Дзвонили батьки. Їх запросили на Новий Рік у Харків. Ну й добре! Добре було б їм куди-небуть вибратися - людей побачити, себе зайвий раз показати. Мені, власне кажучи, також. Щоправда, згадав я раптом певні причини до Харкова не їхати, але з іншого боку слід зважити усі "за" і "проти". Але справа не про те.

Справа у тому що сьогодні - 24 грудня - тобто до Нового Року залишилося... (порахував на пальцях) - аж цілих 7 днів! А до самої поїздки, відповідно, 6! Шість! Ви це розумієте? І що ж я маю? А маю я те, що "вони мені скажуть у п'ятницю" ... Що? А що я? Я сам у шоці. Як пояснити людям цінність планування заздалегідь разом з плануванням можливих відхилень від запланованого плану, коли ці люди ніколи не цінували ані свого часу, ані чужого, коли для них усі питання якось вирішуються-повідомляются ледь не за лічені хвилини, коли... та чого там - просто нема слів.

Правильний вариант дій - моїх дій - добре відомий: категорично відмовитися від будь-якої співпраці поза моїм власним планом (а саме, залишатися на цей Новий Рік у себе у Києві) - і якомога ввічливо не реагувати на будь-які подібні "закидони". Інших варіантів немає - перевірено багаторічним досвідом - факт!

Останнє питання геть добило: "Ти не приїдеш на Новий Рік?" Чи я з повноцінно-розумовими людьми спілкуюся? Що? Не можна так про батьків? Що ж, я завжди був об'єктивний - хоча й визнаю, що не завжди до себе самого.

P.S. Що до зауважень буцімто я пишу лише про погане: купив собі нову фотокамеру - цифрову. Кумедна іграшка! Давно треба було це зробити і от, нарешті. З ціллю придбати ще й картку пам'яті оббігав ледь не увесь центр - спочатку туди, а потім назад. Набігався за день - ледве живий! Сто років вже так не бігав. Ще й вирядився як опудало. Щоправда, їдучи за фотокамерою побував у новому для мене районі Києва: Теремки. (як воно українською?) - цікавенький район! Щось на зразок застиглого Радянського Союзу, місцями зі вкрапленнями вже прийдешнього капіталізму. Дивне поєднання. Але багато гарненьких дівчат. Гарненьких якось просто собою - не так як у центрі, де "гарненькі дівчата" - зазвичай вгодовані, вхожені, часом дурнуваті, так би мовити "..." не знаї навіть, чи слід використовувати для опису слово на букву "б"? А там, на периферії, дівчата гарні, але прості - і тим, як на мене, ще кращі. Але, схоже, що саме звідти вони "мігрують" і поповнюють ради "центрових" - треба ж якось тим, останнім, поповнювати свої ряди? Бо ж дівчата, які дивним випадком народжуються "простими", але у центрі - ті складають аж третю групу - надто вже вони закомплексовані, зазвичай.

P.P.S. От так от: розклав усіх по поличках - день прожитий не даремно! Усім добраніч!

від 24 грудня 2006 року