А з самого початку такий гарний будиночок був - новий, щойно збудований, майже порожній. Потім прийшли будівельники - робити ремонти у квартирах: почалися постійні гуркотіння перфораторів. Перфоратор у каркасно-монолітному будинку - це щось! Він так цілеспрямовано трусить нерви що просто заздрість бере що не було таких штук у німців - ото би вони партизан допитували наскільки ефективніше!

Але потім прийшли ще й люди. Люди виявилися набагато гірші за перфоратори, бо ж перфоратор - просто інструмент. А людина - наша людина людині не інакше як сволота: плювати хотіла наша людина на інших людей. Людина-сволота з купою грошей принесла у новий будинок потужну аудіосистему з гарними басами - скоріш за все там таки є сабвуфер. А сабвуфер, як джерело потужного звуку низької та наднизької частоти - то у каркасно-монолітному будинку така штука, що за її використання потрібно розстрілювати та ще й з конфіскацією і обов'язковим знищенням усього майна: щоби ніхто не міг на цьому майні збагатитися і собі спробувати почати плювати на інших людей.

Ото був у фільмі про радянських контррозвідників такий засіб для психологічного тиску: "музична кімната". Але й гадки не мали її творці що звук може завдавати ще й цілком виразного фізичного тиску. А от каркас сучасного будинку завдяки своїй монолітній структурі чудово передає коливання низької частоти і відтворює їх у вигляді потужних коливань тиску, але вже всередині чужих квартир та кімнат. І це справді вже фізично неприємно. Засіб врятуватися від цього - точніше, трохи полегшити тиск - лише один: відкрити вікно. Доречі, тим самим користуються й військові, які вчаться відкривати рот та правильно дихати під час вибухів чи пострілів з потужних гармат - щоби вуха не закладало. То ж тут ефект точно такий самий.

Але побутова техніка пішла ще далі: оце щойно, десь близько як півгодини до опівночі, завважив ледь помітне, але помітно дискомфортне гудіння. Звук добре локалізується у напрямку стелі - біля долівки він тихіший і майже непомітний. Звісно ж я добре знаю що то може бути: це так відгукується по каркасу будинку неправильно встановлена пральна машина. Доречі, у кімнаті чи у квартирі де вона встановлена ефект може бути набагато меншим і взагалі майже нульовим. А от у сусідів знизу...

Загалом же про це можна писати і балакати дуже довго - добре відомо, що лише незначна частина сучасного житла, що його будується тисячами і мільйонами квадратних метрів, відповідає хоча б частині сучасних стандартів комфортних умов проживання - включаючи можливість та правила використання сучасної побутової техніки і багато чого іншого. Це ні для кого не секрет, але в умовах - не посоромлюся висловити таку думку - штучно створеної і цілеспрямовано підтримуваної житлової кризи "потенційним споживачам" нового житла байдуже. Та й неосвічені вони у цих питаннях - немає у них ніякого досвіду ані проживання у комфортних умовах, ані комфортного спільного проживання. Так, такий наш народ - і на мій вік його вистачить "з головою" - і це дуже сумно.

Дехто тут пропонує "наш народний вихід": заміські будинки та котеджі. Бачили б ви ті "будинки"! Перше що кидається у вічі у порівнянні з пересічними будиночками по той бік західного кордону - це паркани, паркани, і ще раз паркани. Та й "парканами" ці стіни назвати вже не можна - це саме стіни і ще раз стіни. Ото хіба що колючого дроту зверху не вистачає - і картина "нашого світу" була б повна. І я навіть не знаю що гірше. Це просто таки як у нашій політиці: так само доводиться вибирати з двох "зол". От так і живемо...

P.S. А надворі саме виє-заливається "сигналкою" чергова з сили-силенної "відзнак нового капіталу" - себто легковий автомобіль. Ставлення до машин у "нових українських буржуїв" - як "наших", так і тих, що "виїхали" - не на жарт нітить, бо ж такого "ідоловклоніння" годі й вигадати навмисне. І це також не жарти - але нехай це буде вже інша історія...

від 18 вересня 2007 року