від 12 липня 2009 року:
Дядя Льоша
Дзвонять батьки - настирливо дзвонять, бо доки шукав другу мобілку щоб передзвонити встигли надзвонити ще раз. Ну, думаю, шось важливе! Так і є: саме їдуть до сестри - вона якраз сьогодні встигла народити доньку. Ну, сестру вітаю! Намагаюся ж балакати з матусею - чого ж вони від мене, власне, хочуть? Ой, каже, я тебе геть не чую, бо ми у машині їдемо... !!! "далєє слєдуєт нєпєрєводімая ігра слов, основанная на ідіоматічєскіх вираженіях" (к) Ну а чого ти тоді дзвониш, коли все одно нема як балакати? І головне: чого ви туди їдете - там же своїх родичів повно і "до справи руку допомоги докласти" таки є кому. Ні, треба таки виїзджати кудись подалі з країни, бажано за нову залізну завісу, щоб батьки без зайвого мого дозволу зайвої власної ініціативи проявити не мали технічної можливості взагалі.
Так, я злий. Зате справедливий. І навіть чесний - і щирий! :) Да, я такий! (к)
ЗИ: якраз читав перелік документів, необхідних для подання для отримання італійської візи - вражає! Сусідня Австрія вже набагато простіший перелік вимагає - нє, в Італію не поїду! :)
