. Потім літо - літа так взагалі здається і на "раз" не було: уявіть собі, але я цього літа навіть до води толком не вибрався. Здається. Все збирався, збирався - навіть у Крим планував скататися, а тут раз - і вже кінець осені. Та ще й машинку примудрився якщо не розбити, то добряче пошкрябати. Певно це останнє і є найбільша подія серед усіх тих, які, власне, не трапилися взагалі за останні... мабуть таки за останній вже майже як рік. Придбав машинку - розбив машинку. Хе-хе-хе! Життя триває. Принаймні, я дуже на це сподіваюся.
Просто таки нісенітниця якась: осінь закінчилася, а сказати толком і нема чого. Дожився...
P.S. Тим часом кращим автомобілем року у Європі обрано новий Volkswagen Polo - такий собі знову ж таки новий Golf VI у мініатюрі. Ну, може не "у мініатюрі", а просто "трохи менший". Хоча - а що ж тоді таке "у мініатюрі"? Ет, треба таки вкладатися спати. Як привезуть нам сюди в Київ нові Polo - треба буде сходити подивитися. Хоча я ото так підозрюю, що після не нового, але все таки "повноцінного" Гольфа "розмінюватися" на щось інше, най навіть "таке саме, але трохи менше і простіше", мені вже буде ой як через силу. Що ж, будєм пасматрєть... (к)
