Писати хочеться, аж свербить!

Начитався усякого, написався також, напрацювався навіть трохи, знову вечір, знову я за комп'ютером, знову пишу якусь нісенітницю.

Ну от, написав одне речення, воно ж один абзац, а що далі - не знаю. Але читати вже немає ніяких сил. То про що б його написати?

І Інтернету немає - не працює - такий його перманентний стан останнім часом. Він у мене корпоративний, як, власне, і сам комп'ютер, отож галасувати особливого бажання немає, бо самі ж розумієте, усе одно даром. А без Інтернету наче й нема про що написати - усі теми хутко зникли. От хіба що...

О! А непогана тема несподівано знайшлася у одному незакритому вікні MS Internet Explorer-у. Це - новина від російського сайту Cnews під таким заголовком: "На папері покажуть кольорове кіно" (переклад заголовку мій власний - правда ж вправно я його?). От що там пишуть:

В голландской исследовательской лаборатории компании Philips ученые создали новый тип "электронной бумаги", которая в один прекрасный день позволит смотреть полноцветные фильмы на страницах книг и газет. Крошечные точки, расположенные на бумаге по столбцам и строкам, могут изменять цвет всего лишь за одну сотую долю секунды, чего вполне достаточно, чтобы с помощью массивов таких точек демонстрировать видеоизображения.

(переклад також мій власний):

У голландській дослідницькій лабораторії компанії Philips вчені створили новий вид "електронного паперу", який одного чудового дня дозволить дивитися повнокольорові фільми на сторінках книг та газет. Дрібненькі цяточки, розміщені на папері стовпчикам та рядками, зможуть змінювати колір усього лише за одну соту частку секунди, чого цілком досить, щоб за допомогою масивів таких цяточок демонструвати відеозображення.

Мені одразу ж пригадалося кіно "Особлива думка" (Minority Report), на яке я, до речі, так і не зібрався написати рецензію, хоча й варто було і досі ще все таки варто. Там величезна роль віддали "динамічному оточенню", у яке також входили і подібні рухомі кольорові картинки. І хоча у фільмі вони більше нагадували досить невибагливий комп'ютерний монтаж і були оснащені звуковим супроводом, але виглядало це досить значуще. Їде, наприклад, людина у метро і читає газету. І тут раз, і у цій самій газеті з'явилося нове повідомлення про розшук небезпечного злочинця, та ще й супроводжене великим кольоровим фото. Тут вже й не одразу збагнеш, до чого ж відносити цей "засіб масової інформації" - до друкованої преси, чи до мобільного телебачення.

У фільмі це все зображалося досить фантастично і здавалося не менш фантастичним. Але от, виявляється, за якісь 4-4 роки може з'явитися перший комерційний продукт, хоча й монохромний для початку. Коли ж з'явилися перші комерційні телевізори? У 60-х минулого століття - так, здається? А перші кольорові? Шкода, але зараз я не знаю - треба буде пошукати цю інформацію. Отже, прогрес "наліцо", тобто на папері.

Що це означає? Та, взагалі-то, нічого особливого. Але багато хто з відомих істориків-аналітиків підтримує теорію "спадів та підйомів" - читав якось у науково-популярному журналі. Згідно з цієї теорії розвиток людства проходить у вигляді таких собі хвиль, які то піднімаються, то опускаються. І, як я пригадую, саме на початок XXI-го століття приходиться початок нового підйому, пік якого має прийтися десь на 20-ті роки XXI-го ж століття. То що, таки схоже на те, правда ж? То виходить не тільки наші батьки застали "високу хвилю", а й ми - ті, кому зараз 20 з гаком років - на власні очі побачимо, що ж воно таке, жити у епоху змін і з ентузіазмом думати про майбутнє, як своє, так і усього світу.

від 26 вересня 2003 року