Зо два тижні тому у мене закінчилася зубна паста, а оце, нарешті, я таки заскочив у супермаркет і знову змушений був вибирати собі нову, бо ж за місяць асортимент зубної пасти геть змінюється і купити таку саму, як і була до того, цілком неможливо.

Поряд лежали Dlend a Med за 2.50 і за 5.00 - у чому різниця, я не зрозумів, але чомусь соромно мені стало брати ну геть дешеву, а тому я взяв ту, що за 5. Але тут підскочила дівчинка і хап тюбик з тих, що були праворуч - гарна паста, мабуть. Але коштує більше 17 гривен - оце так! Тут у мене вже очі на лоба полізли і дуже захотілося кудись зникнути зі своєю "5-гривневою". Дивно, але якось до того за собою такого не спостерігав - щоб мені соромно було купувати дешеві продукти, я маю на увазі.

Але на тому справа не закінчилася, бо в мене саме закінчився також чай. Свого улюбленого крупнолистового я не знайшов, тому узяв якийсь "Батік" так сік перебитися - за 5.00 100-грамовий пакетик. І тут знову підскочили праворуч - цього разу хлопчина - і хап по праву руку пачечку чаю "Грінфілд" за 17 гривен (можливо ціни я трохи плутаю, але то є несуттєво).

У геть пригнічоному настрої почовгав собі до кас. Тільки підійшов, одразу ж завважив оголошення з пропозицією купувати чорну ікру вартістю 500-1000 гривен (залежно від "марки" риби) за 113 грам. Мабуть піду у той спермаркет тільки тоді, як... та мабуть геть не піду - буду ходити у Фуршет Гурман, бо там я якось спокійніше себе відчуваю...

От такі діла, малята...

від 8 липня 2006 року