Про мормонів і про політику

Днів зо два тому я йшов собі Хрещатиком, думаючи про щось своє і, вочевидь, маючи стурбований вираз обличчя та заклопотаний зовнішній вигляд. Ще здалеку завваживши двох чоловіків, молодшого і трохи старшого, я відмітив про себе це спостереження, але мав і безліч своїх клопотів, щоб перейматися черговою акцією тієї чи іншою організації. Це виявилися мормони і молодий хлопчина мене зупинив: гадаю, їх там добре вчать визначати людей, обтяжених тим чи іншим клопотом. Підступивши до мене упритул - це називається "увійти у особистий простір" і використовується усіма "комівояжерами", що б вони не пропонували, нову праску чи книгу мормона - і тицяючи мені примірник "книги мормона" - це друге правило будь-якого "комівояжера", згідно якого людині важче відмовитися від того, що вона вже тримає в руках - хлопчина заходився щось белькотіти на тему, але я його не слухав. Дивився на нього і думав про своє...

Взагалі-то з мормонами я стикаюся усього другий раз за своє життя і обидва вже рази в Києві. Я так гадаю, що мормони витиснули звідси, з Києва, як з більш прибуткового місця, представників усіх інших "релігійних конфесій" і цілковито "монополізували ринок". Принаймні тут, у Києві, я жодного разу не бачив ні баптистів, ні єговістів (це Ворд виправив - як правильно українською, доречі?), яких так рясно було у Харкові за часів мого навчання в університеті. Та й з єговістами я зустрічався ось тільки на початку цього року в аеропорту у Львові. Тож, напевне, вони ще мають деякий вплив у провінції, далі від столиці.

Щиро кажучи, зазвичай з єговістами було навіть про що погомоніти. Якщо це не були дві-три жіночки з тужавими виразами на обличчях, і не були такі собі "наполегливі хлопчики", а були люди врівноважені та інтелігентні, а таких серед єговістів зустрічалося чимало, то з ними можна було дуже цікаво подискутувати на тему релігії, її формування, її впливу на світогляд, на особистість, та на суспільство. І балачки ці були стишені, ввічливі, з уважним вислуховуванням опонента та зваженими аргументами і контраргументами. Дуже цікаві і дуже корисні були балачки. А от з мормонами таке не проходить - зовсім не проходить і аж ніяк.

От дивився я на того хлопчика з книгою мормона і думав про таке. А хлопчина вигляд мав ситий, одягнутий був недорого, але дуже охайно, вираз обличчя мав... гм... тупуватий, але ввічливий - не хлопчина, а золото нації! Дивився я на того хлопчину і думав собі: А може такі вони й потрібні: ситі, недорого й охайно одягнуті, неосвічені, але навчені чому треба, задоволені власним статусом і поважаючі своїх "старших"? Може Україні саме такі громадяни й потрібні? І не потрібні Україні ніяка демократія, ніяка політична свідомість кожного окремого громадянина, а потрібні лише працьовите та слухняне населення - населення, яке буде щасливе у своїй слухняності і ні про яку політику та власну думку і не мріятиме. А чого б і ні? Хіба ж не за цим тужать наші батьки, старше покоління?

Так, дуже хотілося мені відповісти на запитання: "Як ви гадаєте, що ми тут робимо?" що його якраз ставив мені той хлопчик. Але дивився я на нього і розумів, що зусилля мої будуть марні і нічого він не зрозуміє з моєї відповіді, бо ніяке знання чи розуміння для нього не аргумент і не авторитет, а авторитет для нього тільки його "старшина", що он уже підходить, аби допомогти своєму підопічному здихатися "непідходящого клієнта". Так, хотілося мені сказати: "Знаю я, знаю, що ви тут робите - те ж саме тут, на Україні, роблять більше 20 кандидатів у президенти, і, здається, усі як один хочуть того ж, чого й ви: керувати нами, простими людьми, і бути над нами старшинами та єдиними нам авторитетами." І відверто сумно мені стало, бо, як кажуть англійці, "з поміж двох зол і вибирати нема чого" - але ж такий варіант ніяк не проходить за демократії. І хочеш ти цього чи ні, а когось одного все-таки мусять вибрати. А вибирати "найменше зло" - то невелика втіха. І що його з цим робити - на це питання я вже не знаю відповіді. Ну зовсім як у російських народних казках: "Наліво підеш..., направо підеш..., прямо підеш..." А до виборів залишилося менше 10 днів...

від 21 жовтня 2004 року