Переїзд

Кажуть, що переїзд - це щось схоже на пожежу. Напевне що так, бо ж скільки я пам'ятаю ситуацій за останні роки, що призводили до мого стресу та депресії, то усі вони були пов'язані з переїздами.

Переїзд - це, зазвичай, зміна помешкання, житла. З тих чи інших причин від тебе вимагають залишити вже звичне місце та вирушити кудись... Куди саме - це, зазвичай, нікого не обходить, бо ж цим маю перейматися я сам. Отакі справи. Не думаю, що тільки я стикаюся з подібними ситуаціями, але усе одно кожного разу усе проходить ніби заново.

Добре, коли переїзд - справа добре запланована і взагалі невимушена, коли змінюєш житло на краще, або ж коли це не додає тобі зайвого клопоту. Я не думаю, що справа тут у грошах чи у їх відсутності: як на мене, то гроші вимірюють лише ступінь комфорту та вибору варіантів до власних уподобань, у той час як переживання, вочевидь, ті ж самі. Тобто я маю на увазі, що вимушений переїзд майже однаково впливає на людину, незалежно від її платіжоспроможності. Так, напевне є якась нижня межа, нижче якою усі посування стають якщо не неможливими, то, принаймні, аж надскладними, але, з іншого боку, чого сидіти у такому мегаполісі, як Київ, якщо проживання у ньому важко або ж неможливо собі дозволити. Так, існують різні "варіанти", але, взагалі-то, я зараз не про те...

Якщо чесно, то я навіть не знаю, про що ж саме я оце зараз. Як завжди, мушу зауважити. Але як би там не було, а на сьогодні я таки переїхав. Отже, тепер залишилося лише обжити нове житло, зігріти його своїм теплом або ж спробувати правильно підключити власну тепломережу до тепломережі місцевої. Така собі алегорична форма опису уживання на новому місці. Але десь так воно й є насправді.

Уживатися так чи інакше приходиться. Чи то з сусідами, чи то з хазяїном. Бо ж у Києві люди "мого сорту" житло здебільшого знімають, а отже не є його власниками, а мають підтримувати відносини з ними. Так, інколи такі відносини налагоджуються одразу ж і якось самі собою, а інколи приходиться деякий час звикати, "вживатися". Це так само стосується не тільки хазяїна, але й нового місця проживання.

Чи то код замка на дверях у під'їзді, чи то просто інший поверх, а може новий ліфт, або ж просто сам шлях до нового дому - усе це має бути "відшліфовано" заново. Хоча це може мені так важко з самого початку і одразу пристосуватися, але ж, напевне, не один я такий. Та просто розпакувати та розкласти речі - на це вже потрібен час та сили. А так хочеться одразу - і затишку та тепла, правда ж? Але, маємо те що маємо...

Цікаво, що мій вимушений переїзд у реальному світі співпав з моїм вимушеним переїздом у світі віртуальному. Бо ж мій старий (на цей час ще нинішній) хостер вирішив не надавати більше послуг безкоштовного хостингу, запропонувавши скористатися одним з платних пакетів, щоправда, з доброю знижкою для вже існуючих клієнтів. І я б і скористався - пропозиція не така вже й погана як на мою думку - але виявилося, що сплатити за послуги я не маю технічної можливості, бо ж спроба скористатися своєю платіжною карткою виявилася марною. Отже, незабаром і якнайшвидше маю знайти нове місце, витратити деякий час та ресурси на його налагоджування, а потім якнайширше сповістити про це усіх, хто цікавився моєю сторінкою. А це не так вже й мало, як виявилося - від 20 до 50 чоловік щодня - якщо чесно, то дуже приємно, але, разом з тим, чомусь і дуже відповідально, бо ж незважаючи на "іграшковість" моєї сторінки вона таки й справді комусь цікава і шкода було б розчаровувати людей її відсутністю.

Отакі діла. Напевне, займаючись переїздом віртуальним я зможу дещо відволіктися від негараздів переїзду реального, а отже користь від моєї маленької іграшки для мене є - така собі маленька користь місця втечі від реальних негараздів. Але не варто так зациклюватися на житті віртуальному, бо ж то лише відображення життя реального - це я вже точно знаю і ясно розумію. А отже досить на сьогодні, та потьопаю я обживати своє нове житло. А вам, отже, на добраніч! Щасти і усе таке інше! Ще побачимося! Обіцяю!

від 12 січня 2004 року