До чого ж ліньки!

При чому ліньки усе й одразу! І чого я поперся у ту контору закордонну, у якій так наївно погодився працювати? А вже ж вирішив був відмовитися і навіть листа відповідного написав, мотивуючи свою відмову геть як непристойно поганою англійською моєю та ще гіршим знанням малого бізнесу. Саме цим "малим бізнесом" я мушу зараз стати, як вже погодився працювати на ту контору. А стати "малим бізнесом" для мене - це пертися геть з Києва у рідне село і спілкуватися з рідними державними органами найрізноманітніших форм контролю над тим самим "малим бізнесом". Що? Мою писанину може прочитати мій новий роботодавець? Гм! Та на здоров'я! Буду щиро гордий тим, що такі люди як вони будуть читати таку писанину як оце. І якщо навіть після цього буде вирішено припинити зі мною співпрацю - доречі, аж нічим не затверджену на сьогодні, у тому числі будь-якою відповідальністю - то на здоров'я! Відверто кажучи, не дуже й хоче, хоча спочатку й досить таки хотілося. Досвід той чи інший у мене все одно залишиться, а зобов'язань наразі я поки що ніяких не відчуваю: годі з мене будь-яких зобов'язань без тієї чи іншої відповідальності з боку іншої сторони - цього у мене й на минулому місці роботи було більш ніж вдосталь!

Спочатку просто хотів написати це у "новинах" сайту, але виходить, вочевидь, чимало, а чимало - це, вочевидь, вже "тема". Ну, нехай буде тема - мені не шкода. Хоча й усе одно дуже ліньки!

Пролінувався я вже аж два дні: ще у неділю планував виїхати на село, аби вже в понеділок зранку розпочати процедуру спілкування з державними органами реєстрації. Але у неділю так не хотілося вставати (знов приперся додому близько 11-ї, а потім ще й до першої ночі дивився "Відока"), а також не хотілося нічого робити, тому я за цілий день тільки те й зробив, що написав нову тему (це про "переглядання життя") і впорядкував більш-менш усі раніше написані та виклав усе це добро на сторінку. Велика справа! Аж соромно - чесне слово!

А сьогодні от знову планував виїхати рано зранку, але знову ж таки аж ніяк не зміг встати (чи то я саме з неділі на понеділок того "Відока" дивився?), а тому спочатку переніс відвідини державних органів на вівторок, а потім і сам шлях на село туди ж. Оце вже на 19:54 маю твердий намір раненько вискочити з хати і швиденько пошвендяти у рідний райцентр - до чого ж я в такі моменти ненавиджу їзду - просто слів нема щоб описати!

Ще на початку року раз по раз потрапляючи у вояжі до батьків на село виголошував твердий намір придбати власне авто. Звісно ж, то лише почуття, різко ескаловані потужними викидами адреналіну, спричиненими стиканням з існуючою дійсністю, її незручностями та обмеженнями - машину власну мені й тримати ніде - добре хоч комп'ютер купити зміг. Оце що точно вже не завадило, так це підключитися, нарешті, до інтернету, але для цього ще потрібно здолати впевнений опір "хаузмастера", яка твердо переконана, що знає усе про все і її досвід 30-літньої давності у електроніці дозволяє їй впевнено висловлювати ті чи інші думки стосовно сучасних кабельних мереж і пропонувати "свого знайомого спеціаліста", голосно обурюючись на мої кволі зауваження, буцімто той працює у німецькій компанії (!). Тьху ти, Господи! Пробачте, хто таки в нього вірує...

Як подумаю оце, що змушений буду стикнутися ще й з величезною юрбою таких самих залишків соціалізму, то так ліньки стає, що аж страх! Знову приходять думки про Велику Політику: не знаю як вам, а от мені з усіх нинішніх кандидатів у президенти найбільше подобається старий добрий Кучма - хочете вірте, хочете ні! Ну, ще може Ющенко не такий вже й поганий, бо, пригадую, був він непоганим керівником, коли був при владі - керівником був, а не правителем - відчуваєте різницю? А в нас зараз, як і в старі добрі часи застою радянського ладу, що не чиновник тобі, так одразу й правитель - від найдрібніших до Самого Верховного - Президента, тобто. Може й справді потрібна реформа влади? Може й справді слід залишити старого Кучму на ще один термін і дати йому можливість провести таку реформу? Бо нові якось не дуже поспішають у цьому напрямку...

Ставленик влади - той, звісно, усіма своїми "за реформу" - от тільки аби ще він сам, власними словами, міг би поясними що воно таке за штука і навіщо вона ця штука потрібна особисто йому і його країні. Ні, нічого проти я не маю - люди різні є і прем'єр наш чинний також людина непогана - може саме така й потрібна цій державі. Але я чомусь таку державу не хочу, у якій при владі такі люди. Бо вважаю я з усією своєю наївністю, не вибитою ще за часів радянської влади, що керувати будь-чим мають в першу чергу професіонали - керувати, а не правити. Звісно ж, нашому народові видніше, хто саме йому краще, але...

Чого на село не люблю їздити? Бо раз по раз занурююся по самі вуха у ті самі "народні маси": провінція українська - це, я вам скажу, щось особливе! От чогось мені останнього разу обласний центр мого села здався аж зовсім майже європейськім містом - як виїжджав його вулицями центральними назад, до Києва. І будинки наче схожі, і вулиці непогані, і навіть магазини з вітринами ну вже майже такі саме: навіть "рідний" супермаркет Spar у будинку торгівлі, за радянських часів збудованому, відкрився і сам будинок цей досить пристойно і солідно виглядає - куди там центральному універмагу у Києві, доречі! Але чогось усе одно не вистачає. Чого? Та людей - чого ж іще? Люди то ті самі залишилися...

Може я просто людей не люблю? Та є таке трохи - не дуже я їх, якось так. Ні, іноді вони мені щиро подобаються, коли вони просто люди, або коли вони стають людьми з великої літери "Л" - загалом, це і є "просто люди". І саме такими їх бачили ті радянські письменники, поети, кінорежисери і саме такими намагалися навчити їх бути - просто людьми. А вони й зараз "просто люди", от тільки здебільшого людьми себе не вважають чомусь і так само не вважають людьми людей інших. Скільки нам товкмачили за радянського ладу, буцімто "на ворожому заході" "людина людині вовк" і взагалі. А що вийшло? А вийшло, що якраз там, на заході, людина в першу чергу собі людина, і саме тому людина і для інших людей. А в нас - людина як була "нічим", так і залишилася - ото, хіба що, вже багато поколінь поспіль жевріє у такої "людини" думка про те, щоб видертися на щабель вище по соціальній драбині - не просто так, а з метою бути вищим за інших, отримати об'єктивну можливість вважати хоч невелику кількість інших людей "нічим" і не приховувати цього.

Що там казати? І прем'єр-кандидат у нас зараз такий: ніяк у нього не виходить хоча б говорити про інших "пан", не кажучи вже про думати. Усе в нього "мужики" та "хлопці" - так і чується у цих словах те ... "пацани". По-дитячому це так, що просто жах! Такий собі підліток з пролетарів, що невідомо яким чином оминув процес інтелигенізації, а одразу вискочив у велику політику.

Ні, люди, які "мужики" та "хлопці" - вони також люди цілком нормальні і навіть хороші, але... Буржуй я, напевне, але хоч убий, а хочеться мені таки "панів" - шанобливо до інших і з повагою до себе самого. Про що я там починав писати? А, так: ліньки мені! А може це й не ліньки, а якесь інше почуття: відраза, напевне, та небажання занурюватися у те - чого гріха таїти? - болото, яким є у нас аж до цього часу "простий народ" і "простий чиновник" у провінції. Хоча, як знати: може все не так вже й погано, як мені оце здається? Зрештою, доки сам не спробую - не можу казати хоч як впевнено та об'єктивно. Але як же ж не хочеться! Напевне усе-таки ліньки...

від 8 листопада 2004 року