2009

• від 28 лютого 2009 року:

  Просто субота

  

  Картинку потіг звідси.

• від 25 лютого 2009 року:

  Самостійно підключив пральну машину - чи я не геній!?

  Я й сам не повірив, але це виявилося набагато лекше, ніж, скажімо, зібрати новий комп'ютер: тижнів зо два тому я проапгрейдив свій домашній новою материнською платою і з тим довелося провозитися і більше часу і з більшим клопотом. А тут - зайшов сьогодні після роботу до будівельного супермаркету і купив все що треба згідно інструкції, прочитаної у інтернеті. Про будівельний супермаркет окрема мова - щиро і дуже приємно вражений сучасними технологіями, а головне їх доступністю: "будь яка примха за ваші гроші!" (к) - куди там відділу господарчих товарів радянських часів. А з сучасними матеріалами розкрутити старе з'єднання і закрутити нове - скажу відверто, раз плюнути! Це й справді щось неймовірне - черговий приклад тотальної перемоги клятого капіталізму над бідолашним соціалізмом, а точніше, радянською його реалізацією. Але годі про політику.

  Фірмова інструкція по підключенню пральної машини вимагає підключати подогін холодної води виключно через окремий кран, з тим щоб перекривати тиск води у проміжках між пранням і не навантажувати власні клапани у машині. Фірмові сантехнічні вироби пропонують цілий ряд "пристроїв для підключення пральних машин" - чи як мені назвати цей шматок труби з різьбою і краником? :) Кращий краник, як пишуть - шаровий: надійний, простий, ефективний. І застросування якраз таке: для нечастого перемикання у фази "ввімкнено - вимкнено" - без зайвих проміжних положень. Для мого варіанту підключення труба має мати 3 "дірки": одна "дірка" підключається до труби з холодною водою, друга, яка з'єднана напряму з першою - до гнучкого армованого шлангу, яким під'єднано до водогону кухонний змішувач. А посередені циєї трубки вварено ще один шматок, у який і вмонтовано кран і на кінці якого нагорнуто спеціальну різьму "3/4 дюйми", тоді як труба водогону і шланг змішувача мають "калібр" 1/2 дюйми. Не знаю чому це так - і не скажу що мені цікаво "чому?" :)

  Тож потрібну сантехнічну деталь знайдено "у природі" (тобто така існує взагалі) і у каталогах наявної на нашому ринку сантехнічної продукції. Залишилося її придбати - і прикрутити. А для останнього потрібен інструмент: ключ відповідного розміру або "безрозмірний розводний". Я вирішив придбати собі саме "розводний", бо ж 3 роки вже будинку і вже потроху починають крани у ванній кімнаті зношуватися - тож річ у господарстві неодмінно згодиться, ну а головне - я не знаю якого розміру потрібен ключ на ці всі гайки. :)

  На роботі заскочив на базар що поряд - звично вже був вражений цілковитою безалаберністю продавців, та й запропонований товар мені якось не надто сподобався. Але ж у моєму районі є чудовий будівельний супермаркет "Епіцентр"! Тож після роботи віришив заскочити туди - давно вже планую там побувати - і придбати все що треба з необхідним інструментом включно "цивілізованим чином". Як вже й казав, асортиментом сучасної індустрії товарів для домашнього ремонту був вражений і навіть приголомшений. Порівняти відчуття можу хіба що з дитячими відвідинами відділу іграшок "Дитячого Світу" у обласному центрі радянських часів. Але сучасний асортимент "іграшок для дорослих" таки набагато більший. І головне - якесь воно усе корисне, хоч і різне - такого щоб "переконливого лайна" я навіть і не помітив. А може то я просто мало знаю, ало то вже геть інша історія. Зараз же хоча й не одразу, але знайшов потрібну деталь і потрібний інструмент. І навіть грошей вистачило. І навіть згідно з інструкції з сантехнічних робіт придбав сучасний замінник "радянської сантехнічної паклі" - пам'ятаєте такі коричневуваті волокна, схожі на розпущений канат (гм, а хтось, власне, канат взагалі бачив?), якими обмотували з'єднання труб під час під'єднання до них усього що треба було? Чи то крани ущільнювали - без цілого жмутка цієї "паклі" і господар був не господар, бо зробити бодай щось з радянськими трубами без неї годі було й сподіватися. Ет, які були часи - романтика!

  Зараз усе банально просто: продається у будівельному супермаркеті спеціальна стрічка з чогось там зі фтором, яка вздовж не розтягується, зате чудово розтягується впоперек - сам спробував! Стрічка продається різної ширини у зручних рулончиках, схожих на медичний пластир. Цією стрічкою обмотується зовнішня різьба труби перед накручуванням на неї відповідної внутрішньої частини з'єднання. Обмотувати треба щильно, починаючи з початку - тобто не "від краю", а "від труби" - різьби і намотуючи за ходом різьби. Як визначити? А хто зна - я якось знаю у який бік треба мотати, але пояснити поки що не можу. Намотати в мене вийшло запросто - намотував я лише одним шаром. Намотана на різьбу стрічка після захоплення кінчика - тобто вільний кінчик від початку треба з нажимом замотати першим же витком впоперек і потім рухатися далі вздовж - тож намотана стрічка чудово тримається і не розмотується сама собою - чудовий матеріал! "До чєго тєхніка дошла!" (к)

  Перехідник з краником накручується спочатку легко - у мене вийшло пара обертів - потім важче і потрібно "докручувати" ключем. Скільки "докручувати"? Ну, "книжка" пише, шо "докручувати" треба "до упора" - тобто до кінця різби. Але я вирішив покластися на ущільнення стрічкою, до того ж додаткові два оберти ключем видалися мені досить таки тугими, і я вирішив не спокушати долю можливістю просто порвати деталь. Доречі, я вже сам стикався з таким на цій новій квартирі, хоча "порвали" деталь водогону ще будівельники, але ж витік я помітив вчасно і міняти запсовану "штукенцію" довелося мені - правда тоді я викликав сантехніка ж "ЖЕК-у". Цього разу з усім впорався сам.

  Інтернетівська "інструкція" писала, буцімто води з відкрученої труби має витекти небагато і простої ганчірки для її збирання буде досить. Але в моєму варіанті мені довелося злити воду з усієї частини труби у квартирі, бо ж це виявилася найнижча її, труби, точка. Вийшло щось з літр і трохи більше - добре нагодилася під рукою достатня ємніть, а самою ганчіркою я ніяк би не впорався, і неодмінно мав би клопіт з сусідами знизу! Це слід мати на увазі.

  Далі справа пішла дуже легко. Про намотування та закручування я вже написав. Після накручування перехідника-трійника - не забудьте розташувати боковий патрубок у відповідному напрямку під час закручування: просто "докручуючи" розраховуйте заздалегідь де саме треба буде зупинитися - після цього я приєднав і прикрутив шланг від змішувача до раковини - там ущільнення різьби стрічкою не потрібне, бо ж усе ушільнєються гумовою прокладкою всередені з'єднання і сама різьба у захісті від води участі не бере. Закривши кульковий краник можна було випробовувати власноруч зібрану систему. Мушу визнати, справа відповідальніша за запуск власноруч зібраного комп'ютера - все ж таки водогін має значно більшу здатність до створення клопотів і "побутових стихійних лих". Але мій "перший запуск" пройшов тихо і спокійно: вода полилася звідки потрібно і не закапала навіть звідки не було потрібно. Тож до стану "працює так само, як до того" я повернувся. Залишилося під'єднати, власне, пральну машину.

  Шланг для подачі холодної води комплекті з пральною машиною обладнаний пластиковими гайками - тож ключ для їх закручування не потрібен, а зусилля для цього не надмірні. Не переплутайте тільки куди який кінець під'єднувати - який до машини, а який до водогону - і не забудьте ставити гумову прокладку з боку під'єднання до водогону: це все докладно було розписано у інструкції до пральної машини, а інструкції я звик читати - життя навчило. Тож під'єдналося усе "на ура" - таки з встановленням кулера на процесор я мучився значно більше і значно довше. :)

  Закінчив усе я якраз о 10-й вечора, тож випробовувати вирішив вже зранку - ну щоб не турбувати зайвий раз сусідів, бо ж хто зна, наскільки голосно воно працює. Подзвонив батькам - похвалитися. Ентузіазму і відповідь не почув - тому образився і вирішив таки спробувати. Увімкнув, краник відкрив, кнопочку "Пуск!" натиснув. Що сказати? "Працює взагалі!" Досить голосно працює, щоправда. Не те щоб надто, але ночами прати мабуть таки не буду - сам не люблю. Хоча поживемо - побачимо.

  Прального порошку спеціального для пральних машин ще не купив - завтра зранку піднімуся раніше і збігаю у "Кишеню" що за рогом - вона ж бо цілодобово працює - куплю трішки щоб спробувати і таки спробую принаймні прогнати цикл "нульового прання" - а може щось і випрати встигну, якщо зумію прокинутися на годинку-другу раніше...

  Велику справу по залагодженню власного побуту зроблено! Ура, товаріщі!

  P.S. Фотосесію процесу робив, але давайте трохи згодом викладу, бо ж, як воно завше буває, в мене тут вже перша година ночі - а завтра ще за пральним порошком з самого ранку бігти...

• від 23 лютого 2009 року:

  День Захистника - у народі просто день чоловіків

• від 21 лютого 2009 року:

  А у нас, а у нас, а у нас - стіралочка!

  Купив пральну машину. Збирався... гм... десь тут у цьому моєму щоденничку є перший запис стосовно мого бажання мати пральну машину, але можу точно сказати, що збирався я точно більш ніж два роки. Але менше трьох, бо ж саме за півтора тижні буде саме три роки як я живу на цій новій квартирі у цьому новому будинку. Тож збирався - дуууууууууже довго! Примірявся скільки - жах! "Може таки Бош? А може таки простенький Індезіт? А може Ел-Джі з прямим приводом? А он акція на Горєнью..." - і так далі, і тому подібне. А оце вчора заскочив дорогою додому заскочив у новий торгівельний центр що поряд з домом, у відділ побутової техніки, електроніки, тощо - а там вже приглянуті мною напередодні "індезіти" продаються ще дешевше! В принципі, бюджет мій на пральну машинку зараз був майже "гумовий": грошенята з осені у мене водяться, бож машинку, бідолашного "Акцентика", я так і не купив і на повний автомобіль все одно не вистачить, а от на пральну машинку - з десяток непоганих можна й придбати. :) Але потрібна усього одна - і зекономити також я завжди не проти.

  Сестра минулого року купила "Бош" - маленьку (тобто "вузеньку") пральну машинку на 4.5 кілограми максимального завантаження. В принципі, я був згоден на щось подібне, але 4.5 кіло мені здається все таки мало. Ну, "небагато". Але доступні та наявні "Бош" - а саме Bosch WLX 16160 OE - враження на мене не справили: якось воно надто вже дешево у деталях виглядає для мало не найкращого виробника пральних машин. Ну і дірявила мої мізки думка, що недорогі моделі дорогого виробника можуть бути і не кращі за недорогого, а починати все одно з чогось треба: якщо я вже можу собі дозволити витратити пару тисяч на нове залізячча до комп'ютера, то чом би не витратити ті самі пару тисяч чи нехай трохи більше на справді корисну річ? А тут якраз поряд з домом такі гарні ціни: маленький "індезіт" на 4.5 кіло усього за 2000 (дві тисячі!) гривень! І це під час кризи, коли долар... хе-хе! - коли долар днями пізніше сягне майже 10 гривень за штуку, а отже у доларовому еквіваленті моя нова пральна машина коштуватиме... щось трохи більше 200 американських доларів?! "Как стємнєєт - будєм брать!" (к) Тим більше що поруч стояли "такі самі, але з перламутровими гудзиками" (к) - "індезіти" на 5 і на 6 кіло корисного завантаження вартістю трохи менше 3000 і трохи більше 3000 відповідно і різницею між ними у якісь там гривень 30-50. Треба брати - куди ще думати?!

  Тим паче що сьогодні ж якраз їду я "на район рідний" і батько нашою "Таврією" забере мене аж з самого Києва - треба його припахати трохи корисною справою доставки мені нової пральної машини, ну і собі відризати зайві шляхи що до сумнівів "бути чи не бути?" (к) Тож вирішено: беру батька в поміч і сьогодні ж іду купувати пральну машинку! Сказано - зроблено!

  По приходу у магазин виявилося, що менша "стіралка", та що за 2 тисячі, вже кимось зарезервована - тож вибір ще полекшився, а мотивація ще поліпшилася: неодмінно треба брати доки взагалі дають! Вибір мір 6 кілограмами і 5 вирішився просто: більше за тих самих розмірів - краще! - а різниця у ціні абсолютно не та, щоб брати її до уваги взагалі. Тож придбав я собі новенький Indesit WIXL 105 (EX) за 3015 кровних гривнеків, без доставки, але з фірмовою гарантією на 1 рік (усього, ага) і з завіреннями у італійському походжені агрегату. В принципі, останнє цілком підтвердилося під час огляду машинки вже вдома, позаяк у комплектації не знайшлося інструкції російською (не знаю навіть, чи існує українською у природі взагалі) - яка, доречі, двома днями раніше чудово знайшлася у форматі PDF на російському фірмовому сайті. Тож є усі підстави вважати, що нова моя пральна машина таки італійського виробництва.

  Сам процес придбання виявився "дещо незрозумілим": забравши у мене гроші мені видали чек, а забравши у мене чек мені веліли чекати знадвору біля вантажного під'їзду десь на задньому дворі торгівельного центру. Тобто мало того що довелося пару раз оббігти увесь торгівельний центр знадвору, так ще й довелося хвилин декілька почекати без грошей, без товару, і без будь яких документів на підтвердження його власності взагалі - це трохи ніяково, мушу визнати, та й просто неприємно. До того ж вантажні рампи виявилися без підйомників і спускати машинку з висоти півтора метра довелося власними руками. У машину "Таврію" пральна машинка "індезіт" помістилася легко, але сам процес завантаження легким і зручним назвати не можна: нижній край задка у "Таврії" піднятий аж надто високо, щоб створити доволі чималі незручності у завантаженні предмету таких розмірів і такої ваги, та ще й "особливих зручностей для підхвату з середини" немає як класу. Але машинка помістилася і задні двері зачинилися - дякуючи цій спеціальній версії "Таврія Нова типу Універсал": і скільки там того "напливу на задніх дверях", але зручності від нього - "на всі сто!"

  Довезли легко - хоча закріпити вантаж у багажнику "Таврія" також нічим і надмірні віражі призводять до помітних зсувів коробки у багажнику. Хоча й не критичних. Вивантажили так само, як завантажували: зручностей нуль, але й не заважає теж нічого. У під'їзд затягти неважко, але я волів би мати ширші двері, та ще щоб можна було вимикати "автоматичне зачинення". З вантажним ліфтом також були питання, бо ж затиснути кнопку "не зачиняти двері" нічим - ріки зайняті; і нікому - додаткову людину на шляху коробки не втиснеш ніяк, бо ж повернутися особливо ніде. Але затягли, підняли, витягли, затягли в хату, затягли на кухню, поставили, розпакували - також окремо не дуже зрозумілий процес розрізання скотчу, розгортання поліетилену, видобування агрегату із частин пенопласту. Але усе зробили і поставили куди слід. Маю річ!

  Спроба дотягтися "штатним" кабелем до найближчою розетки виявилася невдалою. Інструкція дуже наполегливо не радить використовувати подовжувачі для під'єднання до електричної мережі - можливо це з-за необхідності підключення з заземленням, бо вважати електричну потужність у 1850 ват "надмірною для використання подовжувача" - це якось... незрозуміло. До праски паспортною потужністю 2 кіловати таких вимог нема, а до пральної машини є? Втім, я сперечатися не став, а просто пересунув машинку трохи вбік - хоча і вийшло майже посередині вільного простору і більш як на метр від кухонної раковини, упритул дл якої я планував встановлювати пральний агрегат. Ну нічого - якось переживемо і з електричним кабелем вирішемо трохи згодом. Тим паче що наявних вхідного та вихідного патрубків для води до кухонного водогону цілком вистачило.

  На цьому знайомство з новим пристроєм на сьогодні я закінчив, бо ж треба їхати, а він вже нікуди не дінеться - он, стоїть собі, біленький! Мені подобається! :) Як працюватиме - "будєм пасматрєть..." (к)

• від 15 лютого 2009 року:

  Чергова мрія ідіота збулася - чи стало щастя?

• від 14 лютого 2009 року:

  Просто субота

  

• від 12 лютого 2009 року:

  Прибуток Renault упав на 78%

  І наступного ж дня після мого "наїзду" на українських продавців Рено читаю на "Кореспонденті" цю кумедну новину - о, я таки великий провидець, щоб помічати очевидне! :) Цікаво, "реношки" таки подешевшають чи так вимруть як вид?

• від 11 лютого 2009 року:

  Автомобілі, автомобілі...

  Бачили мою суботню картинку минулої суботи? Кумедна, правда ж? Тоді я акцентував її стосовно сьогоденної вартості квартир у місті Києві зокрема і по всій Україні взагалі, а сьогодні оце вирішив пройтися я автомобілями - бо ж і самому хочеться, ага... :)

  Випадково завітавши на сайт "Петрівка-Авто" ^{(насправді це "Renault на Петрівці")}, що автомобілями Рено (Renault) торгує, довідався про безвідсотковий (!) кредит на купівлю усієї лінійки "реношок" з "Дачіями" включно. Ну,- думаю,- піду погляну і на любий мені Renault Megane Sedan - я його ще минулої осені пригледів і ціна цілком прийнятна була, хоча й трохи завелика для мене, але машина була того варта! То ж сьогодні варта уваги комплектація Confort Expression з механічною коробкою передач пропонується за $21'390 у еквіваленті, тобто за курсом НБУ + 0.5% - це не рахуючи "допів" на зразок кольору "металік", від якого, доречі, на вже "живій", тобто наявній у дилера в салоні, комплектації скажімо так "важко відмовитися". Але навіть не рахуючи цих "допів" за сьогоднішнім курсом долара виходять такі собі 165 з половиною тисяч (165'526) наших рідних гривнеків. Машина, звісно, гарна і, певна річ, варта того, але якщо восени, коли її пропонували за 106 тисяч, я ще міг почухати репу і кинути картузом об землю: "А хай йому! Один раз живемо!" - то зараз навіть за умови втричі більшої моєї нинішньої щомісячної платежоспроможності (у гривневому еквіваленті, ага - криза ж бо!) я якось не палаю бажанням приєднатися до щасливих власників виробів французького автопрому. Доречі "Дачія" йде тим самим лісом - аж надто дорого у порівнянні з сьогоднішніми цінами на Hyundai Accent.

  Так само випадково потрапивши на сайт компанії "Автоцентр на Cтоличном" - ми з батьком там його "Таврію" купували ось якраз три роки тому - побачив там оголошення про шалене зниження цін - це вже цікаво! Тож "Славута" зараз пропонується за майже "докризовою" ціною у гривнях - щось там трохи більше 35-ти тисяч за штуку. Цілком прийнятна ціна, зауважу: машина тих грошей варта. А ще є Sens/Lanos, з яким ситуація вже цікавіша - якщо не сказати "набагато кумедніша".

  В принципі, Lanos - машинка й справді непогана як за свої гроші і "докризова" популярність її переконливо забеспечувалася максимальною ціною у 65 з лишком тисяч наших українських гривен, але у тій комплектації було все, що тільки можна за здорового глузду вимагати від такої машинки. Ну, хіба що магнітоли таки не було. І задніх склопідйомників. :) Але все одно ціна була "та що треба". А що ж маємо зараз?

  А зараз "геть гола машина" з нашим рідненьким двигуном замість ліцензійного опелівського коштує 59'902 наших же рідненьких гривень. Але за ці гроші там немає НІЧОГО! А... Ну, хіба що, "аудіопідготовка": певно динаміки штатні вони таки спромоглися поставити. І яким би достатньо гарним за свої гроші не був би кузов цієї машини - про двигун я вже мовчу - продавати за 60 тисяч скажімо прямо відверто застарілу і таки не аж надто зручну "конструкцію"... Сьогодні ж є "спеціальна мінімальна" комплектація усе того ж мого улюбленого "Акцентику", яка пропонується за 80 тисяч, але яка має... Чи ви розумієте, що на 20 тисяч покупець матиме не тільки набагато сучасніше авто - один двигун чого вартий: потужніший і економічніший - це не кажучи вже про те, що за 60 тисяч на "Ланосі" немає навіть тахометра, а за 80 тисяч на "Акценті мінімальному" є навіть кондиціонер (!) - і склопідйомники з задніми включно. :) Навіть якщо взяти до уваги "майже максимально нафаршировану" комплектацію Lanos з уже "імпортним" двигуном (так само не надто економним що до палива) і за 76'610 гривен, то все одно різниця з дорожчою на три з половиною тисячі машиною буде щонайменше у наявності подушки безпеки водія у останньої - це не кажучи вже про задні склопідйомники (от далися ж вони мені!) і набагато сучасніше авто у цілому. Дідько його зна, що зараз зможе примусити людину купувати той "Ланос" - тим паче що їх повно на вторинному ринку у будь-якому стані, включно майже новий.

  Ну і годі про "Ланос" - не моє і це вже напевне. Ну хіба що... Всяке буває, але ймовірність наднизька - не бачу анінайменшого сенсу "за нормальних умов". Подивлюся краще що там ще є у тому "Автоцентрі на Cтоличному"...

  Opel Astra Classic (вона ж "G" у загальній "астрівській" нумерації) - доречі, цілковито українського виробництво - навіть преси наші! - тож "Астра класична", як і було, коштує не надто багато, але й "пропонує нічого": якимось дивом у "базовій" комплектації цієї цілком гарної і доволі сучасної машинки немає навіть тахометра! Машинка гарна - справді гарна! - але за свої 94 з лишком гривен абсолютно "пуста". Тобто немає нічого взагалі - нуль. У той час як у того ж "Ацентика" за його 95 тисяч - "майже повний фарш": зі справді корисних речей не вистачає хіба що маршрутного (бортового) комп'ютера (який, щоправда, у Hyundai Accent незрозуміло обмежений функціонально) - ну і ABS. Але "електропакет" - повний! І це справді штука приємна і звикаєш надзвичайно швидко. А от "українська Астра" у цьому питанні ну дуже бідна - ця політика існує з самого початку її виробництва у нас і так само мені незрозуміла і сьогодні.

  Opel Astra H - наступницю "Астри класичної" (слідкуєте за літерами? "G" - "H") - можна навіть не дивитися: незрозуміло надто дорого відверто незрозуміло за що саме. Зате є у Опеля ще одна машинка, яка дуже мені є до вподоби: "скромна" така сучасна Vectra, яка зараз є верхівкою усієї лінійки "Опелів" - до того була ще "Омега" - то вже справді майже лімузин був, але давно вже нема. І машинка вже справді солідна - відчутно солідніша навіть за згаданий мною Рено Меган. І навіть класи різні: Opel Vectra - це вже повноцінний "D клас", тоді як Megan - це, як не крути, але "C" - так званий "Гольф-клас". Бажаючі можуть поцікавитися класифікацією окремо, але... А ви знаєте скільки зараз ця "Вєктра" коштує? :) Ви не повірите!!!

  OPEL Vectra C у "Автоцентрі на Cтоличному" зараз пропонується за 159'840 гривен у "базовій" комплектації - і трохи дорожче, за 164'600 - зі шкіряним салоном. Це, звісно ж, з механічними коробками передач. Хоча "автомат зі шкіряним салоном" коштує не надто вже й дорожче: 167'450 - якихось там 3 тисячі "зверху". Якщо чесно, то я вражений - і це дуже м'яко кажучи! Бо якщо обирати між Рено "Це-класу" з двигуном 1.6 літри і не надто насиченою комплектацією і загальною вартістю більш як 165 тисяч і Опелем "Де-класу" навіть "мінімальної" комплектації, яка вирізняється від інших хіба що нешкіряним салоном, то щось мені підказує що продавці "Реношок" зараз знаходяться не інакше як у стані того "продавця тонучого кораблика" на моїй суботній картинці. І це ДУЖЕ дивно. Бо незрозуміло на що ж ці люди таки розраховують - відверто незрозуміло...

  Тож якщо хто хоче придбати собі солідне авто - сьогодні саме час! Доречі, "докризова" ціна на Opel Vectra була щось там тисяч 145. А зараз - 160. Шкода, що в мене нема - бо я б купив! І ситуація на нашому авторинку стає цікавішою з кожним днем - я вже не можу дочекатися весни, коли... ;) Поживемо - побачимо! (к)

  P.S. Ну, можливо що до Opel Astra H я трохи й перебільшив: якщо подивитися уважніше, то не такі вже й страхітливі ті ціни, що на сьогодні на сайті стоять: мінімальна з 1.4 літровим двигуном без кондиціонеру і задніх склопідйомників коштує 114'260, а така саме з кондиціонером - 122'520. Але знову ж таки мої улюблені задні склопідйомники є лише у найдорожчій комплектації вартістю 153'940 - треба буде таки якось поглянути на цю машинку зблизька, але ціна у порівнянні все одно якось надто привабливою здається...

• від 10 лютого 2009 року:

  Не весна

  ...

• від 7 лютого 2009 року:

  Просто субота

  

  Картинку потіг звідси. Тож продовжую красти картинки на тему кризи... :)

• від 2 лютого 2009 року:

  День Бабака

  Сісти передивитися однойменний фільм?