2009

• від 29 травня 2009 року:

  Hyundai: автомобілі дорожчатимуть щодня на 1 тисячу гривень!

  Якби такого не було - це треба було б вигадати. Нова цінова політика компанії Хьондай Моторз Україна, тижнем раніше "висловлена у якості чуток" на сайті українського Хьондай-клубу, таки й справді була втілена у реальності! Я вражений!
  [Далі дуже багато тексту і жодної картинки!]

• від 27 травня 2009 року:

  SIA'2009 - Київський міжнародний автосалон SIA таки відкрився

  Автомобільний бізнес в Україні вирішив не здаватися під натиском світової кризи і будь що, а провести свій щорічний міжнародний автосалон. І це правильно! З помічених новинок-цікавинок - новий Hyundai Tucson і новий Hyundai i20 (нарешті!). Будєм пасматрєть... (к)

• від 25 травня 2009 року:

  Яке радіо я слухаю

  Сьогодні, як воно й буває найчастіше, близько 10-ї вечора задзвонив мій домашній телефон. Я ним не користуюся, номеру його ні в кого нема, а звонять частенько - то хто ж на нього може дзвонити? А дзвонять мені спамери! :)

  Лише учора дзвонила дівчинка і пропонували "спробувати чудовий інтернет від ..." - оце у вівторок-середу будуть передзвонювати, але вже на мобілку. А сьогодні - скоромовкою назвавши контору з опитувань нова панна запитала в мене, чи хочу я пройти опитування які радіостанції я слухаю - ну чого б і не пройти?

  Далі люба пані почала цікавитися, чи постійно я проживаю у місті Києві... гм! Ну постійно - чого вже там, останні 8 років тута я... Але далі вона ще запитала, чи давно я проживаю у цій квартирі. Я оце тільки зараз якось думаю, що питання були якось аж надто про радіо недоречні - що ж це за "опитування" таке?

  Ну, може й справді таке вже опитування - така от хитра методика - але далі дівчинка поставила тверду жирну крапку у буть-яких підозрах що до професійності цього "опитування" - вона запитала, чи не проходив я якісь опитування за останні... півроку!

  Цікаво, ці спамери й справді такі тупі, що ставлять такі вже аж надміру тупі запитання - та ще й недоречні - а до того ж і можуть не підозрювати, що їхня та їхніх колег активна діяльність так чи інакше, але з дуже і надзвичайно великою ймовірністю призведе до того, що за останні півроку - півроку! - мене хоч раз, а про щось таки та "опитають". І за останні півроку це трапляється вже аж надто вже не один раз.

  Правда я оце ніяк не можу пригадати, чи пройшов я таки хоч одне з цих "опитуваннь", замість того, щоб не бути "відсіяним" на запитанні типу "чи маєте ви відношення до сфери телекомунікацій?" - це у опитуванні щось там про мобільний зв'язок. Ну от, у мене є оцей свій сайт - і ще дещо. А ще я знаю "сферу телекомунікацій" трохи з боку її нутрощів, бо такі-сякі мої програмки працюють у ній напевне таки аж дотепер. Чи "маю" я "відношення"? :)

  Телефон вимкнув. Бо дістали, щиро кажучи. Два рази за останні два дні - це вже занадто. Оце сиджу і думаю: може увімкнути і дочекатися чергової "дівчинки" - і послати її якнайдалі і якнайяскравіше? Ну, так - дівчинка ж не винна. А я що, винен? Отак і живемо...

  P.S. Доречі, я вже раніше писав, радіо я ніяке не слухаю, бо надто вже там оцієї "продажності" забагато, щоб слухати радіо замість простої, власноруч підібраної музики.

• від 24 травня 2009 року:

  Пральна машинка: 3 місяці - політ нормальний!

  Сьогодні аж двічі запустив прання без прального порошку - забув насипати...

• від 22 травня 2009 року:

  Skoda Fabia

  Ввечері після роботи вирішив проїхатися на Петрівку, подивитися на автосалон "Прага-Авто", а при нагоді - помацати ще раз Skoda Fabia New. Подивився. Помацав.
  [Далі дуже багато тексту і жодної картинки!]

• від 20 травня 2009 року:

  День банкіра

  Колись і я працював у наближеній сфері і навіть "за лаштунками" бував...

• від 15 травня 2009 року:

  Скажи мені, хто твій друг...

  На одному з числених блогів про заробіток у інтернеті черговий автор ділиться чеговим досвідом засмічування інтернету говносайтами: "Сателліти. Як створити, і як на них заробляти." Гортаємо трохи нижче і без найменшої несподіванки знаходимо: "Наші друзі! Українська блогосфера"...

  ... і я скажу тобі, хто ти. (к) От така хуйня українська блогосфера, малята. (к)

• від 14 травня 2009 року:

  Hyundai Accent за 80850 гривень!

• від 11 травня 2009 року:

  Gregorian - Masters Of Chant Chapter II

  Я рідко купую музичні компакт диски, але іноді трапляється купити щось справді цікавеньке. А позаяк купую я їх небагато, то прецеденти, коли мої диски "дістаються безвозвратно любим друзям" мене дуже розчаровують і дратують. Ну от так чомусь буває - дам гарний диск послухати, зазвичай, колезі - наче нормальна людина, нічого особливо поганого сказати не можу, такого враження, щоб "ніколи нічого не давати" не справляє, навпаки, людина досить солідна і взагалі... але диск не повертає. Там насправді несуттєво, як саме він не повертається - може колега дасть іншій колезі послухати: "Ну хіба тобі шкода!?" (к) - а може сам десь загубить чи не загубить, але диск назад я не отримую.

  Добре, коли я знаю точно, що то був за диск - записувати треба, ага! - бо з сучасним рівнем розвитку інтернету і пірінгових мереж (так, пірати... а шо такоє?) знайти і скачати щось справді гарне не складає проблеми ні організаційно, ні тим паче технічно. Головне - знати що треба качати! А я зазвичай не знаю, бо музику я слухаю по принципу "О! Гарна музика!" - і за тим же принципом купую диски. Хто там співає? А хто його знає - а хіба це суттєво? Зазвичай я цим не переймаюся - грає то й грає! Але от коли треба "відновити давно не повернутий любими друзями диск" - отоді й справді проблема, бо знайти легко, але ж треба знати, що саме шукати.

  А оце мені пощастило - на теренах мого вже терабайту дискового простору випадково знайшов маленький текстовий файлик з переліком моїх аудіо-дисків - ура! Тож ввівши у Гуглі "Gregorian - Masters Of Chant Chapter II torrent" знайшов підходящий варіант: Gregorian - Дискография (1991-2006) - у незвичному форматі APE, але як виявилося, цілком зрозумілому для Windows Media Player - тільки по окремих треках переходити не вміє. А так - сиджу, балдєю! Треба закатати на диск і ставити музичкою на великі колоночки - і сусудів порадую! Хоча музика така спокійно - спати під неї саме задоволення! Рекомендую!

• від 9 травня 2009 року:

  Просто субота

  

  А ви, мабуть, думали, що заради свята Перемоги картинки суботньої не буде? Та й я так думав, але оце випадково знайшов непоганий варіант - і якраз в тему, старих ветеранів радянських потішити. Enjoy!

• від 9 травня 2009 року:

  Этот День Победы!

  Звісно, зараз якраз популярні акції "вивіси російський прапор на День Перемоги - переконай усіх неросіян у своєму зневажливому ставленні до інших учасників війни", але, як не крути, правильна назва цього свята звучить саме так, саме російською: День Победы! - і без варіантів. Перемоги були у кожного свої, а у кого були поразки, але цей день об'єднав - для тупих знавіснілих москалів ще раз наголошую: поєднав! - числені народи, які під червоними прапороми дійшли до самого Берліну і підняли свій червоний прапор вже там. Що було далі - історія розсудить. Але цей день - величне свято, свято перемоги, свято торжества маленьких людей, об'єднаних у щось справді велике заради величної мети. Так, звісно ж також дуже шкода саме у цей день - шкода за те, що окрім великої війни не вдалося нашим людям об'єднати і спрямувати свої зусилля на щось хороше, щось, можливо, набагато простіше за битву на смерть, але не менш важливе саме тоді і саме зараз, коли перемога вже досягнута. Перемогти ми можемо - і навряд чи комусь нас здолати. Але у мирний час, без усілякої загрози з будь-чийого боку, ми самі собі найбільша загроза і самих себе і нам самим так само не здолати, і напевне, так ніколи і не здолаємо. Перемогу здобули - а що ж далі?...

• від 7 травня 2009 року:

  Благая вєсть!

  Складено графік щорічного літнього відключення гарячою води по Києву і я у ньому на першому місці: гаряча вода в мене зникне вже 11-го травня (за 4 дні!) о 14-й годині і буде відсутня усього якихось 2 тижні - ну, може трохи більше. Ну а чого? А скільки тої зими? Ненавиджу!

  У цьому питанні щорічно якнайкраще показують себе наші любі співгромадяни з регіонів: кожного року на щорічні пусті слова киян стосовно ідіотизму ситуації наші шановні провінціали "вилазять" за своєю "думкою" - буцімто: "Ви, кияни, там геть зажралися! Он у нас гарячої води взагалі нема - і що!?" А й справді - і що?

  Мої батьки, живучи у досить таки жахливих умовах як на мій "киянський смак" - у провінційному селищі, нині "приписаному" до сусіднього села, де немає навіть пошти (та й у районі, здається, також немає - адреса є, а поштове відділення скасували...), у панельній п'ятиповерхівці, збудованій 80-го року минулого тисячоліття ними ж самими ще за Союзу і ремонтованій останнього разу також ще за Союзу, без гарячої води в принципі і з водогоном, який вони принципово не використовують як джерело питної води - а ту воду й справді страшно і таки справді неможливо пити, майже без централізованого опалення - бо кочегарка, перероблена з бойлерної, працює на твердому паливі "яке трапиться під руку" і у тій кочегарці вони ж самі, себто батько і інші сусіди, й працюють кочегарами... і за це все батьки сплачують по 800 гривень за маленьку, як на мій вже навіть "зажратіший за середній кияйнський смак", 60-метрову 3-кімнатну квартирку. Правду казати, ці 800 гривень вони платять тільки зимових місяців, коли "працює" "опалення". Так, усі 800 гривень ні вони, ані сусіди не платять - оформлюють субсидії. Але ж чи виникала чи в них, чи в сусідів, думка поцікавитися, а за що з саме вони платять, копійчина до копійчини? Риторичне запитання? Так, риторичне...

  Тим часом Києвим проходить марш православних вірян "проти Мазепи та НАТО". Це капець якийсь. Ніхто з них достеменно не знає, ані хто такий був той Мазепа, ані що таке є те (чи той) НАТО - я так гадаю, більшість з них навіть не знає, хто з цих "ворогів усього руського" "був" у минулому, а хто "є" зараз. Але протестують. "Я Пастернака не читав, але осуджую!" (к) Це - проблема демократії і нашої її реалізації зокрема. У Росії он нема такої проблеми - і нема у Росії таких "маршів", а як і є... Ну, самі знаєте. Але тут, у наших "маршах проти усього антируського" вчувається щось таке знайоме... "Что-то слышиться родное...", як писав один відомий автор. Бо ці "правовірні православні" у нас тут, у Києві, та й по всій Україні загалом, "протестують" виключно якось однаково - виключно проти чогось такого, що інкаше, як політичним замовлення, ці протести охарактеризувати важко.

  У Дніпропетровську згорів зал гральних автоматів - насправді я гадаю то проблеми перерозподілу одного з найуспішніших "бізнесів" сьогодення, працюючого навіть за часів кризи, але то вже геть інша історія. Не знаю, як у Дніпрі, але Києвов цього "добра" - на кожному кроці валом! Де протести православних вірян проти смертного гріха? Де погроми закладів, самою ідеєю своєю спрямованих на моральне знищення окремих особистостей? Де хрестний стій - живі ланцюги, які не пускають людей витрачати свої гроші і свою душу? Де!? Останній "хрестний стій", про який я згадував, був проти храму (!) християнського (!) спорідненої (!) віри - греко-католицього, щоб не дай Боже, люди не потрапили до церкви! А до гральних автоматів... та хай собі ходять - кому воно треба!? А я справді: а кому воно треба? Риторичне запитання? Так, риторичне...

  Знаєте, що найкумедніше у нашому усьому цьому клоунському балагані? Найкумедніше те, що так само, як і 3-4 роки тому, українська економіка, не тільки незважаючи, а, я так гадаю, якраз завдяки зростанню внутрішньої політичної боротьби між традиційними українськими "трьома гетьманами", не тільки не демонострує тотального занепаду слідом за світовою, а навіть впевнено і переконливо реалізує маленькі, але показники зростання. Наш народ, звісно, бидло. Звісно, наш народ не має ніякої ані політичної волі, ані політичного вміння, ані політичної відповідальності. Але ж живучий який! Живучий якраз тоді, коли якраз для "політикуму українського" настають скрутні часи і не знають вони, керувальники і правителі наші, за що ж саме їм хапатися. Як не дивно, народ якраз знає. І хапається. Я давно казав, що добре було би організувати у нас, чи "на", чи "в" Україні, постійні "вибори" - і зайняти ними усіх наших "політиків", любих наших "очильників", від мала до велика, на всіх рівнях, і так, щоб продиху їм не було. За це я навіть згоден податки платити - буде й нас аж один податок - "на вибори"! Вони там собі будуть між собою "обиратися" - нехай собі "обираються", робота в них буде така і це чудово в них виходить! Аби тільки не лізли керувати! Бо керувати... і не вміють, а головне - і не треба! Найкраще нам, українцям, живеться, як показує історичний досвід останніх років, якраз тоді, коли "керманичі" наші самі собою зайняті, а прості люди - і не прості також, але такі самі люди - самі собою. Ото добре було б!

  P.S. Доречі, саме за такої "політичної реалізації української форми демократії" у нас тут автоматично відпадуть усі ці "особливості демократії по-українські", на зразок "гречкових пайків для електорату", усіх цих "маршів проти", та й "рука Москви" буде зайнята. А до Європи нам байдуже - ми й так давно уже у Європі: он якраз відбудовуємо зруйновану землетрусами Італію. Не вірите? А кого це хвилює? Вам, батєнька, у політику треба - там у нас "віруючі" і "невіруючі" - прості й роботящі у нас, звиняйте, окремо.

• від 4 травня 2009 року:

  Невіл Шют, "На березі"

  Чогось мене потягло на книжки "оповідань про життя після всесвітньої ядерної війни". Випадково знайшов на диску в себе копію з Lib.ru - "Імперія Атому" Альфреда Ван Вогта, прочитав з цікавістю, але то виявилися усього лише белетристика без особливого ідеологічного та ідейного навантаження. Певно, щось на зразок "Дому зброярів", який я, пригадую, також читав, але якось досить давно. Але друга книжка, невідомо ким порекомендована "На березі" якогось Невіла Шюта (доречі, на Lib.ru знаходиться пошуком на першому ж місці - певно, дуже відома річ, і навіть екранізація є!) виявилася напрочуд гарно написаною, але несподівано абсолютно неймовірною ідеологічною маячнею. Ключова ідея твору - "Дуже сумно, але так вже воно вийшло." (к) Я дочитав приблизно до половини і не витримав - прогортав на кінець і дізнався страшну правду: вони таки й справді усі просто померли. Ви розумієте? Уся ідея твору у тому, буцімто люди й так смертні і за звичайних обставин не знають, коли помруть, а тут трапилася така (чудова?) нагода - усі знають, що точно помруть з точністю до тижня. І вони спокійно чекають, навіть готуються, прибираючи домівки та реалізуючи якісь свої маленькі мрії - а потім просто лягають і помирають. Я цілковито збентежений і щиро вражений. Я, звісно, давно підозрював пан-європейську ідеологію, про-європейсьве світосприйняття, у чомусь подібному, але ж не настільки! Такий якийсь безмежний фаталізм - абсолютна бездіяльність і безініциативність по відношенню до власного життя. "Так вже сталося - ми народилися - то тепер вже якось доводеться жити - адже ми нічого не можемо з цим подіяти і ніяк за це не відповідаємо..." (к) Розумієте, вони не помирають - вони просто дохнуть. Який у цьому героїзм - звиняйте, я такого не бачу. Якщо уявити собі подібне відношення з боку людей, які справді пережили щось подібне - далеко ходити не треба, до Чорнобиля з півсотні кілометрів, і навіть мій батько того часу їздив туди, простим водієм автобуса, але їздив - тож якби тоді ті люди сказали собі: "Ну, так вже сталося - адже ми всі все одно помремо - нічого не вдієш..." - чого би коштувало тій самій європейській цівілізації таке відношення "неєвропейців" до власної проблеми, але з глобальними наслідками? Таке відношення настільки протиприроднє моєму варварському єству, що я черговий раз дивуюся, як же тоді, за рахунок чого і головне за рахунок кого, ось усі ці останні 40 років (якщо рахувати з умовної дати події у творі) вдається підтримувати існування і такий-сякий розвиток Європи. Абсолютизація ідеї дає відповіді на багато запитань стосовно сучасного стану речей у європейських країнах сьогодні, але також прогнозує дуже неясне і дуже сумне майбутнє для усіх європейських цінностей, які й саме змальовані напрочуд виразно у цьому "На березі". Якщо чесно, то я не вірю, що справи з відношенням до життя були так погано вже 40 років тому. А з іншого боку - все йде, все минає - може якраз вони й справді біли саме такі сорок років тому, але ж це не означає що вони залишилися незмінними на протязі цих років? Що ж, я, як невиправний оптиміст, завжди сподіваюся на краще. А точніше, я дію, виходячи з припущення, що все складеться якнайкраще, не забуваючи при цьому обраховувати й найгірші варіанти і готувати на їх випадок "план Б" і навіть "план Ц". Але ж сама ідея! "Всі помруть - то чого борсатися, коли вже трапилося, що це станеться раніше?" (к) Ідіотська ідея! Чого тоді взагалі борсатися?...

  P.S. Уточнення: є "оригінальна екранізація" 1959-го року - "On the Beach (1959)", а є ремейк у вигляді телефільму (чи то не для кінопрокату - піди розбери) - "On the Beach (2000) (TV)", відповідно, 2000-го року. Судячи з відгуків, ремейк, як годиться, повна лажа - вартий уваги лише оригінальний фільм. Доречі, виходить що цій "ідеї" вже якраз 50 років - нічого? ще живі? Ну - так вже сталося... :)

• від 2 травня 2009 року:

  Просто субота

  

  Картинку потіг звідси.

• від 2 травня 2009 року:

  Радіо

  Будучи професійним "комп'ютерщиком", я цілком можу розібратися, як працює інтернет-радіо, пояснити комусь, і навіть зробити власну програмку для того щоб слухати - а чому ні? Але якось оце не замислювався самому слухати це саме інтернет-радіо, якого зараз, як виявляється, є всякого у трансляціях реального часу. А оце сьогодні показали мені сайтик - сиджу оце, слухаю "Радіо-Мелодія" - українською.

  Пісні - це гарно! Коли балакати починають... Оце саме поздоровлення звучать - це капець якийсь! Я вже й забув геть, чому саме я те радіо взагалі не слухаю! :)