Позаяк вже скоро рік як батько купив собі машину - новеньку "Таврію Нову" - і вже об'їздив нею таки чимало у їхніх масштабах (так, наприклад, вже двічі "скаталися на батьківщину" - себто на Сумщину, звідки вони з мамою родом - та й я, сугубо технічно, також - а це 300 кілометрів тільки в один бік) - то тепер я цілком обгрунтовано відмовляюся "власноруч" їздити до них в гості - наполягаю, що вони тепер можуть їздити до мене з превеликою легкістю, то чому б і не їздити? Бурчать, ображаються - але їздять. За бензин, щоправда, гроші я віддаю - позаяк щоб мені самому з'їздити то лише на дорогу в один бік біде годин 5, гроші за бензин туди й назад зовсім невеликі - до того ж новенька "Таврія Нова" зовсім небагато витрачає бензину - гарна машинка!

Цього разу приїзд пройшов на диво гладко - хіба що знову трохи посварився на маму, бо ж вона звічно вже нічого не слухає, нічому не вчиться, намагається щось "робити по дому", натомість настільки ламаючи звичайний стрій, що, скажімо, сорочки доводиться просто прати по новій, саме так, як я це роблю. Але то пусте - сьогодні вже все справді пройшло на диво гладко: я навіть зміг покласти страшну заборону на будь яке порушення встановленого порядку у моїй кімнаті під страхом втрати цінного обладнання - доречі, не так вже й вигадав, бо ось останню придбану флешку (CF SanDisk Extreme III 2 GB - якщо кому цікаві деталі) я навіть ще не відкривав і ще купа дрібноти лежить "просто так" і ця дрібнота досить таки чимало коштує і просто має власну цінність. Загалом же - відбився. Ліжко, щоправда, матуся все одно "застелила" - накрила витягнутою з шафки ковдрою "щоб батько міг лягти". Ну... Здається, на ліжку таки нічого не було... :)

Цього разу я навіть не осоромився з чистотою в хаті: саме ж закінчилися усі новорічні свята і я саме навів лад и чистоту і ще не встиг помітно насмітити. Зате осоромився зі своїм фотографічним професіоналізмом: раптом виявилося, що я не можу зробити гарантовано якісний портрет, навіть озброєний усім своїм фотографічним крамом - не можу просто поставити людину, наразі, маму, і з першого ж разу зробити гарний її фотопортрет. Стало соромно і стало неприємно: я ж бо вже вирішив займатися цією справою професійно - нехай навіть не в якості основного джерела заробітку, але вже "гарантовано за гроші". А треба ще вчитися і вчитися...

Загалом же подією, нехай навіть цілком пересічною, дуже задоволений. З цим себе і поздоровляю.

від 20 січня 2007 року