Про анекдоти і про політику

Нинішні вибори президента України характерні наявністю двох справжніх кандидатів на пост голови держави і більш як 20 "формальних". Останні мене зараз не цікавлять і про них я згадаю якось потім, а зараз я напишу про одну з цікавих історій з передвиборчих кампаній обох ведучих кандидатів, "двох Вікторів": "відвертого ставленика влади" Віктора Януковича та "старого опозиціонера" Віктора Ющенка. Історія ця про анекдоти.

Почалося все з появи сайту "Анекдоти про Януковича". Загалом сайт цей важко назвати твором мистецтва сайтобудування, але прийшовся він настільки до діла, що одразу ж став дуже популярним як серед людей, так і серед політиків.

Так десь зо два тижні тому українським інтернетом прокотилася чутка про те, що сайт "Анекдоти про Януковича" закрили. З точки зору будь якого уявлення про права людини та свободу слова - це аж надто очевидний факт порушення цих прав. Щоправда, реальний стан справи одразу ж визначили, позаяк в українському інтернеті технічні спеціалісти чи не найкращі в світі, а їх солідарності могла б позаздрити будь-яка політична партія. Тому дуже швидко виявилося, що насправді сайт не закрили, але доступ до нього з Україні чомусь неможливий.

З українського боку неможливість доступу "забезпечила" компанія "Укртелеком" - провідний постачальник базових каналів передачі даних. Цими базовими каналами "Укртелекому" користуються чимало дрібніших інтернет-провайдерів по всій Україні, тому зовнішній ефект від такого "технічного забезпечення" був широко розповсюджений і його було важко не помітити.

Незабаром як в українських інтернет-ЗМІ, так і в російських, з'явилися цілком ґрунтовні коментарі з цього приводу. Тут слід зауважити, що український інтернет - люди, які з ним пов'язані - з усією впевненістю можна вважати найсвідомішою частиною населення України у будь-якому плані, у тому числі й політично. Здебільшого це люди молоді, освічені, досвідчені спеціалісти своєї справи, інтереси яких далеко не обмежуються власною професійною діяльністю чи власним бізнесом. Люди ці дуже непогано знають свої права, а також мають чималий досвід їх відстоювання і до того ж цивілізованими, законними методами. Тому для них не було проблемою звернутися до компанії "Укретелеком" з приводу цього інциденту і зажадати від компанії пояснень, а також потім розповсюдити отриману інформацію у інтернет-просторі.

Отже, винуватця знайшли дуже швидко, а от отримати від нього коментарі виявилося трохи складніше. Якщо хто ще не знає, то компанія "Укртелеком" належить державі і припущення щодо справжнього "джерела виникнення несправності" напрошувалося само собою.

Але тут також виявилося, що завдяки такому "забезпеченню", чим би воно не було зумовлене, компанія "Укртелеком" сіла у величезну калюжу, у якій вже зручно вмостилися раніше декілька московських політиків - та ще й потягла за собою у цю калюжу українську владу, була чи не була і яким би чином остання була пов'язана з цим відверто прикрим інцидентом, який одразу ж виявився дуже смішним. Так, нагадаю, що декілька московських політиків цього року припустилися таких висловлювань у бік інтернет та необхідності законодавчого його врегулювання, які різко, чітко й однозначно виявили їхнє повне нерозуміння, а то навіть й відверте невігластво у цьому питанні. Тієї ж самої помилки припустився й "Укртелеком", чим би там не була зумовлена недосяжність сайту "Анекдоти про Януковича" у його мережі.

Справа в тому, що інтернет має таку цікаву технічну особливість, завдяки якій він або є, або його немає зовсім. Тобто теоретично можна перетворити усю Україну на такий собі величенький "інтранет" - тобто локальну мережу - але для цього потрібно перекрити усі без винятку зовнішні канали. Бо ж якщо залишиться бодай один з неконтрольованих каналів у зовнішню відносно України частину інтернет, то цього вже буде цільком досить для того, щоб на Україні можна було отримати доступ до будь-якою іншої частини глобальної мережі.

Так само сталося й цього разу: одразу ж після виявлення факту "технічної недосяжності конкретної адреси" з'явилися методи подолання цієї "технічної несправності", в результаті чого українці все одно змогли читати "Анекдоти про Януковича", а от дії влади, наскільки б вона не була цього причепа, одразу ж підняли на сміх.

Особисто я не встиг на власні очі переконатися у недоступності "Анекдотів про Януковича", але з превеликим задоволенням почитав їх на тому сайті. І хотів би висловити свою думку вже не з приводу дій української влади у бік притиснення свободи слова, як такі мали місце, а з приводу самих анекдотів.

Так от, анекдоти про Віктора Януковича на тому сайту відверто хороші. Розумієте, вони не злі, а навпаки дуже добрі і багато у чому починають ставати епічними. На мою думку, їх вже можна порівнювати, наприклад, з анекдотами про Чапаєва, яких наш радянський фольклор знає не просто чимало, а безліч. Уявіть собі: є безліч анекдотів про Чапаєва та про Петьку з Анкою - і що? Чи став через це легендарний комдив хоч трохи менш легендарним? Чи може хоч один з таких анекдотів якось змінив ставлення народу та до цієї особистості? Висловлювати такі припущення має бути не тільки смішно, а просто соромно, позаяк такі припущення дають великі підстави сумніватися як у обізнаності та освіченості такої людини, не кажучи вже про повну відсутність у неї здорового доброго гумору та самоіронії. Шановні пані та панове, чи хотіли б ви мати президента, який не мав би здорового доброго гумору та здорової самоіронії? Не знаю як ви, а от я напевне вже не хотів би.

Щоправда, тут я маю зауважити, що інцидент цей так чи інакше свідчить про існуючу нині українську владу та про її кандидата у президенти, але аж ніяк не свідчить на користь його суперника чи, тим паче, на користь когось з "формальних кандидатів". І тут влада, на мою нескромну думку, вдалася до другої дуже прикрої помилки: з'явився сайт "Анекдоти про Ющенка".

Тут вже слід зауважити, що якщо анекдоти про Януковича можна впевнено віднести до кращих представників цього народного мистецтва, то назвати анекдоти про Ющенка "мистецтвом" ніяк не спадає на думку. Якщо анекдоти про Януковича показують гарне почуття здорового доброго гумору і викликають лише здоровий, добрий сміх, то наявні анекдоти про Ющенка нічим таким не відзначені, а зовсім навіть навпаки: вони відверто злі і якісь дуже пласкі, приземлені. Важко уявити себе у компанії з людиною, яка розповідає такі анекдоти. Принаймні, особисто мені важко.

Друга величезна помилка появи "Анекдотів про Ющенка", можливо ще більша за сам стиль цих анекдотів - це факт наявності відвертої комерційної рекламної кампанії. Так особисто я дізнався про існування сайту "... про Ющенка" з величезного рекламного банера, розташованого на російському сайті www.mail.ru, послугами якого я користуюся вже давно і не маю до їх якості будь-яких претензій і навіть навпаки. Не знаю, чи варто тут підіймати пряму, відверту, офіційно декларовану зацікавленість Москви у ставленні на пост президента України саме Віктора Януковича, але наявність такої рекламної кампанії на одному з провідних російських інтернет-порталів свідчить аж ніяк не на користь головного супротивника Віктора Ющенка. Тому що рекламна кампанія "Анекдотів про Януковича" якщо й була, то навряд чи була настільки відверто комерційною, а була набагато більш народною, організованою ентузіастами, людьми вільними в усіх сенсах цього слова. В той же час вартість реклами сайту "Анекдоти про Ющенка" - відверто сумнівного з будь-якої точки зору - незаперечно перегукується з вартістю всеукраїнської рекламної кампанії кандидата від влади, коли по всій Україні навряд чи можна знайти вулицю, на якій би не було величезного рекламного плакату з Самим Януковичем, або ж пропагандою на його користь. І так само як реклама на вулицях українських міст принесла більше роздратування своєю наявністю, очевидною надмірністю та думками про кошти, на неї витрачені, реклама сайту "Анекдоти про Ющенка" на великому російському інтернет-порталі викликає тільки чималу огиду через думки про кількість грошей, витрачених на таке бездарне творіння. Можливо, якби ті гроші було вкладено у створення більш корисних українських сайтів, "за сприянням Віктора Януковича", то від цього був би набагато більший позитивний ефект, нехай навіть було б замовлено рекламу на mail.ru?

А так вийшов майже потрійний поштовх у бік здивування незграбністю дій влади, розчарування від її некомпетентності, роздратування від її нахабності та нав'язливості, образа на її стосунки з Москвою та нехтування українськими ресурсами. Не знаю, на який саме ефект були розраховані всі ці дії, але на мою нескромну думку ефект наявний вони мають зовсім протилежний.

А до виборів залишилося менше 8 днів...

від 23 жовтня 2004 року