від 28 листопада 2009 року:
Картинку потіг звідси. Ілюстрація до статті:
"Иностранцы в России уже не боятся медведей, но мало знают о регионах"
Чи є ще щось, чого можна і слід боятися у Росії? Якраз і підбірка статей у російському ж виданні трапилася...
"ВЗГЛЯД / Леонид Радзиховский: Дымовский огонь"
Перша стаття є дивовижно підходящою ілюстрацією до старого вислову: Є брехня, є нагла брехня, а є статистика. Вислів цей, згідно російськомовної статті у Вікіпедії, належить перу Марка Твена, записаного ним з чиїхось там слів. Вислову цьому вже більше століття, але шановний руський автор його, напевне, не знав. Або зробив вигляд, що не знає. Або нагло скористався статистикою. Цей представник нової руської ідеологічної машини пише:
В общем, легенда об «опричниках», «орде», «главной угрозе безопасности граждан», по-моему, не слишком выдерживает проверку цифрами. Все-таки на 500 раскрытых милицией дел приходится всего одно против них возбужденное. Так что этот институт скорее оправдывает свое существование, чем свою мрачную славу.
Мораль відчуваєте?
"Ну, може там і коється щось таке, але ж користі від них набагато більше!" (к)
Чи треба при цьому боротися не жаліючи живота свого з тим самим "коється щось таке" - про це руська історія згідно багатовікових історичних традицій побудови свого руського царства традиційно замовчує. "Мєнти, звісно, козли - але ж ми й самі не янголи!" Софістика чи то демагогія нового руського державного устрою мені сподобалися - навіяло спогади про славне дитинство за Радянського Союзу і усе хороше, що тоді було. І про те саме "коється щось таке", про яке не слід було згадувати у розмовах хоч трохи офіційних - але ж хорошого було набагато більше! Може й було, але історія свідчить, що те, що "коється щось таке", замовчуй не замовчуй, а воно все одно вилізе і, врешті решт, виросте до загальнодержавних масштабів і до рівня загальнодержавної ідеології. Знаємо, плавали! Досить кумедно сьогодні спостерігати, як швідко руські забули про той наш тоді ще спільний історично-соціально-державний досвід...
Десь там же поряд інший руський публіціст - Наталя Радулова, яка також частенько публікується у "ВЗГЛЯД", але "у політику" її не пускають - пише про ту саму статистику, більш досвіченим "товаріщем" згадану:
Сроки, которые получили разные люди за совершение преступлений
Коментувати останнє я не буду взагалі - ходіть самі почитайте. Як завжди у таких випадках читати коментарі значно цікавіше - у коментарах "народ"... хоча, знаєте, навіть без лапок - просто народ.
Реакцію "з боку народу Москви" на публікації як то ця моя - як мої, так і чужі - я завжди чудово знаю. Реакція єдина: "На сєбя посмотрі!" Подивлюся - я не проти. Але ж я дивлюся на себе бо то моя справа, а ваша руська справа яка?
А ваша руська справа - не доглянувши за своїм неодмінно "наглядати" за "молодшим братом непутящим" - про що так яскраво пише ще один публіцист-пісатєль з нового руського "п'ятого фронту".
ВЗГЛЯД / Кирилл Бенедиктов: Съесть один апельсин дважды
Цю "думку" шановного руського "автора" я з превеликим задоволенням прокоментую по тексту.
Александр Зорич (если кто не знает, это псевдоним творческого дуэта Яны Боцман и Дмитрия Гордевского), хорошо разбиравшийся в украинской политике, о «западенцах» и их кандидате Викторе Ющенко говорил с иронией. Ющенко явно не был фаворитом в этой гонке – во всяком случае, с точки зрения нормального украинца.
Хлопчику, ти, звісно, "пісатєль", але людина з тебе ніяковенька - тому, є така здогадка, писати про нову руську ідеологію тебе й допустили. Так нагло використовувати інструмент демагогії "хто не думає як я - ненормальний" - це чудово проходить для обробки руського населення, але що робити з тим населенням, і навіть не побоюся цього терміну - з тими громадянами України, які таки проголосували за Ющенка? Най навіть не за Ющенка, а за Тимошенко, най навіть за Мороза, Симоненко, чи навіть Вітренко - ті люди також ненормальні? А може вони ще й не українці? А ти, москалику, сам-то хто такий будеш?
Была разработана доктрина «суверенной демократии», ставшая идеологическим ответом Кремля на тактику «цветных революций», кольцо которых все теснее сжималось вокруг России (Грузия, Украина, неудавшаяся «революция тюльпанов» в Киргизии, недавние события в Молдавии). Остроумное «контркультурное» определение «суверенной демократии», данное Виктором Пелевиным, на мой взгляд, не вполне точно, потому что главный адресат этой концепции – вовсе не российский гражданин, которому по большей части все равно, как называется общественный строй, в котором он существует. Месседж «суверенной демократии» направлен вовне и расшифровывается просто: «НЕ ЛЕЗЬ К НАМ!»
Шановний пане москалику, вам давно слід прийняти за об'єктивний факт, що будь-який "месседж" чи то політика взагалі можуть бути притаманні не тільки вам, "світоорганізуючій нації", а й усім іншим, включаючи найдрібнішу і навіть "штучно створену Польщею та Департаментом США" українську. Бо використовуючі усі ці гарні слову на свою користь, ви, шановний пане москалику, забуваєте дуже просте: надати своєму так би мовити опоненту можливість використувати те саме, що й ви самі. Тож любий москалику - НЕ ЛІЗЬ ДО НАС! (к)
Но Александр Лукашенко оказался для Запада твердым орешком, а белорусская оппозиция, не имеющая возможности опереться на поддержку разветвленной сетевой структуры НПО, выглядит еще более беспомощной, чем доморощенная «Другая Россия»
Шановний автор, впевнено демоструючи свою суто руську сутність, щиро замовчує той скромний факт, що пан Президент Лукашенко сьогодні вже не ліпший друг Москви, а, щонайменше, вимушений до самостійних дій політик, хоч і "союзної", але все ще юридично незалежної держави, який вже відчув на собі усю щирість "руської дружби". Звідси, шановні пани москалі, ви можете починати згадувати "щиру братську економічну підтримку сусідньої держави" - шо то я так гляжу, самі білоруси від цієї "братської підтримки" не надто в захваті. Чи може пана Президента Лукашенка вже теж "купили вороги всього світлого і руського"? Мабуть то були поляки та Литва - точно вам кажу! Кругом врагі! (к)
укрепление агрессивной антирусской идеологии, определяющей сейчас различные аспекты украинской политики: от продажи Грузии оружия, использовавшегося в войне против Южной Осетии и признания бандитов из УНА-УНСО героями Украины до создания Украинского института национальной памяти, занимающегося в основном идеологическим обеспечением концепции голодомора как геноцида украинского народа со стороны России
Любий пане московський ідеологу, а чим саме оце конкретно у цій вашій власній статті ви займаєтеся? Чи не є це а) втручання у чужі справи; б) "укрепление агрессивной антирусскойантиукраинской идеологии, определяющей сейчас различные аспекты украинскойроссийской политики"? Чому це ви, пане москаль, вирішили взяти на себе тяжку працю вирішувати за нас, кому саме продавати зброю? Хібо то не ваш уряд ледве не вчора прийняв закон, згідно якого не просто зброя, а ваші сласні збройні сили можуть бути вами використані "для досягнення політичних позицій у захисті руських держаних інтересів"? Чому це ви вирішили узяти на себе честь самостійно визначати бандитами чи героями тих чи інших людей? Не ваших людей - ще раз зверну на це вашу увагу. Адже з тієї самої точки зору грузини сьогодні - "бандити гризуни" - а хто з них підтримує їхнього Президента, очевидно, "ненормальні грузини". Логіка! Проти логіки, як відомо, не попреш. Ура, товаріщі! Про голодомор я краще промовчу, бо москалі зі своїм Руським Союзом вже набридли...
Ну і наостанок шановний автор:
Профессиональный историк и писатель, фантаст, политолог. Автор мрачных романов о нашем времени и о будущем. Родился в Минске. До семи лет жил среди белорусских полей, затем переехал в Москву.
... робить дивовижний своєю логічністю та науково вивіреною об'єктивною спостережливістю "висновок":
Возможно, это главный урок «помаранчевой» революции. Апельсин – замечательный фрукт, вкусный и полезный. Проблема только в том, что его нельзя съесть дважды.
Точнее, наверное, можно, но в таком случае это будет уже совсем не апельсин.
Усі чули? Наказ з Москви! Апельсин відтепер не можна їсти двічі! І мандарини, мабуть, теж! А ще - не слід пити шампанське. Точніше, мабуть, можна, але тоді то буде вже геть не шампанське. І святкувати Новий Рік більш ніж одного разу також не можна - тож наступаючий Новий Рік вже совсім не Новий Рік. Наказ Москви! Получітє, распішитесь, сдал-прінял, протокол, отпєчаткі пальцев! (к)
Руська політична та ідеологічна думка, навіть вчена в усіляких там буржуйських ОБСЄ та Південних Кореях, не тільки не спромоглася подолати та відкинути цілковитий маразм радянської політичної та ідеологічної думки, притаманний останнім рокам (а то навіть і десятиліттям) існування Старого Союзу, але й твердою рукою узяла цей маразм на своє озброєння і впевнено підняла його до недосяжних раніше висот. Так дєржать, товаріщі! Ура, товаріщі! Це, пані та панове, просто капець...
