Переглядаючи життя

Оце, нарешті, підняв поштовий архів за останні роки і перечитую найцікавіші листи. Дивне задоволення - перечитувати листи - як власні, так і надіслані тобі. Час від часу я полюбляю таким чином копирсатися у старих документах - так на тому тижні у батьків знайшов чималий пакет з паперами, що залишилися з університету - що не кажи, а чималий період життя - є що згадати.

От і зараз так. Щоправда згадати хочу не що, а кого. Та й не те що згадати - я й не забуваю ні на хвилину ось вже більше трьох років - якраз декілька днів тому виповнилося рівно 3 роки - велетенський відрізок часу! Згадуючи "кого" я намагаюся зрозуміти, де ж був я сам ці останні 3 роки, чим займався, чого досяг, а чого не досяг, чому хтось є поряд, а когось - нема. А головне питання - чому воно вийшло-сталося саме так і що слід було б зробити, щоб було воно інакше - так, як хотілося - як хотілося, можливо, не тільки мені.

Так, переглядаючи ще й власні теми я спостеріг, що подібні думки мене відвідують, зазвичай, у мій день народження. День Народження - це також знаменний день у житті кожної людини - ну, можливо більшості людей. День Народження об'єктивно вказує, що ще один рік життя прожито і є гарна нагода поміркувати над тим, чи його справді "прожито", чи може він просто "минув". До мого дня народження залишилося ще 42 дні - з одного боку не так вже й мало, а з іншого... Втім, подивимося що воно буде і як воно вдасться прожити ці 42 дні - а їх слід саме прожити, неодмінно прожити!

Чому, власне, сьогодні виходить така от "підсумкова" тема? Напевне тому, що у житті моєму якось так склалося останнім часом, що певну і дуже значну частину його, мого життя, займає робота. Займала, позаяк якраз 2 місяці тому минулу роботу я втратив. "Втратив", "залишив", "пішов", "попросили", "вигнали" - це, загалом, не суттєво - головне те, що, не дивлячись ні на що, робота складала значну частину мого життя і ця частина несподівано зникла і залишилася у минулому.

Звісно, людина я не дуже дурна, тому роботу нову до цього часу я вже знайшов. Принаймні, я знайшов нове місце роботи, бо нова система роботи буде пов'язана з новими для мене принципами відносин з роботодавцем, з державою, з різноманітними державними і недержавними органами і таке інше. Власне, мені дуже хочеться думати, що саме задля безпосереднього ознайомлення з цими новими для мене принципами роботи я і вибрав саме це місце, а не одне з двох інших. Принаймні, на найближчі 3 місяці я маю твердий намір докласти усіх зусиль, щоб отримати від цього контракту якнайбільший зиск - щоправда, у першу чергу у вигляді практичного досвіду ділових відносин, позаяк грошова перевага саме цього контракту не така вже й велика, а то й навіть сумнівна.

Так, я знову пишу лише про роботу. Це у мене вже якась манія - робота, робота, робота, робота. Я не вважаю це нормальним, правильним, природнім. Принаймні, мені самому це точно не подобається. От щойно знайшов старий тест, який Тетяна присилала мені декілька разів, і вирішив пройти його знову. Звісно, я непогано пам'ятаю загальний його зміст і результати, але все одно цікаво.

Тест простий: не вдаючись до переліку застережень відносно правил проходження тесту та до його походження, я просто опишу його суть. Отже, дається чотири невеликі розділи, у яких потрібно обрати відповідні асоціації до відповідних слів. Перше - слід розташувати вказаних тварин у порядку вашого відношення до них. Цього разу мій порядок виглядав таким чином: кінь (або кобила - це несуттєво і є лише семантичною особливістю назви цієї тварини українською), тигр, вівця, свиня, корова. Значення цих тварин надаються в кінці, але я напишу їх одразу ж. Тож кінь - це сім'я, тигр - це честь та порядність (?), вівця - це любов (а може все-таки кохання? російською ці два слова однакові), свиня - це гроші, корова - це кар'єра. Що ж, порядок виходить досить правдоподібний.

Так, останнім часом мені відверто набридло бути самому і я навіть не те що "все частіше", а просто таки постійно думаю про сім'ю. Нажаль сім'я - це, принаймні, двоє, а от другої людини для цього у мене нема. Тобто є, але до неї так далеко і... Зрештою, про не про перешкоди я зараз, а про прагнення.

Тигр мені подобається взагалі і раніше я ставив його навіть на перше місце. Доречі, саме через таке моє відношення до самого себе моє відношення до інших і до життя протилежне відносно відношення до цих речей мого батька. Тому, наприклад, мені трохи ніякого, коли він час від часу намагається донести до мене свою "істину". Але, як бачите (і як я й сам бачу), на сьогодні сім'я впевнено вийшла на перше місце у переліку моїх цінностей.

Любов, кохання - ці поняття залишилися для мене так само складними, як і 3 роки тому. Звісно, що тепер, 3 роки потому, я сприймаю їх існування значно спокійніше, а разом з тим глибше, ширше, змістовніше. Але простішими від цього вони не стали. Так, вони прості з одного боку, а з іншого - надзвичайно складні, позаяк саме з ними, наприклад, пов'язані більшість прикладів щастя та нещастя як окремих людей, так і усього людства. Але тут мені хотілося б зауважити, що розташування любові та кохання вже після сім'ї для мене особисто не є чимось дивним або ж неприємним. І взагалі я гадаю, що кохання на перше місце ставить здебільшого молодість - ймовірно, я б і сам робив би це 3 роки тому, або більше, якби ще тоді стикнувся з ним сам на сам. Але зараз моє відношення як до сім'ї, так і до кохання та любові, знову вирівнялося і вийшло на рівень філософського сприйняття - на рівень думки, а не почуттів. Так, можливо це де в чому погано, але ж я, зрештою, чоловік.

Що цікаво, що перші три щаблі цінностей не змусили мене замислитися чи завагатися щодо їх порядку, а от про корову та свиню я трохи поміркував собі, кого обрати першим. І вибрав свиню. Не знаю, навіть чому - взагалі-то, навіть ці тварини мені більше подобаються - є у них щось таке самостійне, можливо трохи чи навіть не трохи нахабне, самовпевнене - іноді цілеспрямоване, а іноді ні. А корова - це стадо. Не люблю я стадо - це у мене завжди було і схоже, що назавжди й залишиться. Тому відповідні суспільні цінності здалися мені цілком правильними: так, насамперед я ціную гроші, а вже потім - кар'єру. І мені навіть відверто не цікаво, чи буду я працювати керівником великого відділу чи навіть корпорації, а може й буду її власником, але якщо я буду просто заробляти багато грошей, то на біса мені здалася та кар'єра. Хоча, оце тільки-но подумав, власник корпорації є також багатою людиною, а тому такий стан мені також дуже до вподоби.

Ця тема виходить чималою - цікаво: чи їх усе-таки хоч хтось читає? З мого опитування залишилося ще 3 питання, 2 з яких, гадаю, займуть чимало слів, а от третє взагалі майже нічого. Тому, якщо вам вже набридло це читати, то краще киньте - усе одно я пишу це скоріше для себе, а не для когось іншого.

У другому питанні тесту пропонувалося підібрати до слів ті чи інші слова для опису того, якими ви (тобто я) уявляєте собі ці речі. Я написав, що собака - вірний, кішка - пухнаста, м'якенька, лагідна, щур - розумний, хитрий, підступний, кава - міцна, гаряча, солодка, море - велике, синє, лагідне. Розуміти ці речі слід так: собака - це ви самі, тобто я сам, щур - це ворог, кішка - партнер, кава - мій інтерес до сексу, ну а море - це моє життя.

Що ж, тоді до епітетів щодо кішки я б іще додав, що вона має бути самостійна, впевнена в собі і гарна собою - якщо вважати, що мається на увазі партнер-жінка, то саме такий мій не те щоб ідеал, але саме такою я бачу жінку, яка б могла бути зі мною поряд. Щодо собаки, щура та кава, а, відповідно, щодо мене самого, мого ворога та мого відношення до сексу - то тут моє ставлення до цих речей залишилося незмінним і, схоже, залишиться таким і надалі. А от щодо моря - то тут, схоже, у мене є два уявлення про цю річ.

Перше - це саме таке, як я вже написав вище: велике, синє, лагідне море. Слід ще додати "тепле". Я взагалі люблю простір, люблю тепло, люблю комфорт і затишок. Але тут є одне "але": я б не сказав би, що я не люблю інше море - таке ж велике й просторе, але сіре, похмуре, з вільними вітрами та непривітними хвилями, яким узагалі нема до тебе ніякого діла, але які, здається, починають поважати тебе, якщо ти будеш сміливий, сильний, упевнений, впертий. Загалом, живе таки десь у мені варвар, вікінг, шукач пригод. Але я не вважаю такі пригоди сенсом свого життя - я не проти мати такі пригоди і не боюся їх, але я хотів би мати й таке місце, куди б можна було б повертатися - те саме велике, синє, лагідне та тепле море.

Що ж, можливо ця тема виходить усе більше як "про себе самого", але саме про себе - тобто про мене, а не про мою роботу.

Третє питання тесту стосувалося кольорів: слід було до кожного кольору віднести людину, про яку ти, тобто я, думаю, коли бачу чи уявляю цей колір. Розподілив я кольори таким чином: жовтий - моя молодша сестра, помаранчевий (orange) та червоний - це Тетяна, білий я не зміг віднести ні до кого, але це також може бути Тетяна, а от зелений - це напевне вже ні про кого.

Розшифровується ця кольорова гама таким чином: жовтий - це той, про кого я завжди пам'ятаю і про кого ніколи не забуду - що ж, схоже на те. Помаранчевий - це той, кого я вважаю найкращим другом, а червоний - той, кого я насправді люблю (чи таки кохаю? як ті бідолашні росіяни розбираються зі своїм "великим і могутнім"?) - що ж, так воно і є. Білий - мій близнюк по духу - схоже на правду, хоча й важко сказати, чи така характеристика Тетяни свідчить на мою користь, чи навпаки. Зелений - це той, кого я буду пам'ятати усе життя, навіть якщо я про нього не думаю - оце замислюючись я й справді не можу пригадати таких людей.

Ну й останнє питання тесту стосувалося загадування дня тижня та числа, які розшифровувалися днем, коли й має здійснитися загадане на початку тесту бажання, якщо виконати вказівки по розповсюдженню цього "листа щастя" - це "питання" взагалі не має жодної практичної цінності.

Що ж, вийшло доволі цікаво і навіть дуже схоже на реальний стан речей. Звісно, з цього тесту і з роздумів цієї теми не випливають дві основні перешкоди, які заважають мені жити так, як я хочу: мої власні небажання приймати рішення та втілювати прийняті рішення у життя - тобто мій страх і моя лінь. Саме з ними й треба боротися в першу чергу, саме з ними боротися й слід вирішити і не лінуватися щодня працювати задля втілення цього рішення. Не знаю оце, чи зробив я сьогодні хоч щось корисного у цьому напрямку, написавши цю тему, чи просто черговий раз висловив багато розумних слів з приводу замість того щоб вдатися до діла. Справ, які слід було б зробити до сьогодні, на сьогодні зібралося досить чимало і сьогодні добре було б зробити хоча б частину з них. Хтось розумний сказав, що слід ставити перед собою реальні досяжні цілі на шляху до більшої мети - гадаю, що усі ці справи цілком можна буде вважати тими самими "досяжними цілями на шляху до великої мети". Тобто сьогодні я досить точно знаю що мені робити, маю що робити, і буду робити. От треба тільки, нарешті, закінчити цю тему і взятися до інших справ, тому на цьому - все! Принаймні, на сьогодні...

від 7 листопада 2004 року

P.S. Доречі, сьогодні день Великої Жовтневої Революції - треба ж! - колись було таке велике свято і така велика країна та держава. Дивно, а може й не дивно, але я не відчуваю ніякого суму ні за тією країною, ні за тією державою, ні за цим святом. Але, звісно, поздоровляю зі святом усіх тих, для кого цей день - свято. Поздоровляю, доречі, щиро, позаяк добре розумію, що то було і є ваше життя і я ставлюся до нього з усією повагою. А тут - тут про моє життя - воно моє власне і якщо ваше ставлення до нього якесь інше, то це знову ж таки ваша особиста справа - я завжди дотримувався такої думки, дотримуюся зараз, і буду дотримуватися у майбутньому.