Наша влада не має ніякого права на існування. Я ще у 2004-му казав: у нас не може бути ніякої демократії - нашу владу, всіх до одного, потрібно витягувати на вулиці і розстрілювати. Не саджати, не виганяти - просто фізично знищувати. Бо іншого виходу нема: або ми їх, або вони нас. Бо наша влада має лише владу над нами і не має ніяких перед нами обов'язків. То що ж це? "Вибрані рабовласники"?

Минулого року перебоїв з гарячою водою в моєму будинку не спостерігалося. З осені минулого року і цього року - постійно. Не те щоб геть немає, але немає гарячої. Здавалося б, до чого тут влада? Але ж у нас немає ніякої бізнес-сфери комунальних послуг - взагалі ніякої! Комунальні послуги у нас чомусь аж до тепер "керуються" нашою владною. Є зважена підозра: це тому, що сфера комунальних послух - величезна "кормушка" для розкрадання.

Метро. Здавалося б, цілком нормальний об'єкт для ведення нормального бізнесу - до того ж, аж ніяк не збуткового. Зараз, наприклад, станції метро міста Києва, особливо центральні, геть обмальовані і обвішані найрізноманітнішою рекламою - куди йдуть гроші за оренду рекламних місць? Нікому невідомо. Сьогодні, близько сьомої вечора, на переході маж станціями Льва Толстого та Палац Спорту, величезний натовп. Пройти неможливо - взагалі. Натовп швидко накопичується. Я зорієнтувався і поїхав через дві пересадки, через Театральну та Золоті Ворота: на станції метро Палац Спорту людей майже немає - отже, весь натовп застряг у коридорах переходу.

Нездатність адміністрації метро зорієнтуватися самим та зорієнтувати своїх пасажирів вражає. Здавалося б, що може бути простіше: якщо, скажімо, навіть зупинилися усі ескалатори на переході, чому б просто не передавати про це по гучномовцям на сусідній станції і не пропонувати пасажирам альтернативні маршрути? Адже про це можна було б повідомити прямо у вагонах метро ще до станції, на якій скупчилися на переході люди, і пропонувати людям скористатися іншими переходами. Чому це не робиться? Хто усім цим керує? Хто, врешті решт, несе відповідальність?

Короткий епізод життя міста як неможливо краще характеризує загальний стан сучасної української влади: повна нездатність реально керувати повсякденним життям народу, повна неможливість народу створювати власні структури для керування власним життям, тотальне існування влади "поза життям і поза народом". Єдиною функцією влади на сьогодні залшається збір коштів від населення, вигадування нових і нових механізмів (читай, законів) для цього, впровадження і підтримка механізмів для силової підтримки грошових зборів (читай, силові органи). І якщо ще у 2004-му, навіть напередодні "Помаранчевої Революції", ще було відчуття перспективи - і то неабияке. Сьогодні ж є лише відчуття повної неперспективності майбутнього держави, країни, народу - і неабиякої сили.

Єдиний вихід з усього цього - повне знищення існуючої влади і переведення усіх владних структур з розряду влади у розряд обслуги, обслуги народу. За що, відповідно, вже можна буде платити гроші - за певну справу певні гроші. І ніяк інакше.

А у Берліні розпочався кінофестиваль Берлінеале. От така ..., малята.

від 8 лютого 2007 року