На одному з числених блогів про заробіток у інтернеті черговий автор ділиться чеговим досвідом засмічування інтернету говносайтами: "Сателліти. Як створити, і як на них заробляти." Гортаємо трохи нижче і без найменшої несподіванки знаходимо: "Наші друзі! Українська блогосфера"...

... і я скажу тобі, хто ти. :) (к) От така хуйня українська блогосфера, малята. (к)

Тим часом життя українське і за межами української блогосфери не пасе задніх. У квартирі прохолодно і немає гарячої води - щорічне відключення з метою перевірки технічного стану (чи що там вони перевіряють постійно, коли все одно постійно трапляються аварії) - зате київська влада планує побудувати притулки для бездомних вуличних псів і збільшити комунальні тарифи для людей, які ще мають якийсь дах над головою. Яка країна... (к)

Інші країни у світових перегонах за маразмом теж не відстають! Заголовок у новинах: "Французи пригадали Дем'янюка!" Буцімто, французи, колишні в'язні нацистських концтаборів, подають судовий позов проти Івана Дем'янюка, який підозрюється що був охоронцем тих самих таборів. Дем'янюку, як я розумію, 89 років. Заарештували його - читаємо уважно! - у своєму будинку у місті Клівленд, Штат Огайо, Сполучені Штати Америки. Вже переправили у Німеччину і планують таки судити - навіть вирок переклали на - я плакалъ! - українську! Цікаво, чи він справді настільки завзятий патріот-українець, що за 60 років життя у Америці пам'ятає "рідну мову"? Але переклали і зачитали. Адвокати стверджують, буцімто звинувачуваний зрозумів усі звинувачення, але кажуть, що ніяк на них не відреагував. Читаємо кожне слово окремо: ніяк! не! відреагував!

А чого ви, дуже мені цікаво, чекали? Що він злякається? Що жалкуватиме за скоєним? Що йому у 90 років, 60 з яких проживши у тій країні і тим життям, за яке б його співвітчизники та й переважна більшість населення світу за межами "золотого мільярду" з радістю б замучили та хоч і всіх до одного французів, німців, поляків, євреїв, росіян - і своїх українців чи кого там своїх також! - що цьому діду, який взагалі дожив до 90 років, чого більшості з нас нафіг не світить, не насрати глибоко на ці всі "звинувачення", "позови", і усю цю маячню про "злочини без сроку давнини"? Та ви смієтеся! Та ви знущаєтеся самі з себе - і він з вас усіх, жалюгідних людців, теж знущається - і я його чудово розумію!

Сказати мені зараз, що я проживу до 90 років - не кажучи вже про Америку, власний будинок, сім'ю, дітей, онуків, і взагалі повноцінне життя! - що я просто проживу до 90 років, але потім мене заарештують і судитимуть - та хоч за всі злочини світу! - та хіба ж я буду ідіотом і не погоджуся? А ви, хто взагалі читає цю всю мою писанину, хіба не погодитися? Мені до 90 років якраз 60 лишилося - я оптимість і планую хоча б років до 80 дожити у ясному розумі і хоч трохи власних сил щоб власне жити. До 90 років - ну... Хто тут з вас планує дожити до 90 років? Чи ви справді вважаєте, що потрапити на такий суд проживши чудове повноцінне життя - це буде велика чи хоча б помітна втрата, а не дуже навіть непоганий кінець у вигляді такої собі пригоди - а чом би й ні? Яка, власне, різниця у 90 років, у чому саме полягає пригода? Та більшість з нас просто здохнуть тихенько - ніхто навіть і не загадає! А як і згадає хто - то з полекшенням: "Ну нарешті здихалися дідугана! Хай земля йому буде..." А тут - газети пишуть, журналісти цікавляться, молодь і собі на вус мотає: а чи справді так погано - бути охоронцем у таборах?

Ці всі "звинувачення" 60 років по тому перетворюються на цілковитий фарс. От як ви, жалюгідні людці, збираєтеся цю людину покарати? Запроторите його до в'язниці? Та якщо він років 10 там протяге - йому навпаки буде що згадати! Життя прожив - ще до в'язниці потрапив, але вже проживши - що може бути краще! Повісите його на майдані? Ну-ну... Людині 90 років - я так думаю, він вже пережив більшість своїх "потенційних звинувачувачів", він прожив життя, він навряд чи вже сприймає те, що залишилося, як щось таке, що й справді можна відібрати - то що ж ви збираєтеся відібрати в людини, в якої все було, все є, і разом з тим нічого не залишилося - що?

Чого прагнуть досягти оті французи? Справедливості? Ну і де ж тут "справедливість"? Як її досягти тепер, 60 років по тому? Що дасть особисто їм це звинувачення? Вони хочуть поквитатися? Справедливості хочуть? Ну, давайте зведемо їх разом - нехай вони власноруч познущаються зі свого ката, як у кого з них на те ще стане сил - будуть, мабуть, задоволені! Так, це все злочини - і приймати участь у вбивстві 29 тисяч людей - великий злочин! Але чи хочемо ми просто поквитатися із вбивцею, який вже після того встиг прожити миття, краще за наше, чи таки хочемо якось запобігти повторенню таких злочинів - ось у чому питання! Наразі ж про останнє - ні слухом, ну духом! - натомість Іван Дем'янюк на шпальтах газет мало не герой! Чи був він там охоронцем, чи не був, а якщо був, то чи справді саме він - це насправді сьогодні абсолютно несуттєво! Суттєво те, що замість запобіганню наступних злочинів ми власноруч завзято рекламуємо сам злочин, саму "професію охоронця" - а ну як комусь сподобається? Чи багато сьогодні у пересічної людини можливостей потрапити на сторінки газет? Мабуть, небагато. Можна втнути якусь дурницю - напишуть і забудуть. А можна вбити багато людей - ото вже стільки писатимуть і скільки пам'ятатимуть! Хіба можна придумати кращу агітаційну листівку сьогодні?

від 15 травня 2009 року