Чому час від часу мені свербить сісти за клавіатуру та набрати декілька тисяч знаків, що складуться у який-небудь текст, чи то сумбурний, чи то зовсім непоганий? Адже ніхто не платить мені за це ані копійки. Навіть навпаки: я витрачаю на це свій час, який можна було б витратити на що-небудь інше, корисніше чи приємніше. Навіщо ж воно мені?

Можливо, це все з за того, що інколи виникає страшенна жага робити хоч щось, будь яку роботу, але таку, щоб було видно результат. А так як нікуди мені у цей самий момент прикласти свої зусилля задля якоїсь суспільної користі, то й виходять з під моїх пальців ці рядки та абзаци. Напевне що так і є.

Звичайно ж, я навіть ніколи і не сумнівався у тому, що то не єдиний я такий є, не одному мені "свербить в одному місці". Інтернет дає грандіозну можливість реалізувати себе, якось заявити про себе і навіть побачити результат цього. Так, звичайно ж задля цього потрібно докласти якихось зусиль. Але, як я розумію, є два (щонайменше) типи людей: які просто хочуть заявити про себе, бажано докладаючи до цього щонайменше зусиль, а є люди, які хочуть себе реалізувати. Тобто одні працюють (чи то не працюють, а так) задля результату, задля ще одного місця, де було б славнозвісне "тут був ...", а от інші - заради самої цієї праці. Їм потрібніші ці хвилини творчого екстазу, чи то, навпаки, творчого сумніву, чи то взагалі можливо зовсім не творчої, рутинної праці. Але, звичайно ж, їх цікавить і результат - бо марна праця сама по собі не приносить того задоволення, як праця задля створення чогось, що могла б оцінити стороння людина.

От знову не виходить у мене докладно викласти свою думку. Напевне таки потрібно піти та отримати другу вищу освіту у сфері журналістики. Було б дуже цікаво, звичайно ж, але поки що я, на жаль, не бачу ніякої практичної користі, куди саме я зміг би застосувати ті знання. Тобто, незважаючи ні на який "романтизм", матеріальна сторона будь якої справи мене також цікавить. Розумієте, "жити, як то кажуть, добре, а от добре жити ще краще". Отож і я люблю жити і маю величезне бажання жити добре та ще краще. Знову ж таки, я аніскільки не сумніваюся, що і у цьому аспекті не один я такий.

Ото ж бо, я та інші "інтернет-діячі", переслідуємо дві мети (щонайменше): отримати задоволення від процесу та використати цей процес чи то його результати задля отримання якихось дивідендів. Саме до таких людей я себе відношу і саме таких людей щиро поважаю і завжди (принаймні, досить часто) розділяю їхню думку.

Гм... Маленький "ліричний відступ". Я набираю свої "теми", використовуючи MS Word (MS Word 2000, якщо кому аж надто цікаво). У нього є така цікава та інколи досить корисна функція: статистика документу. Вона відображає кількість набраних сторінок, слів, рядків та знаків. А може й ще що. На цей момент цей текст вміщує 1 сторінку, 477 слів (а вже більше), 46 рядків та 7 абзаців. І 2888 знаків. Це - враховуючи знаки пунктуації та проміжки між словами. А я хотів би написати щонайменше 5 тисяч знаків - що ж його ще написати?

Зазвичай, після такої "нестачі ідеї" у мене починає виходити якась цілковита маячня. Бо писати хочеться, а що писати - вже не знаю. Тому я пересилю себе і залишу цей текст таким, яким він є. Все одно час обідати.

Смачного!

P.S. Обід та філософські думки, що дають відпочинок розуму під час нього, дали поштовх осмисленню деяких нових ідей стосовно цієї теми. Але потрібно залишати якийсь матеріал і для наступних тем, тому цю я все таки закрию.

від 4 лютого 2003 року