Щойно прийняв запрошення у такий собі "Nyamz". Власне цей "Нямз" дістає мене своїми запрошеннями напевне ще з Нового Року, але якось я "стояв на своєму". А це дістало. Та й "дістає" він власне не сам, а "з подачі" тих чи інших моїх знайомих, тож нарікати на сам сервіс не варто. Але, слід визнати, аж надто розповсюдження усіх цих "соціальних мереж" аж надто якось агресивне - чи залишиться між ними, між усіма ціма "дуже корисними сервісами", місце для власне самих людей? Втім, це все дрібниці - зареєструвався і годі про це.

Сьогодні - а може й учора - було чути надворі грім. І наче геть нещодавно ще зима показувала себе, а вже сьогодні - грім. Тож слід вважати весна цілковито захопила владу над нашою землею.

А позавчора отримав листівку від Гугла. :) Власне, нічого особливо - пін-код для підтвердження адреси власника аккаунта Google AdSense - але я вже гадав що не дійде: незважаючи на те, що пошта наша, слід визнати, мене (майже) не підводила, ставлення моє до неї все одно чомусь недовірливе. Але листівка дійшла - просто якось трохи ніяково "отримувати листи з того світу" - особливо якщо цей "світ" не тільки "не наш", а ще й віртуальний. Що цікаво, у листуванні Гугл українську мову все ще не підтримує.

Остаточно вирішив купувати пральну машинку. Власне, це слід було зробити ще рік тому. Хоча рік тому я купив ліжко - що, у свою чергу, слід було зробити ще два роки тому. :) Але також маю визнати що пральна машинка у моєму випадку - це більше привід лінуватися й надалі, не витрачаючи зайвих зусиль на побутові клопоти, але при цьому ці клопоти таки впорядковуючи. Тож маю тиждень на вибір - певно до кінця тижня видадуть зарплату і саме у п'ятницю матиму гроші і гарну нагоду зробити замовлення у інтернет-магазині з тим щоби у соботу доставили додому. Тиждень на вибір - чи впораюся?

Так само наступний тиждень має бодай щось вирішити стосовно травневих свят: чи їду я кудись і куди саме і чи їде хтось зі мною і куди саме. Мушу визнати, найтяжче рішення. І дуже шкода буде, якщо воно буде "якось та буде"...

На цьому перший тиждень другого місяця весни можна вважати закінченим. Потроху подій, потроху життя, на жаль, ані рішень, ані зрушень, ані перспектив у цьому не спостерігається. Оце саме те що я називаю "якось воно та було". І коли це вже "звичайне життя" таке - це вже таки й справді погано. Втім, "будєм пасматрєть!" (к)

від 6 квітня 2008 року