На цьому тижні купив собі нову (точніше, просто першу - раніше в мене не було) відеокарту: це така деталь до комп'ютера, призначена для акселерації (прискорення, хто простих слів не знає) малювання тривимірних зображень - зазвичай широко використовується у комп'ютерних іграх. Тобто на сьогодні важко (неможливо?) вже знайти комп'ютерну гру, якій не потрібен був би хоч який-небуть тривимірний графічний прискорювач. "Який-небуть" у мене вже був - вбудований беспосередньо у материнську плату (це така об'єднуюча деталь комп'ютера) - гратися у деякі ігри він дозволяв - наприклад Half-Life 2 та Warcraft III досить пристойно "йшли" на моєму комп'ютері. Але бажання "купити щось нове, корисне, але іграшкове" мене пересилило і я таки це зробив. А купивши і встановши виявив, що тепер не знаю що з цією новою "штукою" робити. Тому довелося звертатися до колег і просити поділитися іграшками - комп'ютерними - DOOM III у тому числі.

Поділилися (за що висловую свою вдячність!) - і я також нарешті спробував це власноруч. Скажу вам, річ якщо не цікавенна та захоплююча, то зроблена на диво зважено і вражаюче: погравшись усього якихось 5 хвилин (треба ж спробувати чи іграшка взагалі "піде" на моєму комп'ютері) після першої ж смерті мого персонажу я іграшку вимкнув - бо страшно, в дідька страшно! Мабуть на ніч гратися не буду - краще встану зранку і пограюся ще. Таке відчуття, що "долучився" до світу, про який раніше тільки "читав у газетах та журналах" - цікаве почуття! Ніяк не міг подумати, що для мене, для мого віку, досвіду та світогляду, "проста комп'ютерна іграшка" справить таке сильне враження. Треба б докладніше осмислити це відчуття...

P.S. Але виявилося, що кіно, на яке я чекав по телевізору (так наче раніше не бачив "Люди в чорному" ще й кінотеатрі) починається не о восьмій, а о десятій - щось я перестав розуміти канал "1+1" та й інші українські канали у цьому питанні: якого дідька ставити у прайм-тайм ті дурні серіали у будні, а у суботу - ще й той ідіотський "гумористичний концерт" - не буду називати його на своїй сторінці!? От учора цілком пересічний і навіть "сімейний" бойовик "Смертельна зброя 4" мало того що почався о десятій (а власне, опів на одинадцяту), так ще й тривав майже до першої ночі, разів 5 чи 6 перериваючись рекламними роликами довжиною хвилин по 10 - я ледве досидів до кінця, а, власне, таки не досидів. Ненавиджу телесеріали і взагалі сучасну модель "суспільної культури"! А позаяк у мене тепер є "зайві" 2 години, поставлю я варитися вечерю, а сам сяду ще раз спробую той DOOM...

від 23 вересня 2006 року