Як же я їх усіх все-таки інколи ненавиджу...

Усього н-надцять хвилин тому один з моїх робочих комп'ютерів, припинивши жахливо дратувати мене своєю вайлуватістю, усе таки наказав довго жити. Ви гадаєте апаратна частина підкачала? Може бути - не буду сперечатися - останнім часом CD-приводи стали просто жахливі: з таким верещанням заводиться яка-небудь циркулярна пилка на старій колгоспній лісопилці. Але все ж головна підозра моя падає саме на "комп'ютерний розум" - операційну систему.

Не знаю, чи викличу я чергову хвилю неприйняття в душі читача, але я з задоволенням назву цю саму операційну систему! Це - Mіcrosoft Wіndows 2000. Те, що це ще й Advanced Server - це вже не має особливого значення.

А, ви хочете знати, яку програму було відкрито в той момент, коли настільки скорботна доля осягла той комп'ютер? І отут я не посоромлюся голосно написати: це - Mіcrosoft Іnternet Explorer 6.x - не пам'ятаю точно, який саме .x, та й не маю ні найменшого бажання уточнювати це. Та й пишу я, взагалі-то, зовсім не про це .

Те, що практично на кожному комп'ютері практично кожного користувача встановлена операційна система MS Wіndows, факт досить беззаперечний. Стосовно переваг в інтернет-браузерах - отут поле може бути ширше, але знову ж таки я не про це. А хочу я з вами поділитися моїм занепокоєнням що до того, що всі ці браузеры-шмаузеры разом з операційними системами й іншими комп'ютерними фінтіфлюшками все більше впливають на наш з вами настрій. Чи ви не відноситеся до числа людей, що засмучуються, що дратуються, що навіть виходять із себе внаслідок прикрого збою комп'ютера?

Тільки що набраний і загублений документ, недоглянутий фільм, недочитана стаття, недослухана мелодія - все це вносить свою лепту у створення того стресового стану, про який так багато говориться останнім часом, який так знайомий сучасній людині. Міський транспорт, різні неприємності у побуті, на роботі, у родині - до усього цього тепер додався ще і "наш друг комп'ютер", що все частіше "радує" нас своїми "витівками". Чорт забирай, так хіба ж воно нам треба?!

Комп'ютер все більше і сильніше став впроваджуватися у наше життя. Так, на просторах колишнього Радянського Союзу це впровадження поки не настільки значне, як у розвитих країнах, але воно є і воно аж ніяк не збирається зупинятися. Мало того: воно, упровадження, навіть не збирається скидати темпи свого розвитку. Наше життя заполоняють Інтернет, комп'ютерні ігрові приставки, все більш "розумна" побутова техніка - перелічувати можна довго, але, гадаю, у цьому немає необхідності. Мене більше цікавить питання: а чи виграємо ми в результаті усього цього "впровадження" та "розвитку"? Точніше навіть не так: виграти то ми виграємо, але якою ціною? Яку жертву приносимо ми на вівтар цьому "електронному богові"?

Не секрет, що останнім часом інформаційне товариство стурбоване проблемами безпеки. Багато видатних діячів призивають контролювати інформаційні потоки, щоб як можна раніше виявляти ту чи іншу загрозу для суспільства. А суспільство - це, взагалі-то, ми. Отже, турбота про контроль інформації є й турбота про нас самих. Але чи є якась межа цієї "турботи" і хто її визначає? Виходить так, що, одержуючи безпеку, ми повинні пожертвувати частиною своєї особистої свободи?

За всі потрібно платити. За безпеку, за зручність, за затишок, за інформацію, за розваги - перелік неважко продовжити. Платити грішми або якими-небудь особистими обмеженнями - все-рівно так чи інакше приходиться платити. Але я, чесно кажучи, ніяк не зрозумію кому ж і за що ж я плачу своїм власним настроєм у відповідь на комп'ютерні збої?

Так, без комп'ютерів нам уже не обійтися - вони давно стали повноправним "стовпом" цього світу . Але може можна зробити хоч що-небудь для того, щоб ці комп'ютери були якось непомітніші у цьому шаленому вирі сучасного світу? Гадаю ніхто не стане заперечувати, що неприємності від чого б то не було набагато помітніші ті відчутніші у порівнянні з радостями, зручностями або вигодами, цим чим би те не було дарованими.

Так, без комп'ютерів нам не обійтися. Але як же я їх все-таки іноді ненавиджу...

від 12 cічня 2003 року