Доречі, також Володимир Володимирович. Знаково, ага. Тож спокусившись на відгуки "це просто чудовий коментатор, розумний і дотепний, і життя прожив, і вообщє" (к) - скачав першу серію. Що я можу сказати... Нудно. Суцільна рефлексія у порівнянні себе самих таких красивих і дотепних і розумних з Тими Самими Ільфом та Петровим, які і написали оригінальний твір "про Америку для радянських громадян". Зачитування сторінок з Геніального Твору, поселення у готелі де Вони жили і у тому ж самому номері... Постійні одне до одного якісь вибачте на слові "інтимні рухи" - гм... Що це все за фігня? Максимум цікавого, що довелося видивитися - спогади Познера про його власне дитинство, сидячи на східцях будинку, у якому віно тоді жив. Так, збереження будинків - звичайних житлових будинків, збудованих, скоріш за все, ще наприкінці позаминулого століття, ніяких не особливих "Пітергоффів" і тому подібного "старого царського ненависного простому робітничому класу, яке між тим таки слід зберегти, бо власними силами так нічого і не змогли збудувати що могло би зрівнятися чи хоча б вистояти такий час і що можна було би показати людям" - те, яким чином звичайні прості будинки, дороги, інфраструктура взагалі чомусь зберігаються "на загниваючому заході" і чомусь руйнуються "у нас" вже наступного року після збудування - на це подивитися цікаво, але про це у передачі ані слова. Цікаво подивитися на парк у самому центрі величезного міста, але про це також ані слова. Зате багато-багато-багато слів "про класну музику джаз" - з неодмінним показом обнімання старого Познера з якимось чуваком, якого ніхто з глядачів не знає і... Особисто мені до тих всих джазових чуваків глибоко ... начхати. А цьому відведено ух як багато екранного часу. А ще - таксисту чорношкірої національності. Чи мені здається, чи про це все можна було би сказати максимум двома словами, більше уваги приділивши _людям_, а не самому Познеру та тому молодому чуваку, якого я не знаю. А так це кіно чи то просто телепередача - це знято геть не про Америку, не про американців, не про життя взагалі - це знято про самого Познера та його згадки про своє життя та про підлабузництво поряд з ним того молодого чувака, якого не знаю. От така ..., малята. (к)

Он у мене лежить цикл статей "Америка - погляд з хмарочоса" Ярослава Голованова. Ото на мою нескромну думку був таки Журналіст. Ото на мою нескромну думку таки справді про Америку. А Познер - він якось усе більше про Познера. А про Познера мені особисто нецікаво. Бо короткі дописи до фотознімків Лєбєдєва, які він робить по всьому світу і у Америці у тому числі, разом з самим фотознімками розповідають про ці місця набагато більше, ніж цей, звиняйте на слові, телевізійний онанізм. Але людям подобається... Може то тому, що то якраз і є ті самі "справжні радянські люди", нє?

від 21 грудня 2010 року