Купив пральну машину. Збирався... гм... десь тут у цьому моєму щоденничку є перший запис стосовно мого бажання мати пральну машину, але можу точно сказати, що збирався я точно більш ніж два роки. Але менше трьох, бо ж саме за півтора тижні буде саме три роки як я живу на цій новій квартирі у цьому новому будинку. Тож збирався - дуууууууууже довго! Примірявся скільки - жах! "Може таки Бош? А може таки простенький Індезіт? А може Ел-Джі з прямим приводом? А он акція на Горєнью..." - і так далі, і тому подібне. А оце вчора заскочив дорогою додому заскочив у новий торгівельний центр що поряд з домом, у відділ побутової техніки, електроніки, тощо - а там вже приглянуті мною напередодні "індезіти" продаються ще дешевше! В принципі, бюджет мій на пральну машинку зараз був майже "гумовий": грошенята з осені у мене водяться, бож машинку, бідолашного "Акцентика", я так і не купив і на повний автомобіль все одно не вистачить, а от на пральну машинку - з десяток непоганих можна й придбати. :) Але потрібна усього одна - і зекономити також я завжди не проти.

Сестра минулого року купила "Бош" - маленьку (тобто "вузеньку") пральну машинку на 4.5 кілограми максимального завантаження. В принципі, я був згоден на щось подібне, але 4.5 кіло мені здається все таки мало. Ну, "небагато". Але доступні та наявні "Бош" - а саме Bosch WLX 16160 OE - враження на мене не справили: якось воно надто вже дешево у деталях виглядає для мало не найкращого виробника пральних машин. Ну і дірявила мої мізки думка, що недорогі моделі дорогого виробника можуть бути і не кращі за недорогого, а починати все одно з чогось треба: якщо я вже можу собі дозволити витратити пару тисяч на нове залізячча до комп'ютера, то чом би не витратити ті самі пару тисяч чи нехай трохи більше на справді корисну річ? А тут якраз поряд з домом такі гарні ціни: маленький "індезіт" на 4.5 кіло усього за 2000 (дві тисячі!) гривень! І це під час кризи, коли долар... хе-хе! - коли долар днями пізніше сягне майже 10 гривень за штуку, а отже у доларовому еквіваленті моя нова пральна машина коштуватиме... щось трохи більше 200 американських доларів?! "Как стємнєєт - будєм брать!" (к) Тим більше що поруч стояли "такі самі, але з перламутровими гудзиками" (к) - "індезіти" на 5 і на 6 кіло корисного завантаження вартістю трохи менше 3000 і трохи більше 3000 відповідно і різницею між ними у якісь там гривень 30-50. Треба брати - куди ще думати?!

Тим паче що сьогодні ж якраз їду я "на район рідний" і батько нашою "Таврією" забере мене аж з самого Києва - треба його припахати трохи корисною справою доставки мені нової пральної машини, ну і собі відризати зайві шляхи що до сумнівів "бути чи не бути?" (к) Тож вирішено: беру батька в поміч і сьогодні ж іду купувати пральну машинку! Сказано - зроблено!

По приходу у магазин виявилося, що менша "стіралка", та що за 2 тисячі, вже кимось зарезервована - тож вибір ще полекшився, а мотивація ще поліпшилася: неодмінно треба брати доки взагалі дають! Вибір мір 6 кілограмами і 5 вирішився просто: більше за тих самих розмірів - краще! - а різниця у ціні абсолютно не та, щоб брати її до уваги взагалі. Тож придбав я собі новенький Indesit WIXL 105 (EX) за 3015 кровних гривнеків, без доставки, але з фірмовою гарантією на 1 рік (усього, ага) і з завіреннями у італійському походжені агрегату. В принципі, останнє цілком підтвердилося під час огляду машинки вже вдома, позаяк у комплектації не знайшлося інструкції російською (не знаю навіть, чи існує українською у природі взагалі) - яка, доречі, двома днями раніше чудово знайшлася у форматі PDF на російському фірмовому сайті. Тож є усі підстави вважати, що нова моя пральна машина таки італійського виробництва.

Сам процес придбання виявився "дещо незрозумілим": забравши у мене гроші мені видали чек, а забравши у мене чек мені веліли чекати знадвору біля вантажного під'їзду десь на задньому дворі торгівельного центру. Тобто мало того що довелося пару раз оббігти увесь торгівельний центр знадвору, так ще й довелося хвилин декілька почекати без грошей, без товару, і без будь яких документів на підтвердження його власності взагалі - це трохи ніяково, мушу визнати, та й просто неприємно. До того ж вантажні рампи виявилися без підйомників і спускати машинку з висоти півтора метра довелося власними руками. У машину "Таврію" пральна машинка "індезіт" помістилася легко, але сам процес завантаження легким і зручним назвати не можна: нижній край задка у "Таврії" піднятий аж надто високо, щоб створити доволі чималі незручності у завантаженні предмету таких розмірів і такої ваги, та ще й "особливих зручностей для підхвату з середини" немає як класу. Але машинка помістилася і задні двері зачинилися - дякуючи цій спеціальній версії "Таврія Нова типу Універсал": і скільки там того "напливу на задніх дверях", але зручності від нього - "на всі сто!"

Довезли легко - хоча закріпити вантаж у багажнику "Таврія" також нічим і надмірні віражі призводять до помітних зсувів коробки у багажнику. Хоча й не критичних. Вивантажили так само, як завантажували: зручностей нуль, але й не заважає теж нічого. У під'їзд затягти неважко, але я волів би мати ширші двері, та ще щоб можна було вимикати "автоматичне зачинення". З вантажним ліфтом також були питання, бо ж затиснути кнопку "не зачиняти двері" нічим - ріки зайняті; і нікому - додаткову людину на шляху коробки не втиснеш ніяк, бо ж повернутися особливо ніде. Але затягли, підняли, витягли, затягли в хату, затягли на кухню, поставили, розпакували - також окремо не дуже зрозумілий процес розрізання скотчу, розгортання поліетилену, видобування агрегату із частин пенопласту. Але усе зробили і поставили куди слід. Маю річ!

Спроба дотягтися "штатним" кабелем до найближчою розетки виявилася невдалою. Інструкція дуже наполегливо не радить використовувати подовжувачі для під'єднання до електричної мережі - можливо це з-за необхідності підключення з заземленням, бо вважати електричну потужність у 1850 ват "надмірною для використання подовжувача" - це якось... незрозуміло. До праски паспортною потужністю 2 кіловати таких вимог нема, а до пральної машини є? Втім, я сперечатися не став, а просто пересунув машинку трохи вбік - хоча і вийшло майже посередині вільного простору і більш як на метр від кухонної раковини, упритул дл якої я планував встановлювати пральний агрегат. Ну нічого - якось переживемо і з електричним кабелем вирішемо трохи згодом. Тим паче що наявних вхідного та вихідного патрубків для води до кухонного водогону цілком вистачило.

На цьому знайомство з новим пристроєм на сьогодні я закінчив, бо ж треба їхати, а він вже нікуди не дінеться - он, стоїть собі, біленький! Мені подобається! :) Як працюватиме - "будєм пасматрєть..." (к)

від 21 лютого 2009 року