Сьогодні з самого ранку намагаючись розвернутися на стоянці, де добрі люди приютили мій маленький Гольф, я "лєгкім двіженієм рукі" переїхав вщент величезний чорний джип. Той завив сигналкою, а я навіть не зміг злякатися. Мій маленький Гольф, бідолашний, притертий своїм коліщатком: 195/55 R15 - "коліщатко", ага, але на фоні джипа... Тож мій бідолашний маленький Фольксваген - чорний! - притершись коліщатком до підніжки такого само чорного джипа виглядав дещо феєрично. Довелося чекати господаря джипа і я вже приготувався телефонувати у страхову. Але джип обережно від'їхав, не залишивши на собі видимих слідів. У мене ж невеличке потертя у кутику переднього бапмера и трохи чужої гуми на ковпаку переднього колеса. Можна вважати, що поранений, а тим паче загиблих, нема. На тому і зійшлися і розійшлися.

У страхову я таки зателефонував - ну, так: запитати, чи все я правильно зробив - проконсультуватися-підстрахуватися. Слухавку за "гарячим" номером не взяли - до того ж там "лічильник" вмикається після початку слів єлектронної баришні "для повідомлення про страховий випадок натисніть 1" і гудки рахуються як гроші. Втім, за умови справжнього страхового випадку ті гроші на дзвінок - таки й справді копійки.

Слухавку не взяли, але буквально за півхвилини зателефонували на той же номер і "перевірили" дзвінок, який у них залишився без відповіді. Менеджер на тому кінці дроту також підтвердив, що якщо вже випадку нема, то нема, але я свою страхову якось навіть ще більше поважати став: треба ж - піклуються, передзвонюють, працюють! Не доведи Любий Боже мені таки скористатися їх послугами "під час реальних подій" - най краще я ті гроші так платитиму і спатиму спокійно, а сам все одно обережніше поводитимуся, бо сором.

До бітьків таки скатався - мушу визнати, у порівнянні з "Таврією" різниця є! Не те щоб "Таврія там і поряд не стояла" - "Таврія" машинка "чесна" і "справжня" - претензій до "Таврії" у мене нема і я би цілком згоден був мати таку у якості утилітарного транспортного засобу, хоча навіть мені шкода, що батьки на ній картоплю з огороду возять. З іншого боку, а нащо тоді взагалі машина, якщо її тільки "пил з неї здувати"? Але Фольксваген Гольф, звісно, машина на голову вища - чи то навіть на 5 голів, а може й на десять. Але, ще раз додам, це ніяк не означає, що "Таврія" - машина погана. Просто Фольксваген Гольф - машина ну дуже хороша!

З іншого боку, навіть за наявності кондиціонера спина моя усе одно успішно пріє - хоча їхати з кондиціонером коли надворі до +30 - про що, у свою чергу, повідомляє індикатор на приборній панелі - то це таки справді приємність! Ну і їздить таки гарно - тепер узагалі без питань і "стидливого виразу обличча" можна пересуватися лівим рядом навіть єдиного нашого справжнього біль-менш автобану "Київ-Бориспіль". Хоча треба таки витримати ще 500 кілометрів, а то і усі 1000, для повноцінної обкатки нової машини і більше 120 не ганяти. :) Але на Гольфі 120 кілометрів на годину - це аж ніяк не "ганяння" - це звичайнісіньке таке собі пересування автошляхами. Чесно! Почуваюся на дуже набагато впевненіше, ніж на "Таврії" - знову ж таки ще раз додам, що це не значить "Таврія - погана машина" - це значить "Гольф - машина ну дуже гарна"! От так от і тільки саме так.

P.S. Прецеденти: впираюся "у зад" якогось там "Лексусу", щоб я у них розбирався - седан, не джип - щойно мене обігнав і, у свою чергу, "вперся у зад" чергового тихохода попереду. В принципі, обігнати цю парочку я наче й можу - технічно. Але обганяти "Лексуси" якось таки "підсвідомо незручно". :) Тож я тигенько свиготів за ним аж до самого Борисполя, де, так само за ним, подолав свою другу власну "пробку". А як ще згадати, що деякий час нас, себто мене і "Лексус" поперед мене, "підпирав ззаду" ще й "Інфініті"... :) "А шо я? Я сама офігєла!" (к) Ну що тут казати - Фольксваген таки машина! Мені подобається! Далі буде...

від 30 серпня 2009 року