В современном мире люди настолько привыкли ко всяким полезным технологиям, что считают их в том числе и источником бед, обусловленных исключительно собственной тупостью и к "высоким технологиям" ровным счетом никак не относящимся.
CNews пишет:
Чрезвычайную опасность, которую несёт некритичное, бездумное использование технологий спутниковой навигации, ещё раз подчеркнул произошедший в США инцидент.
Как сообщает Associated Press, семейная пара из Невады провела трое суток, в том числе и Рождество, в снежном плену в пустыне Восточного Орегона благодаря исключительно собственному спутниковому навигатору, проложившему для них маршрут по удалённой лесной дороге.
Вызвать помощь вовремя не удалось из-за очень плохих погодных условий и неустойчивой работы мобильной связи. Лишь на третьи сутки погода немного улучшилась, и едва не погибшим Джону Роадсу и его супруге Старри Буш-Роадс путешественникам удалось связаться с диспетчером и сообщить о бедствии.
Вот ведь интересно - виновата, оказывается, "технология спутниковой навигации" - хорошо хоть сноска дается на "бездумное использование". Однако же вернемся всего пару-другую десятилетий назад, во времена, когда GPS был как минимум диковинкой, а как максимум - не было вообще. Как в этом случае поступили бы "едва не погибший Джон Роадс и его супруга Старри Буш-Роадс"?
Ведь по сути своей GPS и современная навигация - это технологическое обеспечение и автоматизация определения собственного местаположение плюс зашитая в компьютер картография и алгоритм прокладки маршрута. Все! Если убрать все эти "технологические примочки", то останется обыкновенная бумажная карта плюс максимум компас - никакими другими средствами для обеспечения собственного позиционирования "человек без GPS" не обладает. Или не обладал.
Вот интересно, о чем написали бы "газеты мира", заблудись мистер и миссис американцы в ихнем Орегоне не "с помощью" GPS и маршрутного компьютера, а посредством собственноручного чтения карты и попыток "ручной" прокладки маршрута? Да они точно так же заблудились бы и точно так же застряли бы в снежной буре, свернув на дикие лесные тропы по той или иной причине, но уже никак не связанной с "бездумным использованием технологий". Так почему же теперь, когда такие технологии у нас уже есть, мы столь легко и непринужденно обвиняем во всех собственных (!) бедах их, технологии? Ведь мы-то сами как были так и остались все теми же кусками мяса с небольшой и в большинстве своем пренебрежительно малой примесью мозгов - зато теперь в этом, в отсутствии мозгов собственных, мы всегда можем обвинить "мозговитую электронику".
Ну и правильно - а чего она!?
от 28 декабря 2009 года:
У нас зимой дороги такие и погода такая, что уже ездовые академики встречаются
від 25 грудня 2009 року:
Веселого Різдва!
Ви ж в курсі, що католицьке Різдво - в усіх сенсах набагато більш Різдво, ніж ортодоксально-православно-руське, яке й свято-то так, чисто формально, лише як "червона дата" церковного календаря?
Маємо те, що маємо. Маємо рис у вигляді сирого рису, кукурудзу у вигляді "ніжна кукурудза вакуумована", маємо зелений горошок у вигляді консервованого зеленого горошку, маємо курагу у вигляді намертво засушених позаминулорічних абрикос. Також є сіль, чай, ну і трохи кухонного причандалля. Позаяк сьогодні свято - Святого Миколая - а їсти хочеться завжди, задача стоїть просто: маючи те, що маємо, зготувати щось таке святкове.
[Далі дуже багато тексту і жодної картинки!]
від 19 грудня 2009 року:
Просто субота - але й Святого Миколая
Картинку потіг звідкись з "Карикатура.ру". Піду вже, бо негарно змушувати себе чекати. А чим ви займаєтеся, коли надворі така чудова зимова погода?
На стінках ще залишається багато, але витягти їх - непроста задача! Я наварив гарячого чаю і залив його в банку з під меду. Вийшло непогано, але чай з медом не "в прикуску" не так смачно, як чай зі звичайним цукром чи з тим самим медом, але ложкою.
[Далі дуже багато тексту і жодної картинки!]
від 12 грудня 2009 року:
Просто субота
Діти люблять Volkswagen
Дорослі люблять Volkswagen
А от жінки Volkswagen не люблять :)
від 11 грудня 2009 року:
Ханука - за 20 днів до Нового Року
...
від 10 грудня 2009 року:
Артур и мініпуты - помста Урдалака Люка Бессона
Це ж треба до такого дожитися: мало того, що цей напів-мультик нудний до нудоти - у ньому немає ані краплини нового у порівнянні з першою частиною, а все, що є, відбувається у такій страхітливо беззмістовній бездіяльності, що просто дивуєшся: а чи Люк Бессон це взагалі? Так це ще й тільки половина (!) рівно половина чогось, що може бути можна буде назвати "кіно". І у цій половині, не побоюся повтиритися, взагалі нічого не відбувається. Якщо ви цю частину раптом пропустите - гарантовано абсолютно нічого не втратите.
Так, звісно: Артур знову потрапляє до мініпутів. На що можна було би витратити хвилин 5, максимум 10 екранного часу, оскільки геть усе, що було сказано і показано у цій "помсті Урдалака" - все це вже було показано і детально розказано у самому першому фільмі. І при цьому у тій самій першій частині дія відбувається не зупиняючись і не зменшуючи "драйву" - і це з усіма численими "ліричними відступами" включно! А тут... Складається переконливе враження, що цього разу перед автором стояло завдання тягти час. Пам'ятаєте, як у того старого екскурсовода-оповідачау третій частині "Невловимих месників" - "Короні Російської Імперії": там в очікуванні доставки цієї самої корони назад на місце її постійного перебування довелося затримати цілу делегацію усіляких іноземців, та ще й так, щоб вони, буцімто, нічого не запідозрили. Нічого не запідозрити у "Короні" міг хіба що геть тупий - але на те вона й політика і усілякі там "міжнародні відносини". А тут автори цього "кіна" тримають свого глядача за якихось тупаків, яких світ не бачив - і роблять це з неприхованою очевидністю. Але з якою ціллю і чи є насправді така ціль чи може це просто... а може то просто така от проста і невимушена тупість самих авторів?
Інакше як "помста Люка Бессона" і не назвеш. Кому і за що - це, ймовірно, доведеться дізнатися у наступній серії. Дай Бог, остання!
від 5 грудня 2009 року:
Просто субота
Деяким людям у вбиральні стає нудно, тому газети і журнали з аналізом
останніх подій світового значення - звичний атрибут багатьох подібних
приміщень. Але друкована продукція може згодитися далеко не всім, и компанія Atech
пропонує доповнити її високими технологіями, а саме док-станцією iCarta для iPod,
яка одночасно виконує і функцію тримача туалетного паперу. Стереосистема керується
розташованими на корпусі пристрою кнопками, а чотири динаміки мають захист від вологи.
Пістя встановки плейера у роз'єм відбувається підзарядка. Вартість iCarta - $60.
Странные комбо-гаджеты, или когда функциональности бывает чересчур (3DNews Daily Digital Digest)
від 1 грудня 2009 року:
Прийшла зима - смажу шампінйони
...
від 30 листопада 2009 року:
Останній день осені
Якось воно все швидко цього року. Швидко і... беззмістовно. Можна було би заперечити що, принаймні, останні три місяці - відтоді, як я таки придбав собі машину - пройшли досить таки насичено, але ні: мушу визнати, що ці останні три місяці пролетіли так само швидко і "без запинок" - і наче й багато чого було, але наче й нема чого й згадати. Раз - і нема. Минула зима: раз - і нема. Потім весна: раз - і нема. Потім літо - літа так взагалі здається і на "раз" не було: уявіть собі, але я цього літа навіть до води толком не вибрався. Здається. Все збирався, збирався - навіть у Крим планував скататися, а тут раз - і вже кінець осені. Та ще й машинку примудрився якщо не розбити, то добряче пошкрябати. Певно це останнє і є найбільша подія серед усіх тих, які, власне, не трапилися взагалі за останні... мабуть таки за останній вже майже як рік. Придбав машинку - розбив машинку. Хе-хе-хе! Життя триває. Принаймні, я дуже на це сподіваюся.
Просто таки нісенітниця якась: осінь закінчилася, а сказати толком і нема чого. Дожився...
Православной Церковью не поминаются: Иноверцы (мусульмане, иудеи, буддисты, индуисты, кришнаиты и прочие восточные нехристианские вероисповедания);
Раскольники, Еретики, Сектанты (зарубежники, католики, лютеране, протестанты, филаретовцы, автокефалисты, униаты, баптисты, адвентисты, свидетели Иеговы, мормоны и пр., и пр.);
Хрестили племінницю. Я виконував важливу роль водія (і за сумісництвом власника позиченого майна) мого маленького Фольксвагена, а також підходящого фотографа, як вже трапилася така нагода такого мати. Інших ролей на релігійному таїнстві мені не належить мати - і... :) і слава богам! У кого які є. Бо православ'я не стільки вразило, скільки повеселило "любов'ю до людей", у якій "люди - окремо, а іновірці, у тому числі раскольники - окремо". Славімо!
Осінь, пригрозивши трохи першими зимовими морозами, але так і не виконавши свої погрози, повернулася до зичайного осіннього стану: спокійного дощу на цілий день. Пересуватися містом машиною за такої погоди - мушу визнати, задоволення того варте! Варте того, щоб купувати машину, да до того ж ще й не саму дешеву. (а якщо чесно, то й найдорожчу у цьому класі - "класі імені себе") Зранку раніше, на метро та маршрутках, було вогко і тіснява і багато часу стирчати на зупинках. Тепер - 6 хивилин до стоянки, півхвилини-хвилину на те, щоб розігнати у моторі загусле за ніч масло, і ще 20 хвилин до офісу. За умов пробок - хвилин 30, але ці зайві 10 хвилин проходять ну просто неймовірно спокійно і комфортно: раніше, будучи пішоходом, я уявляв собі стояння у пробках як якусь жахливу стресову ситуацію. Зараз можу чесно зізнатися, що стояння на зупинці у чеканні маршрутки ситуація набагато більш стресова, особливо зважаючи на погоду. Висновок маю єдиний: гроші витрачені не дарма - рівень життя зріс набагато більше!
Ввечері взагалі ні з чим незрівняне задоволення: спокійно доїхати додому. Не треба чекати, не треба мерзнути, виходячи з теплого офісу на дощ і вечірній холод осені, не треба щільніше застібати куртку, намагаючись захистися від того і іншого. Більше того: за ці 2 місяці мені якось так щастить, що я вже разів декілька потрапляв машиною у справді шалений дощ, але так щоб траплялося іти від машини та до машини по дощу - такого не було. Тьху-тьху-тьху! Тож цього року осінь мені надзвичайно подобається!
А як згадати ще наскільки просто тепер їздити до батьків... От тільки не забувати, категорично не забувати не попереджати їх заздалегідь і ні про що не домовлятися, бо нервова моя система не витримує шаленого навантаження у вигляді щогодинних дзвінків о будь якій годині дня і ночі з запитаннями: "Ти вже їдеш?!" В усьому іншому - суцільні переваги. Та й той самий недолік з постійними дзвінками-нагадуваннями - він не з'явився з появою машини, він плавно, але впевнено "перекочував" з "домашинного життя". Зате тепер у дорозі я можу слухати ту музику, яку хочу, або ж не слухати ніякої взагалі - ніякого тобі "народного радіо" чи "шансону" і ніяких тобі сусідів з мобілками чи ще якихось. Так, мушу визнати, за той "домашинний" час я людей міцно так "полюбив", маючи з ними вимушений досвід спілкування під час пересування країною. А зараз... Нікого нема і це так гарно!
Дуже рекомендую!
P.S. Технічні деталі. Засвоїв керування підігрівом заднього скла та зовнішніх дзеркал. Виявляється, підігрів скла вмикається натисканням відповідної клавіші (і вимикається сам 10 хвилин по тому - Das Auto!), а от підігрів дзеркал при цьому не вмикається. Щоб разом з тим запрацював і він потрібно повернути маленьку ручечку на джойстику керування нахилом дзеркал (власне, це і є сам джойстик) у відповідне положення: у меня таких положень 4, а за наявності ще й електричного складання їх вже 5. Тож потрібно повернути цей джойстик у положення "підігрів дзеркал" і тоді цей підігрів вмикатиметься і вимикатиметься разом з підігрівом заднього скла. За вчорашньої "мряки" - дрібного такого дощу - коли дзеркала пізно ввечері виявилися вщент забризкані дрібними крапельками води, ця опція виявилася дуже-дуже-дуже доречною! От тільки після висихання як скла, так і дзеркал, на них залишається добре помітні сліди цих самих крапель у вигляді якихось солей, чи то може пилу. На жаль, атмосфера у нас ще дуже далека від справжньої чистоти...
від 18 жовтня 2009 року:
Сьогодні - Гран-Прі Бразилії
Передостанній етап сегону 2009-го року. Кажуть, у них там дощі...
До кінця сезону алишилися ще два етапи: Гран-Прі Бразилії і Гран-Прі... Абу-Дабі? Що воно за таке те Абу-Дабі? Де це взагалі? Я геть відстав від життя...
А взагалі усі ці політичні карикатури починають діставати - хочеться чогось про осінь, про опале листя, спокійного такого і трохи сонячного. А може навпаки - синього-синього південного моря під так само синім південним небом и смугу білого-білого піску. Треба таки й справді у відпустку зібратися, бо хандра...
Upd: Знайшов маленький промінчик гарного настрою!
Я, звісно, дуже люблю і дуже поважаю автомобільний комфорт, але іноді, коли гарна погода, звісно ж, є якийсь такий отакий настрій просто от так покататися. Наразі Yamaha XJ6 Diversion продається і у нас, в Україні, зокрема і у Києві, за майже повні 10 тисяч американських долярів. А зрештою, яких саме грошей варте задоволення? А життя? А що таке взагалі і перше, і друге? Може й справді... Треба ж надолужувати молодість, доки ще не дуже старий. :) Хоча, чоловік у ролику явно трохи старший за мене - та й то трохи навіть не "трохи". Так, чи інакше, а настрій суттєво покращився - чого і вам бажаю!
Бо якраз сьогодні автомобільчики, у тому числі і ті, які були "більш бюджетними потенційними кандидатами" - всі вони подорожчали.
Скажімо, Chevrolet Aveo, який донедавна пропонувався у підходящій комплектації за 86'990 гривень, сьогодні вже коштує 102'745 гривень. Opel Astra H - єдина доступна комплектація, хоча й хороша, але за 169'330 гривень. І навіть KIA Cee'd у самій мінімальній комплектації тепер коштує від 141'260.
Такі от справи. З усією впевненістю можу сказати, що за своїм "Гольфом" за 164'876 чесною працею (і трохи чималими процентами на банківські депозити) заробленими (хоча на 60% позиченими у лізінгової компанії) я таки встиг. Ну і, слід визнати, що "Гольф" - це таки Фольксваген! Бо коли на форумі Хьондая люди жаліються на відсутність автоматичного режиму підйому скла навіть з боку водія, а я маю такі режими на всіх 4-х дверях, та ще й кнопочки усі підсвічуються! - то мені вже гріє душу. :) А коли власники Hyundai Tucson, вже майже джипу і машинки точно не дешевшої за мої 20 тисяч у.о. - то вони збираються якимись окольними шляхами і замовляють собі через якихось умільців "викидні" ключі - це коли металева смужка, яка є ключем запалювання, ховається у "ручці" ключа і у складеному вигляді усе виглядає як маленький гарненький брелок - то, виявляється, у Хьондая навіть у не дешевшего аж ніяк за мій Гольф "Тушкана" такого нема, а у мене... :) А мені вже за два тижні володіння Фольксвагеном дуже дивним здається, що може бути інакше. Ні, я таки встиг!
від 5 вересня 2009 року:
Просто субота
від 1 вересня 2009 року:
Євро-5
Від сьогодні у країнах ЄС запроваджуються нові норми автомобільних викидів - Євро-5. Починаючи з сьогоднішнього дня усі нові автомобілі, які можуть бути продані у ЄС, мають відповідати ще більш жорстким екологічним нормам. Що до старих авто поки що нічого невідомо, але мої власні Євро-4 чомусь дуже гріють душу, бо я майже до самого кінця гадав, що досить старий фольксвагенівський 1.6 MPS відповідає лише Євро-2, що могло би додати питань при перетині кордону "на захід". Але "маємо те, що маємо". А європейці - молодці! Погляньте, скільки машин на вулицях - хоча за цим параметром ми їх вже давно перегнали, принаймні тут, у Києві - а як легко дихається! Хоча нам, для початку, непогано було би вулиці від бруду вимести і розстріляти хоча б кожного другого, хто "льогким двіженієм рукі" викидає недопалки прямо під ноги. Для початку. А так - яка країна... (к)
Сьогодні з самого ранку намагаючись розвернутися на стоянці, де добрі люди приютили мій маленький Гольф, я "лєгкім двіженієм рукі" переїхав вщент величезний чорний джип.
[Далі дуже багато тексту і жодної картинки!]
від 29 серпня 2009 року:
Просто субота
Тут має бути картинка з ключами від Volkswagen Golf та брелком від Porsche Leasing - але я її ще не зробив. Зізнаюся чесно: проспав усю суботу! Треба ж колись спати...
Я сьогодні просто герой! Починаючи з самого ранку, години десь з шостої, невгамовне піднесення - таке бувало тільки у дитинстві, коли ми з батьками кудись їздили: таке саме щире піднесення з самого ранку і настрій ну просто бойовий! Тож опів на десяту я був уже у автосалоні - мені ж бо до нього хвилин 15 пішки. І почав забирати свою машинку.
[Далі дуже багато тексту і жодної картинки!]
Докладніше про враження від машинки давайте вже завтра.
від 27 серпня 2009 року:
Забирати машинку опів на шосту вже не буду
Якось страшнувато та ще ввечері її кудись поставити треба буде та ще й якраз попрацювати треба - не вертатися ж потім на роботу увесь в милі? Та й подивитися-оглянути треба що отримую, а то першим пунктом у переліку "що слід перевірити, забираючи з автосалону нове авто" стоїть: "переконайтеся чи машина, яку ви забираєте, саме ваша". :) Подзвонив менеджеру Світлані у "Атлант-М на Дніпровській Набережній" - домовився назавтра зранку. Менеджера з питань кредиту-лізингу Людмилі якось геть не подумав попередити - а дзвонила ж запитувала: куди я подівся. Дуже вибачався, але, зрештою, то їхня робота. Я ж просто стараюся бути не надто надокучливим клієнтом, хоча, мушу визнати, виходить у мене це не дуже вдало... :)
від 26 серпня 2009 року:
Google AdSense у Євро, машинка у четвер, завтра ще встигнути поставити магнітолку
Справ багато, але навіть все встигаю. Зранку дзвонили з автосалону - машинку віддають завтра після четвертої. Я навіть спромігся перепитати, чи о четвертій дня, чи... :) Відверто затурканий я, ага. Головне питання: чи вдасться узяти вихідний на понедеділок та, врешті решт, вибратися на Крим: останні теплі деньки спливають, а погоду на ці вихідні обіцяють ну просто чудову! А в мене, як навмисне, усе начальство у відрядженні...
від 25 серпня 2009 року:
Магнітолко Піонер
Купив. Простенька - нічого, окрім CD та MP3 не вміє. Світиться червоним та білим. Шукаю як саме краще і дешевше поставити - щоб і клопоту поменше, і витрат також. Не мала баба клопоту... (к)
від 23 серпня 2009 року:
Сьогодні - Гран-Прі Європи
...
від 18 серпня 2009 року:
Herr Vogel und Der Golf: купуємо машинку!
Уплочено перший внесок у розмірі 73'161 гривень. У живому вигляді саме свою я її ще навіть не бачив - у четвер обіцяють тільки у салон (Атлант-М на Дніпровській Набережній") привезти зі складу дилерського десь під Києвом. У четвер же, якщо пощастить, відправлять на реєстрацію. Якщо сильно пощастить - у п'ятницю заберу і в суботу з самого раннього ранку з заїздом до батьків до тітки на Крим! Якщо не пощастить - буду нудитися усі вихідні, включно з Днем Незалежності, який припадає на понеділок, у Києві. Не люблю чекати!
Я щось заплутався стосовно автора, але оригінал, здається, звідси.
від 12 липня 2009 року:
Дядя Льоша
Дзвонять батьки - настирливо дзвонять, бо доки шукав другу мобілку щоб передзвонити встигли надзвонити ще раз. Ну, думаю, шось важливе! Так і є: саме їдуть до сестри - вона якраз сьогодні встигла народити доньку. Ну, сестру вітаю! Намагаюся ж балакати з матусею - чого ж вони від мене, власне, хочуть? Ой, каже, я тебе геть не чую, бо ми у машині їдемо... !!! "далєє слєдуєт нєпєрєводімая ігра слов, основанная на ідіоматічєскіх вираженіях" (к) Ну а чого ти тоді дзвониш, коли все одно нема як балакати? І головне: чого ви туди їдете - там же своїх родичів повно і "до справи руку допомоги докласти" таки є кому. Ні, треба таки виїзджати кудись подалі з країни, бажано за нову залізну завісу, щоб батьки без зайвого мого дозволу зайвої власної ініціативи проявити не мали технічної можливості взагалі.
Так, я злий. Зате справедливий. І навіть чесний - і щирий! :) Да, я такий! (к)
ЗИ: якраз читав перелік документів, необхідних для подання для отримання італійської візи - вражає! Сусідня Австрія вже набагато простіший перелік вимагає - нє, в Італію не поїду! :)
Зі збочено-хворобливим задоволенням перебираючи варіанти все ще не купленого власного автомобільчика затіяв черговий раз розмурковувати над "необхідною і достатньою" потужністю двигуна. "Функція оптимізації" - хто ще пам'ятає цей термін з університетської теорії - для потужності автомобільного двигуна доволі цікава і включає в себе з різних боків як зручність, комфорт, а також беспеку, так і гроші, витрачені як на придбання більш дорожчого, але більш потужнішого, так і на витрати у процесі його експлуатації - на пальне, яке різні двигуни споживають по різному і якщо двигуни однієї лінійки досить чітко дотримуються прогрессії: "потужніший мотор - більші витрати пального" - то для автомобілів різних, а тим паче різних марок це вже може бути аж геть "нелінійно" і цілком можливо як те, що трохи більш потужніший двигун іншої марки витрачає більше пального, але геть не "трохи більше", як то мало би бути виходячи зі зростання потужності, а також - що є більш загальним випадком - коли менш потужній двигун "іншої марки" витрачає пального навпаки більше. Буває і таке. А як ще додати сюди трансміссію... О! - Місця для "пошуку оптимальних параметрів" вистачить на багато "роздумів про це"!
Але я трохи відволікся. Чого я старенький Москвич згадав. Бо міркував якраз про таку собі "психологічну межу" у 75 кінських сил, яка потужність для сучасного буджетного авто досить розповсюджена - і подумав собі: "А от коли я ще їздив на Москвичу - хіба біло тоді?..." І тут несподівано для себе згадав потужність старенького архаїчного півторалітрового "моторчика" того Москвича, а саме - 75 кінських сил! Щиро кажучи, був якось несподівано для самого себе дуже прикро вражений - "як недалеко техніка зайшла!" (к) І треба ж таке...
Їздив Москвич, доречі, непогано - як для свого покоління, звісно ж, та і для нинішніх поколінь теж не сказати би що "небо і земля". Щось я машинку ще не купив і навіть ще не вибрав толком - а вже розчаровуюся. Треба збирати грошенята на щось на зразок Фольксвагена Туарега - зараз він у нас коштує "усього то" 356'274 гривень за версію з 2.4 турбо-дизелем - і буде мені щастя! Доречі, 174 кінські сили - чи не замало - для щастя?.. :)
від 6 червня 2009 року:
Просто субота
Картинку потіг звідси. Але насправді це лише "кінець історії", який я помітив оце тільки щойно, як "потіг" картинку собі вже сьогодні. Бо насправді спочатку там був пістолет.
Оригінал сторінки все ще залишається у кеші Гугла, а сама картинка - так само все ще існую на Яндекс-Фотках. Якщо подивитися історію авторського блогу, то це вже точно не перша картинка с товаришем Путіним, яка "несподівано зникає" - чи дійде до того, що товариша Путіна не можна буде зображати взагалі, як от пророка Магомета - або ж зображати виключно у героїчно-схвальному сенсі, як це було з усіма без виключення товаришами в одній дуже відомій країні нещодавнього минулого. І анекдот політичний на тему несподівано трапився!
Біжить пес з України в Росію - очі вирячені.
Його питають, чому, буцімто, тікаєш?
- Та жерти тут нічого - побіжу в Росію!
За декілька днів біжить назад - очі ще більш вирячені.
- Ну а що цього разу? Чому назад біжиш?
- Та там теж жерти нічого - але на Україні хоч гавкати можна...
(к)
Оце, думаю, може краще прибрати "стару" картинку? Гарна ж бо людина той ellustrator - чи не буде йому з того шкоди? Россія ж бо - це й справді не жарти...
Якби такого не було - це треба було б вигадати. Нова цінова політика компанії Хьондай Моторз Україна, тижнем раніше "висловлена у якості чуток" на сайті українського Хьондай-клубу, таки й справді була втілена у реальності! Я вражений!
[Далі дуже багато тексту і жодної картинки!]
від 27 травня 2009 року:
SIA'2009 - Київський міжнародний автосалон SIA таки відкрився
Автомобільний бізнес в Україні вирішив не здаватися під натиском світової кризи і будь що, а провести свій щорічний міжнародний автосалон. І це правильно! З помічених новинок-цікавинок - новий Hyundai Tucson і новий Hyundai i20 (нарешті!). Будєм пасматрєть... (к)
від 25 травня 2009 року:
Яке радіо я слухаю
Сьогодні, як воно й буває найчастіше, близько 10-ї вечора задзвонив мій домашній телефон. Я ним не користуюся, номеру його ні в кого нема, а звонять частенько - то хто ж на нього може дзвонити? А дзвонять мені спамери! :)
Лише учора дзвонила дівчинка і пропонували "спробувати чудовий інтернет від ..." - оце у вівторок-середу будуть передзвонювати, але вже на мобілку. А сьогодні - скоромовкою назвавши контору з опитувань нова панна запитала в мене, чи хочу я пройти опитування які радіостанції я слухаю - ну чого б і не пройти?
Далі люба пані почала цікавитися, чи постійно я проживаю у місті Києві... гм! Ну постійно - чого вже там, останні 8 років тута я... Але далі вона ще запитала, чи давно я проживаю у цій квартирі. Я оце тільки зараз якось думаю, що питання були якось аж надто про радіо недоречні - що ж це за "опитування" таке?
Ну, може й справді таке вже опитування - така от хитра методика - але далі дівчинка поставила тверду жирну крапку у буть-яких підозрах що до професійності цього "опитування" - вона запитала, чи не проходив я якісь опитування за останні... півроку!
Цікаво, ці спамери й справді такі тупі, що ставлять такі вже аж надміру тупі запитання - та ще й недоречні - а до того ж і можуть не підозрювати, що їхня та їхніх колег активна діяльність так чи інакше, але з дуже і надзвичайно великою ймовірністю призведе до того, що за останні півроку - півроку! - мене хоч раз, а про щось таки та "опитають". І за останні півроку це трапляється вже аж надто вже не один раз.
Правда я оце ніяк не можу пригадати, чи пройшов я таки хоч одне з цих "опитуваннь", замість того, щоб не бути "відсіяним" на запитанні типу "чи маєте ви відношення до сфери телекомунікацій?" - це у опитуванні щось там про мобільний зв'язок. Ну от, у мене є оцей свій сайт - і ще дещо. А ще я знаю "сферу телекомунікацій" трохи з боку її нутрощів, бо такі-сякі мої програмки працюють у ній напевне таки аж дотепер. Чи "маю" я "відношення"? :)
Телефон вимкнув. Бо дістали, щиро кажучи. Два рази за останні два дні - це вже занадто. Оце сиджу і думаю: може увімкнути і дочекатися чергової "дівчинки" - і послати її якнайдалі і якнайяскравіше? Ну, так - дівчинка ж не винна. А я що, винен? Отак і живемо...
P.S. Доречі, я вже раніше писав, радіо я ніяке не слухаю, бо надто вже там оцієї "продажності" забагато, щоб слухати радіо замість простої, власноруч підібраної музики.
від 24 травня 2009 року:
Пральна машина: 3 місяці - політ нормальний!
Сьогодні аж двічі запустив прання без прального порошку - забув насипати...
Ввечері після роботи вирішив проїхатися на Петрівку, подивитися на автосалон "Прага-Авто", а при нагоді - помацати ще раз Skoda Fabia New. Подивився. Помацав.
[Далі дуже багато тексту і жодної картинки!]
від 20 травня 2009 року:
День банкіра
Колись і я працював у наближеній сфері і навіть "за лаштунками" бував...
... і я скажу тобі, хто ти. (к) От така хуйня українська блогосфера, малята. (к)
від 14 травня 2009 року:
Hyundai Accent за 80850 гривень!
від 11 травня 2009 року:
Gregorian - Masters Of Chant Chapter II
Я рідко купую музичні компакт диски, але іноді трапляється купити щось справді цікавеньке. А позаяк купую я їх небагато, то прецеденти, коли мої диски "дістаються безвозвратно любим друзям" мене дуже розчаровують і дратують. Ну от так чомусь буває - дам гарний диск послухати, зазвичай, колезі - наче нормальна людина, нічого особливо поганого сказати не можу, такого враження, щоб "ніколи нічого не давати" не справляє, навпаки, людина досить солідна і взагалі... але диск не повертає. Там насправді несуттєво, як саме він не повертається - може колега дасть іншій колезі послухати: "Ну хіба тобі шкода!?" (к) - а може сам десь загубить чи не загубить, але диск назад я не отримую.
Добре, коли я знаю точно, що то був за диск - записувати треба, ага! - бо з сучасним рівнем розвитку інтернету і пірінгових мереж (так, пірати... а шо такоє?) знайти і скачати щось справді гарне не складає проблеми ні організаційно, ні тим паче технічно. Головне - знати що треба качати! А я зазвичай не знаю, бо музику я слухаю по принципу "О! Гарна музика!" - і за тим же принципом купую диски. Хто там співає? А хто його знає - а хіба це суттєво? Зазвичай я цим не переймаюся - грає то й грає! Але от коли треба "відновити давно не повернутий любими друзями диск" - отоді й справді проблема, бо знайти легко, але ж треба знати, що саме шукати.
А оце мені пощастило - на теренах мого вже терабайту дискового простору випадково знайшов маленький текстовий файлик з переліком моїх аудіо-дисків - ура! Тож ввівши у Гуглі "Gregorian - Masters Of Chant Chapter II torrent" знайшов підходящий варіант: Gregorian - Дискография (1991-2006) - у незвичному форматі APE, але як виявилося, цілком зрозумілому для Windows Media Player - тільки по окремих треках переходити не вміє. А так - сиджу, балдєю! Треба закатати на диск і ставити музичкою на великі колоночки - і сусудів порадую! Хоча музика така спокійно - спати під неї саме задоволення! Рекомендую!
від 9 травня 2009 року:
Просто субота
А ви, мабуть, думали, що заради свята Перемоги картинки суботньої не буде? Та й я так думав, але оце випадково знайшов непоганий варіант - і якраз в тему, старих ветеранів радянських потішити. Enjoy!
від 9 травня 2009 року:
Этот День Победы!
Звісно, зараз якраз популярні акції "вивіси російський прапор на День Перемоги - переконай усіх неросіян у своєму зневажливому ставленні до інших учасників війни", але, як не крути, правильна назва цього свята звучить саме так, саме російською: День Победы! - і без варіантів. Перемоги були у кожного свої, а у кого були поразки, але цей день об'єднав - для тупих знавіснілих москалів ще раз наголошую: поєднав! - числені народи, які під червоними прапороми дійшли до самого Берліну і підняли свій червоний прапор вже там. Що було далі - історія розсудить. Але цей день - величне свято, свято перемоги, свято торжества маленьких людей, об'єднаних у щось справді велике заради величної мети. Так, звісно ж також дуже шкода саме у цей день - шкода за те, що окрім великої війни не вдалося нашим людям об'єднати і спрямувати свої зусилля на щось хороше, щось, можливо, набагато простіше за битву на смерть, але не менш важливе саме тоді і саме зараз, коли перемога вже досягнута. Перемогти ми можемо - і навряд чи комусь нас здолати. Але у мирний час, без усілякої загрози з будь-чийого боку, ми самі собі найбільша загроза і самих себе і нам самим так само не здолати, і напевне, так ніколи і не здолаємо. Перемогу здобули - а що ж далі?...
Складено графік щорічного літнього відключення гарячою води по Києву і я у ньому на першому місці...
від 4 травня 2009 року:
Невіл Шют, "На березі"
Чогось мене потягло на книжки "оповідань про життя після всесвітньої ядерної війни". Випадково знайшов на диску в себе копію з Lib.ru - "Імперія Атому" Альфреда Ван Вогта, прочитав з цікавістю, але то виявилися усього лише белетристика без особливого ідеологічного та ідейного навантаження. Певно, щось на зразок "Дому зброярів", який я, пригадую, також читав, але якось досить давно. Але друга книжка, невідомо ким порекомендована "На березі" якогось Невіла Шюта (доречі, на Lib.ru знаходиться пошуком на першому ж місці - певно, дуже відома річ, і навіть екранізація є!) виявилася напрочуд гарно написаною, але несподівано абсолютно неймовірною ідеологічною маячнею. Ключова ідея твору - "Дуже сумно, але так вже воно вийшло." (к) Я дочитав приблизно до половини і не витримав - прогортав на кінець і дізнався страшну правду: вони таки й справді усі просто померли. Ви розумієте? Уся ідея твору у тому, буцімто люди й так смертні і за звичайних обставин не знають, коли помруть, а тут трапилася така (чудова?) нагода - усі знають, що точно помруть з точністю до тижня. І вони спокійно чекають, навіть готуються, прибираючи домівки та реалізуючи якісь свої маленькі мрії - а потім просто лягають і помирають. Я цілковито збентежений і щиро вражений. Я, звісно, давно підозрював пан-європейську ідеологію, про-європейсьве світосприйняття, у чомусь подібному, але ж не настільки! Такий якийсь безмежний фаталізм - абсолютна бездіяльність і безініциативність по відношенню до власного життя. "Так вже сталося - ми народилися - то тепер вже якось доводеться жити - адже ми нічого не можемо з цим подіяти і ніяк за це не відповідаємо..." (к) Розумієте, вони не помирають - вони просто дохнуть. Який у цьому героїзм - звиняйте, я такого не бачу. Якщо уявити собі подібне відношення з боку людей, які справді пережили щось подібне - далеко ходити не треба, до Чорнобиля з півсотні кілометрів, і навіть мій батько того часу їздив туди, простим водієм автобуса, але їздив - тож якби тоді ті люди сказали собі: "Ну, так вже сталося - адже ми всі все одно помремо - нічого не вдієш..." - чого би коштувало тій самій європейській цівілізації таке відношення "неєвропейців" до власної проблеми, але з глобальними наслідками? Таке відношення настільки протиприроднє моєму варварському єству, що я черговий раз дивуюся, як же тоді, за рахунок чого і головне за рахунок кого, ось усі ці останні 40 років (якщо рахувати з умовної дати події у творі) вдається підтримувати існування і такий-сякий розвиток Європи. Абсолютизація ідеї дає відповіді на багато запитань стосовно сучасного стану речей у європейських країнах сьогодні, але також прогнозує дуже неясне і дуже сумне майбутнє для усіх європейських цінностей, які й саме змальовані напрочуд виразно у цьому "На березі". Якщо чесно, то я не вірю, що справи з відношенням до життя були так погано вже 40 років тому. А з іншого боку - все йде, все минає - може якраз вони й справді біли саме такі сорок років тому, але ж це не означає що вони залишилися незмінними на протязі цих років? Що ж, я, як невиправний оптиміст, завжди сподіваюся на краще. А точніше, я дію, виходячи з припущення, що все складеться якнайкраще, не забуваючи при цьому обраховувати й найгірші варіанти і готувати на їх випадок "план Б" і навіть "план Ц". Але ж сама ідея! "Всі помруть - то чого борсатися, коли вже трапилося, що це станеться раніше?" (к) Ідіотська ідея! Чого тоді взагалі борсатися?...
P.S. Уточнення: є "оригінальна екранізація" 1959-го року - "On the Beach (1959)", а є ремейк у вигляді телефільму (чи то не для кінопрокату - піди розбери) - "On the Beach (2000) (TV)", відповідно, 2000-го року. Судячи з відгуків, ремейк, як годиться, повна лажа - вартий уваги лише оригінальний фільм. Доречі, виходить що цій "ідеї" вже якраз 50 років - нічого? ще живі? Ну - так вже сталося... :)
Будучи професійним "комп'ютерщиком", я цілком можу розібратися, як працює інтернет-радіо, пояснити комусь, і навіть зробити власну програмку для того щоб слухати - а чому ні? Але якось оце не замислювався самому слухати це саме інтернет-радіо, якого зараз, як виявляється, є всякого у трансляціях реального часу. А оце сьогодні показали мені сайтик - сиджу оце, слухаю "Радіо-Мелодія" - українською.
Пісні - це гарно! Коли балакати починають... Оце саме поздоровлення звучать - це капець якийсь! Я вже й забув геть, чому саме я те радіо взагалі не слухаю! :)
від 29 квітня 2009 року:
Професия блоггер
Оригінальну орфографію збережено. Важко вигадати кращу характеристику цій "професии".
З нагоди невідомо чого прикупив собі новий кулер процесора до свого старенького комп'ютера. Насправді ж я страшенно не люблю некомфортні речі. Першу лінію некомфорту зі своїм компом - необхідність тримати файл підкачки на диску, з-за чого система періодично "впадала в ступор" - я подолав вже більше місяця тому, придбавши 4 гігабайти оперативки, заради чого ще й замінивши материнську плату, а за інерцією - ще й новий відеоприскорювач. :) Але зараз оце виття "боксового" процесорного кулера почало діставати - якось він не так там регулюється цією новою Gigabyte GA-G33M-DS2R і постійно виє на обертах під 2.5 тисячі за секунду - тому вирішив, що гроші все одно не варті того, щоб їх не витрачати, і прикупив собі такий собі Zalman CNPS7000C-AlCu - якраз саме трапився у Matrix і саме така модель, яка має влізти у мій комп'ютерний кузовок. Усі "мої" роз'їхалися хто на захід, хто на схід, я сам без машини, тож на вихідних буду чипляти! Адже це не робота - то забавка, а не робота - значить можна!
Живу вже майже 2 місяці - запис від 15 лютого має писати про апгрейд комп'ютера новою материнською платою, під час якого плата тб-тюнера з комп'ютера тимчасово "виїхала", а сам комп'ютер переїхав на кухню, де й живе по цей день - тож комп'ютер живе на кухні, а кабель кабельного ТБ - у кімнаті. Тягти не вийде ніяк - кабель протягнутий гарно. Тягти комп'ютер назад у кімнату мені не хочеться - на кухні виявилося зручно самому комп'ютерові, мені, а також тим, кому комп'ютер своїм гуркотом у кімнаті заважає спати вночі - у тому числі і мені самому. Але ключовою темою сьогоднішньої "теми" є саме відсутність телебачення. Тож телебачення нема вже майже 2 місяці, і якось мені без нього цілком навіть комфортно.
А й справді - навіщо воно? Новини я дивлюся у інтернеті. Фільми я качаю з інтернету - у кращій якості, у більшому асортименті, та ще й на свій власний вибір. "Щось подивитися ввечері у якості серіалу" - теж є! Он зараз по одній серії "Ковбоя Бібопа" дивлюся - "на завтра" якраз анонсували появу Еда - бажання "подивитися ще одну серію одну за одною" також якось не виникає - вони, серії, є собі - і добре! - можна дивитися і по одній на день, від цього задоволення навіть краще! Так що з серіалами, які я вже хоч якісь дивлюся, проблем навпаки нема. "Футураму", доречі, передивився всю - при чому саме у скачаному варіанті, українською мовою - дивитися до несхочу! При цьому ніякої тобі залежності від часу трансляції і розчаруваннь від запізнень та пропусків, а також - хе-хе! - ніякої реклами! :) Набагато зручніше і приємніше виходить, скажу я вам!
Що ще по телевізору я дивився? Передачі на кшталт "Війни зірочок", "Дом 6", "Танці з коняками" - нічого такого я не дивлюся в принципі, та й бажання такого не маю. Останнім часом дивився канал "Діскавері" - цикли "Як це зроблено" та "Руйнівники міфів" у них досить таки цікаві, але оце зараз, зізнаюся, ніякого незадоволення від їх тимчасової відсутності не відчуваю. В принципі я дивився новини, але останнім часом вони мене почали дратувати: усі без винятку телеведучі, коментатори, тощо почали проштовхувати свою думку замість подачі сухих голих фактів. У кого це "просування" виходило краще, зграбніше, у кого грубіше, але цим "всучуванням" почали займатися всі. А мені, скажу чесно, геть перестало цікавити, що саме думає з того чи іншого приводу той чи інший телеканал чи той чи інший телеведучий. Я клоунів взагалі ненавиджу і в принципі, і просто так, а клоунів та ще й "продажників" - ще більше. Тож за новинами я теж абсолютно не сумую.
Загалом же телевізор я можу згадати хіба що як потужній інструмент витрачання власного часу, та ще й з вимогою робити це вчасно і регулярно. Туди йому й дорога!
А оце останні декілька днів помітів повернення реклами онлайн-гри "Ікаріум" - кілька місяців тому я "повівся" на таку саму рекламу і "підсів" на цю гру. Спочатку було цікаво - розвиток там, власне місто, розбудова, піклуєся про селян - кумедно! Потім ігрові конфлікти - там ще й воювати можна - почали стикати мене з іншими гравцями. Інші гравці виявилися переважно тупити підлітками - принаймні, за рівнем розвитку, переконливо визначеним за намаганням "гнути пальці" і "ганяти понти". Позаяк у грі ще існувала необхідність приєднатися до того чи іншого "союзу-альянсу", то спілкуватися чи, принаймні, спостерігати за спілкуванням "пересічних гравців" доводилося регулярно. А потім я помітив, що і грати у саму гру вже доводиться регулярно: грати у гру, заходити на сайт, виконувати потрібні дії, тощо, доводиться фактично "з власного примусу", бо інакше воно там, у грі, швиденько починає усе "псуватися" - в результаті іграшка перетворюється на справжню роботу з обслуговування віртуального світу, яке ще й потрібно робити регулярно у реальному часі - ну чистісінька тобі примусова робота! Я раптом спіймав себе на тому, що починаю планувати своє перебування у грі. Ця маячня настільки мене вразила, що я одразу ж вирішим гру покинути - ну що то вона за гра, у яку ти _мусиш_ грати!? - хоча насправді самостійно покинути не зміг, а мені "допомогли" ігрові "модератори".
Тож одного дня у гру мене "не пустили" - забанили. Уся доступна інформація - короткий коментар "за підозрою у зламі чужих акаунтів". Ню-ню... Ще тиждень пішов на спроби "достукатися" хоч до якихось "живих людей". Врешті-решт, "розширений коментар з приводу" я отримав і навіть отримав пропозицію як саме виправити - нічого кримінального чи "корупційного", ви не подумайте! :) Але на той час я вже встиг "перегоріти" і повертатися мені стало нецікаво і безглуздо. Ну скажіть мені чесно, якщо я вже маю, якщо вже саме мушу, якщо вже прямо і беспосередньо саме зобов'язаний витрачати на щось власний час і власні зусилля, до того ж регулярно, до того ж чимало - принаймні, чимало часу - то чого ж я буду витрачати це все на якусь дурну віртуальну гру, коли той самий час і ті самі зусилля можна витратити на щось якщо і не корисніше - на іноземні мови, наприклад - то, принайні, на щось не таки вимогливе до своєї "регулярності": якщо вже й гратися, то нормальна гра, яка саме гра, а не будь що інше, має ніяк не залежати від реального часу і не вимагати його постійних витрат під страхом погіршення стану гри. Як на мене, це цілковите бузглуздя!
Але, схоже, кількість людей, яким просто нема куди дівати свій час, доволі чимала і цей "Ікаріум" користується певною популярністю, хоча... А навіщо ж вони тоді запустили новий цикл рекламної кампанії? Може ця "примусова гра" набридла не тільки мені? Якщо чесно, то навіть дізнатися що воно там трапилося насправді у мене бажання не виникає. Туди йому й дорога!
P.S. Останніми тижнями я "підсів" на абсолютно не вимогливу до регулярності чи взагалі будь чого онлайнову "стрілялку-мочилку" - Unreal Tournament - у реалізації 2004-го року, демонстраційному варіанті. Спільні сервери саме цієї версії користуються достатньою популярністю, щоб набирати достатню для цікавої "стрілялки-мочилки" кількість гравців, а саме гра а) так само бескоштовна; б) не вимагає таких аж надто надмірних витрат реального (!) часу для отримання задоволення та простого вечірнього розслаблення після роботи. Бо розслаблення таки потрібне, бо частенько люди мене просто бісять: ет! кулеметика би мені! :) Ну і до того ж хіба дарма я купував новеньку відеокарту найсучаснішого зразка!? Так що погратися є чим - віртуально, онлайн, за участю реальних людей, і головне - без обов'язкових власних витрат! Схотів - граєш! Не схотів - не граєш! Власне бажання грати чи не грати на саму гру аж ніяк не впливає - саме так і має бути у грі, а аж ніяк не інакше, бо то вже аж ніяк не гра, не відпочинок, не розслаблення. Так само, як і телевізор: ти від нього хочеш відпочинку, а не щоб він від тебе вимагав регулярного перегляду, та ще й того, що ти сам не вибираєш.
Роблячи далекоглядний висновок з останнього зауваження: телеоператор Родіон з одного відомого кінофільму був неправий - ніякого "телебачення, суцільного телебачення!" у майбутньому не буде! Хіба що... хіба що процес замкнеться сам на себе і телебачення саме буде виховувати власних телеглядачів саме відсутністю потреби самостійно обирати що дивитися - адже це так зручно! Дивися що показують - думати не треба! Час коли дивитися також обирати не треба - все вже обрано за тебе! Для пересічного тупого громадянина годі й бажати кращого! :) Тож... Поживемо - побачимо...
P.P.S. Мені здається, чи корабель з "Ковбоя Бібопа" зветься просто "Бібоп", а "ковбой" - це професія головних героїв? Чому ж тоді це все поєднується у єдину назву? Щось я геть заплутався у намаганні зрозуміти що й до чого - мабуть доведеться передивлятися ще раз... Але й гарна ж музична тема наприкінці кожної серії! А от інші музичні композиції саундтреку - вже потроху докачуються усі близько десятка альбомів - якось "нічого особливого". Не зачипають. А от цю "The Real Folk Blues" слухаю і слухаю - дуже подобається! Доречі, виникла "технічна недостача" у побутовому електронному оснащенні: послухати музику в душі нема чим, бо ж ніякого водотривкого плеєра та водотривких навушників у мене нема і я навіть не знаю чи існують такі взагалі - мені здається, що якось я бачив на картинці iPod Shuffle минулого покоління у водотривкому виконанні чи футлярі чи якось так, але геть не можу пригадати що там було стосовно навушників, та й чи не вигадка це була, чи реальна річ. Невже люди не додумалися слухати музику під час водних процедур? Гм...
Входить до складу альбому "Cowboy Bebop OST 1 - Cowboy Bebop" і зветься "The Real Folk Blues". Співає Йоко Канно. Дуже рекомендую! І взагалі аніме - гарне, хороше аніме! - дуже вирізняється саме своєю музикою і піснями, доволі незвичними як на мій "попсово-європейський" слух, але дуже-дуже-дуже приємними! У того ж Міядзакі що не фільм (мультик), то чудова пісня у фіналі, "під титрами" - коли дивися у кіно чи навіть вдома геть не хочеться "зриватися з місця одразу ж як пішли титри" - хочеться посидіти і послухати і подумати - дуже гарно!
Upd: Схоже, я знову щось наплутав, бо композиції "The Real Folk Blues" у першому альбомі, "Cowboy Bebop OST 1", нема - вона є якраз у другому альбомі, "Cowboy Bebop - Vitamineless". Щойно знайшов торент з усіма 7 (сьома!) дисками саундтреків з цього серіалу - перший пішов на закачку повністю, другий - композицією "The Real Folk Blues" - клятого місця на жорстких дисках не вистачає! Треба поприбирати купу усілякого сміття, бо коли знаходиться щось хороше - нікуди покласти. Так само, як і у реальному житті... :)
Upd 2: Швидкість мого інтернету переконливо перевищує швидкість моєї думки - не встиг я дописати попередній "апдейт", як виявилося, що трек "The Real Folk Blues" вже скачався - усього якихось 11.5 мегабайт, певно, навіть і хвилини не качалося. Так, це справді фінальна тема серіалу, але якось вона "зааранжована дзвінкими тарілочками" - я не майстер у музиці, тому не знаю як воно називається, але як воно звучить у "оригінальному" аніме мені подобається багато більше. Доречі, шматочок, вирізаний з відео і власноруч перепакований з "кіношного" 6-канального AC3 у зручний для аудіо використання стерео MP3 у мене займає усього 1.5 мегабайти - треба вчити теорію, бо я, мабуть, смішу людей своїм невіглаством. :) Але, щиро кажучи, результат власної роботи ("власної роботи"! - 2-3 секунди роботи чудої програми - ото ще хвалько!) мені подобається значно більше.
Upd 3: Мій побут починає наповнюватися справді корисною електронікою! Щойно скачаний саундтрек одразу ж закинутий на SD-карту, яка запущена у КПК - під це можна чудово спати, не тягнучи у ліжко ноутбук. :) Втім, флеш-MP3-плейера у моєму власному господарстві таки нема, а "жіночий"... Та якось я її речі без зайвої потреби не займаю... Всім (нарешті!) добраніч!
Upd 4: Тепер я розумію, чому мене з усіма моїми комп'ютерами, ноутбуками, КПК, і тому подібною "дурною машинерією" виселили на кухню. :) Як водиться, на годиннику 13 хвилин на другу ночі - добре хоч у ліжко пускають... ;)
Виявляється, "Ковбой Бібоп" з однойменного аніме серіалу - це не ім'я головного героя, а назва космічного корабля - це якщо я знову нічого не плутаю.
Виявляється, корпорація "Богдан" припинила дистриб'юцію автомобілей KIA в Україні. Прес-реліз пише щось про концентрацію уваги корпорації на авто, виробництво яких зосереджене на виробничих потужностях самої корпорації - напевне це також і автомобілі Hyundai Accent та Hyundai Tucson. Хоча я тепер вже геть заплутався, а щось ж таке "УкрАвто", а що таке "Український автомобільний холдинг". Але схоже на те, що автомобілі KIA у нас залишаться "суто імпортними". Побачимо що з того вийде.
Виявляється, скачаний вчора свіже вкрадений новий бойовик "Форсаж 4" озвучений іспанською. Якщо англійську би я так-сяк подужав (доречі, завтра перше зайняття за корпоративною програмою, та ще й посиленим курсом: цікаво, чи я ще хоч слово зможу вимовити?), то іспанську... Якщо вже й вчити щось іще, то мене би більше зацікавила би італійська, але наразі щось у мене навіть відпало бажання дивитися той "Форсаж 4" взагалі.
Тим часом погода надворі просто чудова, вже спливає перша половина весни і до початку літа залишилося якихось 7 тижнів - цікаво, чи встигну я придбати власний автомобільчик і виконати заплановану минулої осені "літню задовільну програму відпочинку на колесах"?
від 5 квітня 2009 року:
Гідропарк, Тарас Бульба, салат з зеленого горошку, консервованої кукурудзи, крабових паличок, та варених яєць
від 4 квітня 2009 року:
Просто субота
Картинку потіг звідси. Трохи подумав, і вирішив обмежитися "весняно-оптимістичною" картинкою - де шукати актуально-політичні ви й самі чудово знаєте! :)
від 29 березня 2009 року:
Перехід на літній час
Комп'ютер корисна річ у цьому питанні - він точно знає, коли треба перевести стрілки і в який бік. Оце якраз у мене вже 4-та ранку, тоді як на мобілках ще 3-тя. Цікаво, невже потужності "вбудованого комп'ютера" у мобілках не вистачає на розрахунок переходу часу? О! А в мене ж тепер ще один комп'ютер є - кишеньковий! Зараз поглянемо... Хе-Хе! Кишеньковий комп'ютер під керуванням мобільної версій Windows також перевів час на годину вперед - до чєго тєхніка дошла! (к)
від 28 березня 2009 року:
Просто субота
На підтримку нової версії Windows: кому потрібна Windows Seven Vienna, коли на землі є такі чудові місця!? :)
Але зайшовши на ЖЖ ellustrator-а не зміг втриматися від політики!
від 22 березня 2009 року:
Просто кіно - шпрехаєте по нашому?
Потіг собі з торентів у дуже пристойній якості (ніяк не "екранка") новеньке кіно дитячого пригодницього казкового типу - "Чорнильне серце" зветься. Коли воно на кіноекрани виходить - навіть і не знаю. Судячи з наявності "буржуйського" DVD вже давно вийшло. Наприкінці дня перед сном дай, думаю, отримаю задоволення - подивлюся казочку. Перед тим проглянув так одним оком - дракони цілком пристойні, щось таке усе доволі цікаве - дивитися можна! Всівся гарненько - гайда дивитися! З самого початку - розумію що щось не так. З хвилину пішло на те, щоб зрозуміти що фільм іде англійською мовою. Ну, англійською так англійською - хоча на торент-трекері обіцяли "повністю дубльований російською"! Потренуюся заразом і у англійській, бо завтра ще всякі іноземці на цілий тиждень приїзджають - про щось доведеться з ними балакати, а я вже раз! - і вмію. Але, думаю, сходжу на сайт торенту, викажу своє "хве!" у коментарях.
На торенті, виявляється, чорним по білому є зауваження: "Даруйте, але перші пару хвилин - без перекладу - нам дуже шкода, але далі усе нормально!" Ну добре, думаю, переконали - хоча повправлятися у англійській я вже був не проти, та й "пішла" вона мені якось досить непогано... Дивлюся далі! І вже десь через півхвилини "дали звук" - з'явився якісний російськомовний дубляж! Ура, товаріщі!
Але знову щось не так! Слухаю, і очі потроху на лоба лізуть: "у фоні", виявляється, озвучка перемкнулася з оригінальної - знімали ж бо в Голівуді, та й Брендан Фрейзер навряд окрім англійською якоюсь іще розмовляє - на німецьку! А шо я? Я сама офігєла! (к) Натюрліх хверштейн! Кумедно бути поліглотом, най і недовченим... :)
P.S. Останнім часом, схоже, інтернет таки крокує і нашими теренами: якщо раніше показники торентів у кількості наявних "пірів" - "сідерів/лічерів" - у порівнянні з "буржуйським" інтернетом були просто жалюгідні, а не те що смішні: якщо "у них" нормальна цількість користувачів на одній роздачі вимірюється тисячами, то у нас - добре як десятками, то сьогодні ось на трьох останніх популярних фільмах - "Кохання у великому місті" (гарненька така романтична комедія), "Хранителі" (повна маячня виключно американська - вони там зі своїми коміксами геть подуріли всі), і ось цей сьогоднішній "Чорнильні ночі" - на кожному з цих фільмів кількість користувачів вже сягає трьох тисяч. Справляє враження! До чєго тєхніка дошла! (к)
Отримати постовий на "Українську Блогосферу" у антиукраїнському пості на блозі Давидова. :) Мої найщиріші співчуття! (бреше! глумиться на всі сто!)
від 14 березня 2009 року:
Просто субота
Картинку потіг звідси. Автор цього чудового малюнка - Анджей Млечко, Польща.
Але вони змовилися, бо у ЖЖ ellustrator-а днями раніше теж трапилося аналогічна тематика у картинках:
Тож сьогоднішньої суботи картинок цілих дві - але робити це звичкою я аж ніяк не планую - це таки випадковість! Згідно статистики, усяка випадковість має статися, якщо робити щось достатньо довго. Тож, виходить, я тягаю вже достатньо чужих кумедних картинкок для виникнення кумедних збігів і випадковостей... :)
Спочатку хотів подарувати 33 троянди якогось гарного кольору, але потім згадав, що зараз криза, та й просто ледащо - а ще якраз під руку трапилася оця гарнюня картиночка... :) Сподіваюся, мій маленький подаруночок таки сподобається!
Я й сам не повірив, але це виявилося набагато лекше, ніж, скажімо, зібрати новий комп'ютер: тижнів зо два тому я проапгрейдив свій домашній новою материнською платою і з тим довелося провозитися і більше часу і з більшим клопотом. А тут - зайшов сьогодні після роботу до будівельного супермаркету і купив все що треба згідно інструкції, прочитаної у інтернеті. Про будівельний супермаркет окрема мова - щиро і дуже приємно вражений сучасними технологіями, а головне їх доступністю: "будь яка примха за ваші гроші!" (к) - куди там відділу господарчих товарів радянських часів. А з сучасними матеріалами розкрутити старе з'єднання і закрутити нове - скажу відверто, раз плюнути! Це й справді щось неймовірне - черговий приклад тотальної перемоги клятого капіталізму над бідолашним соціалізмом, а точніше, радянською його реалізацією. Але годі про політику.
Фірмова інструкція по підключенню пральної машини вимагає підключати подогін холодної води виключно через окремий кран, з тим щоб перекривати тиск води у проміжках між пранням і не навантажувати власні клапани у машині. Фірмові сантехнічні вироби пропонують цілий ряд "пристроїв для підключення пральних машин" - чи як мені назвати цей шматок труби з різьбою і краником? :) Кращий краник, як пишуть - шаровий: надійний, простий, ефективний. І застросування якраз таке: для нечастого перемикання у фази "ввімкнено - вимкнено" - без зайвих проміжних положень. Для мого варіанту підключення труба має мати 3 "дірки": одна "дірка" підключається до труби з холодною водою, друга, яка з'єднана напряму з першою - до гнучкого армованого шлангу, яким під'єднано до водогону кухонний змішувач. А посередені циєї трубки вварено ще один шматок, у який і вмонтовано кран і на кінці якого нагорнуто спеціальну різьму "3/4 дюйми", тоді як труба водогону і шланг змішувача мають "калібр" 1/2 дюйми. Не знаю чому це так - і не скажу що мені цікаво "чому?" :)
Тож потрібну сантехнічну деталь знайдено "у природі" (тобто така існує взагалі) і у каталогах наявної на нашому ринку сантехнічної продукції. Залишилося її придбати - і прикрутити. А для останнього потрібен інструмент: ключ відповідного розміру або "безрозмірний розводний". Я вирішив придбати собі саме "розводний", бо ж 3 роки вже будинку і вже потроху починають крани у ванній кімнаті зношуватися - тож річ у господарстві неодмінно згодиться, ну а головне - я не знаю якого розміру потрібен ключ на ці всі гайки. :)
На роботі заскочив на базар що поряд - звично вже був вражений цілковитою безалаберністю продавців, та й запропонований товар мені якось не надто сподобався. Але ж у моєму районі є чудовий будівельний супермаркет "Епіцентр"! Тож після роботи віришив заскочити туди - давно вже планую там побувати - і придбати все що треба з необхідним інструментом включно "цивілізованим чином". Як вже й казав, асортиментом сучасної індустрії товарів для домашнього ремонту був вражений і навіть приголомшений. Порівняти відчуття можу хіба що з дитячими відвідинами відділу іграшок "Дитячого Світу" у обласному центрі радянських часів. Але сучасний асортимент "іграшок для дорослих" таки набагато більший. І головне - якесь воно усе корисне, хоч і різне - такого щоб "переконливого лайна" я навіть і не помітив. А може то я просто мало знаю, ало то вже геть інша історія. Зараз же хоча й не одразу, але знайшов потрібну деталь і потрібний інструмент. І навіть грошей вистачило. І навіть згідно з інструкції з сантехнічних робіт придбав сучасний замінник "радянської сантехнічної паклі" - пам'ятаєте такі коричневуваті волокна, схожі на розпущений канат (гм, а хтось, власне, канат взагалі бачив?), якими обмотували з'єднання труб під час під'єднання до них усього що треба було? Чи то крани ущільнювали - без цілого жмутка цієї "паклі" і господар був не господар, бо зробити бодай щось з радянськими трубами без неї годі було й сподіватися. Ет, які були часи - романтика!
Зараз усе банально просто: продається у будівельному супермаркеті спеціальна стрічка з чогось там зі фтором, яка вздовж не розтягується, зате чудово розтягується впоперек - сам спробував! Стрічка продається різної ширини у зручних рулончиках, схожих на медичний пластир. Цією стрічкою обмотується зовнішня різьба труби перед накручуванням на неї відповідної внутрішньої частини з'єднання. Обмотувати треба щильно, починаючи з початку - тобто не "від краю", а "від труби" - різьби і намотуючи за ходом різьби. Як визначити? А хто зна - я якось знаю у який бік треба мотати, але пояснити поки що не можу. Намотати в мене вийшло запросто - намотував я лише одним шаром. Намотана на різьбу стрічка після захоплення кінчика - тобто вільний кінчик від початку треба з нажимом замотати першим же витком впоперек і потім рухатися далі вздовж - тож намотана стрічка чудово тримається і не розмотується сама собою - чудовий матеріал! "До чєго тєхніка дошла!" (к)
Перехідник з краником накручується спочатку легко - у мене вийшло пара обертів - потім важче і потрібно "докручувати" ключем. Скільки "докручувати"? Ну, "книжка" пише, шо "докручувати" треба "до упора" - тобто до кінця різби. Але я вирішив покластися на ущільнення стрічкою, до того ж додаткові два оберти ключем видалися мені досить таки тугими, і я вирішив не спокушати долю можливістю просто порвати деталь. Доречі, я вже сам стикався з таким на цій новій квартирі, хоча "порвали" деталь водогону ще будівельники, але ж витік я помітив вчасно і міняти запсовану "штукенцію" довелося мені - правда тоді я викликав сантехніка ж "ЖЕК-у". Цього разу з усім впорався сам.
Інтернетівська "інструкція" писала, буцімто води з відкрученої труби має витекти небагато і простої ганчірки для її збирання буде досить. Але в моєму варіанті мені довелося злити воду з усієї частини труби у квартирі, бо ж це виявилася найнижча її, труби, точка. Вийшло щось з літр і трохи більше - добре нагодилася під рукою достатня ємніть, а самою ганчіркою я ніяк би не впорався, і неодмінно мав би клопіт з сусідами знизу! Це слід мати на увазі.
Далі справа пішла дуже легко. Про намотування та закручування я вже написав. Після накручування перехідника-трійника - не забудьте розташувати боковий патрубок у відповідному напрямку під час закручування: просто "докручуючи" розраховуйте заздалегідь де саме треба буде зупинитися - після цього я приєднав і прикрутив шланг від змішувача до раковини - там ущільнення різьби стрічкою не потрібне, бо ж усе ушільнєються гумовою прокладкою всередені з'єднання і сама різьба у захісті від води участі не бере. Закривши кульковий краник можна було випробовувати власноруч зібрану систему. Мушу визнати, справа відповідальніша за запуск власноруч зібраного комп'ютера - все ж таки водогін має значно більшу здатність до створення клопотів і "побутових стихійних лих". Але мій "перший запуск" пройшов тихо і спокійно: вода полилася звідки потрібно і не закапала навіть звідки не було потрібно. Тож до стану "працює так само, як до того" я повернувся. Залишилося під'єднати, власне, пральну машину.
Шланг для подачі холодної води комплекті з пральною машиною обладнаний пластиковими гайками - тож ключ для їх закручування не потрібен, а зусилля для цього не надмірні. Не переплутайте тільки куди який кінець під'єднувати - який до машини, а який до водогону - і не забудьте ставити гумову прокладку з боку під'єднання до водогону: це все докладно було розписано у інструкції до пральної машини, а інструкції я звик читати - життя навчило. Тож під'єдналося усе "на ура" - таки з встановленням кулера на процесор я мучився значно більше і значно довше. :)
Закінчив усе я якраз о 10-й вечора, тож випробовувати вирішив вже зранку - ну щоб не турбувати зайвий раз сусідів, бо ж хто зна, наскільки голосно воно працює. Подзвонив батькам - похвалитися. Ентузіазму і відповідь не почув - тому образився і вирішив таки спробувати. Увімкнув, краник відкрив, кнопочку "Пуск!" натиснув. Що сказати? "Працює взагалі!" Досить голосно працює, щоправда. Не те щоб надто, але ночами прати мабуть таки не буду - сам не люблю. Хоча поживемо - побачимо.
Прального порошку спеціального для пральних машин ще не купив - завтра зранку піднімуся раніше і збігаю у "Кишеню" що за рогом - вона ж бо цілодобово працює - куплю трішки щоб спробувати і таки спробую принаймні прогнати цикл "нульового прання" - а може щось і випрати встигну, якщо зумію прокинутися на годинку-другу раніше...
Велику справу по залагодженню власного побуту зроблено! Ура, товаріщі!
P.S. Фотосесію процесу робив, але давайте трохи згодом викладу, бо ж, як воно завше буває, в мене тут вже перша година ночі - а завтра ще за пральним порошком з самого ранку бігти...
Купив пральну машину. Збирався... гм... десь тут у цьому моєму щоденничку є перший запис стосовно мого бажання мати пральну машину, але можу точно сказати, що збирався я точно більш ніж два роки. Але менше трьох, бо ж саме за півтора тижні буде саме три роки як я живу на цій новій квартирі у цьому новому будинку. Тож збирався - дуууууууууже довго! Примірявся скільки - жах! "Може таки Бош? А може таки простенький Індезіт? А може Ел-Джі з прямим приводом? А он акція на Горєнью..." - і так далі, і тому подібне. А оце вчора заскочив дорогою додому заскочив у новий торгівельний центр що поряд з домом, у відділ побутової техніки, електроніки, тощо - а там вже приглянуті мною напередодні "індезіти" продаються ще дешевше! В принципі, бюджет мій на пральну машинку зараз був майже "гумовий": грошенята з осені у мене водяться, бож машинку, бідолашного "Акцентика", я так і не купив і на повний автомобіль все одно не вистачить, а от на пральну машинку - з десяток непоганих можна й придбати. :) Але потрібна усього одна - і зекономити також я завжди не проти.
Сестра минулого року купила "Бош" - маленьку (тобто "вузеньку") пральну машинку на 4.5 кілограми максимального завантаження. В принципі, я був згоден на щось подібне, але 4.5 кіло мені здається все таки мало. Ну, "небагато". Але доступні та наявні "Бош" - а саме Bosch WLX 16160 OE - враження на мене не справили: якось воно надто вже дешево у деталях виглядає для мало не найкращого виробника пральних машин. Ну і дірявила мої мізки думка, що недорогі моделі дорогого виробника можуть бути і не кращі за недорогого, а починати все одно з чогось треба: якщо я вже можу собі дозволити витратити пару тисяч на нове залізячча до комп'ютера, то чом би не витратити ті самі пару тисяч чи нехай трохи більше на справді корисну річ? А тут якраз поряд з домом такі гарні ціни: маленький "індезіт" на 4.5 кіло усього за 2000 (дві тисячі!) гривень! І це під час кризи, коли долар... хе-хе! - коли долар днями пізніше сягне майже 10 гривень за штуку, а отже у доларовому еквіваленті моя нова пральна машина коштуватиме... щось трохи більше 200 американських доларів?! "Как стємнєєт - будєм брать!" (к) Тим більше що поруч стояли "такі самі, але з перламутровими гудзиками" (к) - "індезіти" на 5 і на 6 кіло корисного завантаження вартістю трохи менше 3000 і трохи більше 3000 відповідно і різницею між ними у якісь там гривень 30-50. Треба брати - куди ще думати?!
Тим паче що сьогодні ж якраз їду я "на район рідний" і батько нашою "Таврією" забере мене аж з самого Києва - треба його припахати трохи корисною справою доставки мені нової пральної машини, ну і собі відризати зайві шляхи що до сумнівів "бути чи не бути?" (к) Тож вирішено: беру батька в поміч і сьогодні ж іду купувати пральну машинку! Сказано - зроблено!
По приходу у магазин виявилося, що менша "стіралка", та що за 2 тисячі, вже кимось зарезервована - тож вибір ще полекшився, а мотивація ще поліпшилася: неодмінно треба брати доки взагалі дають! Вибір мір 6 кілограмами і 5 вирішився просто: більше за тих самих розмірів - краще! - а різниця у ціні абсолютно не та, щоб брати її до уваги взагалі. Тож придбав я собі новенький Indesit WIXL 105 (EX) за 3015 кровних гривнеків, без доставки, але з фірмовою гарантією на 1 рік (усього, ага) і з завіреннями у італійському походжені агрегату. В принципі, останнє цілком підтвердилося під час огляду машинки вже вдома, позаяк у комплектації не знайшлося інструкції російською (не знаю навіть, чи існує українською у природі взагалі) - яка, доречі, двома днями раніше чудово знайшлася у форматі PDF на російському фірмовому сайті. Тож є усі підстави вважати, що нова моя пральна машина таки італійського виробництва.
Сам процес придбання виявився "дещо незрозумілим": забравши у мене гроші мені видали чек, а забравши у мене чек мені веліли чекати знадвору біля вантажного під'їзду десь на задньому дворі торгівельного центру. Тобто мало того що довелося пару раз оббігти увесь торгівельний центр знадвору, так ще й довелося хвилин декілька почекати без грошей, без товару, і без будь яких документів на підтвердження його власності взагалі - це трохи ніяково, мушу визнати, та й просто неприємно. До того ж вантажні рампи виявилися без підйомників і спускати машинку з висоти півтора метра довелося власними руками. У машину "Таврію" пральна машинка "індезіт" помістилася легко, але сам процес завантаження легким і зручним назвати не можна: нижній край задка у "Таврії" піднятий аж надто високо, щоб створити доволі чималі незручності у завантаженні предмету таких розмірів і такої ваги, та ще й "особливих зручностей для підхвату з середини" немає як класу. Але машинка помістилася і задні двері зачинилися - дякуючи цій спеціальній версії "Таврія Нова типу Універсал": і скільки там того "напливу на задніх дверях", але зручності від нього - "на всі сто!"
Довезли легко - хоча закріпити вантаж у багажнику "Таврія" також нічим і надмірні віражі призводять до помітних зсувів коробки у багажнику. Хоча й не критичних. Вивантажили так само, як завантажували: зручностей нуль, але й не заважає теж нічого. У під'їзд затягти неважко, але я волів би мати ширші двері, та ще щоб можна було вимикати "автоматичне зачинення". З вантажним ліфтом також були питання, бо ж затиснути кнопку "не зачиняти двері" нічим - ріки зайняті; і нікому - додаткову людину на шляху коробки не втиснеш ніяк, бо ж повернутися особливо ніде. Але затягли, підняли, витягли, затягли в хату, затягли на кухню, поставили, розпакували - також окремо не дуже зрозумілий процес розрізання скотчу, розгортання поліетилену, видобування агрегату із частин пенопласту. Але усе зробили і поставили куди слід. Маю річ!
Спроба дотягтися "штатним" кабелем до найближчою розетки виявилася невдалою. Інструкція дуже наполегливо не радить використовувати подовжувачі для під'єднання до електричної мережі - можливо це з-за необхідності підключення з заземленням, бо вважати електричну потужність у 1850 ват "надмірною для використання подовжувача" - це якось... незрозуміло. До праски паспортною потужністю 2 кіловати таких вимог нема, а до пральної машини є? Втім, я сперечатися не став, а просто пересунув машинку трохи вбік - хоча і вийшло майже посередині вільного простору і більш як на метр від кухонної раковини, упритул дл якої я планував встановлювати пральний агрегат. Ну нічого - якось переживемо і з електричним кабелем вирішемо трохи згодом. Тим паче що наявних вхідного та вихідного патрубків для води до кухонного водогону цілком вистачило.
На цьому знайомство з новим пристроєм на сьогодні я закінчив, бо ж треба їхати, а він вже нікуди не дінеться - он, стоїть собі, біленький! Мені подобається! :) Як працюватиме - "будєм пасматрєть..." (к)
від 15 лютого 2009 року:
Чергова мрія ідіота збулася - чи стало щастя?
від 14 лютого 2009 року:
Просто субота
від 12 лютого 2009 року:
Прибуток Renault упав на 78%
І наступного ж дня після мого "наїзду" на українських продавців Рено читаю на "Кореспонденті" цю кумедну новину - о, я таки великий провидець, щоб помічати очевидне! :) Цікаво, "реношки" таки подешевшають чи так вимруть як вид?
від 11 лютого 2009 року:
Автомобілі, автомобілі...
Бачили мою суботню картинку минулої суботи? Кумедна, правда ж? Тоді я акцентував її стосовно сьогоденної вартості квартир у місті Києві зокрема і по всій Україні взагалі, а сьогодні оце вирішив пройтися я автомобілями - бо ж і самому хочеться, ага... :)
Випадково завітавши на сайт "Петрівка-Авто" (насправді це "Renault на Петрівці"), що автомобілями Рено (Renault) торгує, довідався про безвідсотковий (!) кредит на купівлю усієї лінійки "реношок" з "Дачіями" включно. Ну,- думаю,- піду погляну і на любий мені Renault Megane Sedan - я його ще минулої осені пригледів і ціна цілком прийнятна була, хоча й трохи завелика для мене, але машина була того варта! То ж сьогодні варта уваги комплектація Confort Expression з механічною коробкою передач пропонується за $21'390 у еквіваленті, тобто за курсом НБУ + 0.5% - це не рахуючи "допів" на зразок кольору "металік", від якого, доречі, на вже "живій", тобто наявній у дилера в салоні, комплектації скажімо так "важко відмовитися". Але навіть не рахуючи цих "допів" за сьогоднішнім курсом долара виходять такі собі 165 з половиною тисяч (165'526) наших рідних гривнеків. Машина, звісно, гарна і, певна річ, варта того, але якщо восени, коли її пропонували за 106 тисяч, я ще міг почухати репу і кинути картузом об землю: "А хай йому! Один раз живемо!" - то зараз навіть за умови втричі більшої моєї нинішньої щомісячної платежоспроможності (у гривневому еквіваленті, ага - криза ж бо!) я якось не палаю бажанням приєднатися до щасливих власників виробів французького автопрому. Доречі "Дачія" йде тим самим лісом - аж надто дорого у порівнянні з сьогоднішніми цінами на Hyundai Accent.
Так само випадково потрапивши на сайт компанії "Автоцентр на Cтоличном" - ми з батьком там його "Таврію" купували ось якраз три роки тому - побачив там оголошення про шалене зниження цін - це вже цікаво! Тож "Славута" зараз пропонується за майже "докризовою" ціною у гривнях - щось там трохи більше 35-ти тисяч за штуку. Цілком прийнятна ціна, зауважу: машина тих грошей варта. А ще є Sens/Lanos, з яким ситуація вже цікавіша - якщо не сказати "набагато кумедніша".
В принципі, Lanos - машинка й справді непогана як за свої гроші і "докризова" популярність її переконливо забеспечувалася максимальною ціною у 65 з лишком тисяч наших українських гривен, але у тій комплектації було все, що тільки можна за здорового глузду вимагати від такої машинки. Ну, хіба що магнітоли таки не було. І задніх склопідйомників. :) Але все одно ціна була "та що треба". А що ж маємо зараз?
А зараз "геть гола машина" з нашим рідненьким двигуном замість ліцензійного опелівського коштує 59'902 наших же рідненьких гривень. Але за ці гроші там немає НІЧОГО! А... Ну, хіба що, "аудіопідготовка": певно динаміки штатні вони таки спромоглися поставити. І яким би достатньо гарним за свої гроші не був би кузов цієї машини - про двигун я вже мовчу - продавати за 60 тисяч скажімо прямо відверто застарілу і таки не аж надто зручну "конструкцію"... Сьогодні ж є "спеціальна мінімальна" комплектація усе того ж мого улюбленого "Акцентику", яка пропонується за 80 тисяч, але яка має... Чи ви розумієте, що на 20 тисяч покупець матиме не тільки набагато сучасніше авто - один двигун чого вартий: потужніший і економічніший - це не кажучи вже про те, що за 60 тисяч на "Ланосі" немає навіть тахометра, а за 80 тисяч на "Акценті мінімальному" є навіть кондиціонер (!) - і склопідйомники з задніми включно. :) Навіть якщо взяти до уваги "майже максимально нафаршировану" комплектацію Lanos з уже "імпортним" двигуном (так само не надто економним що до палива) і за 76'610 гривен, то все одно різниця з дорожчою на три з половиною тисячі машиною буде щонайменше у наявності подушки безпеки водія у останньої - це не кажучи вже про задні склопідйомники (от далися ж вони мені!) і набагато сучасніше авто у цілому. Дідько його зна, що зараз зможе примусити людину купувати той "Ланос" - тим паче що їх повно на вторинному ринку у будь-якому стані, включно майже новий.
Ну і годі про "Ланос" - не моє і це вже напевне. Ну хіба що... Всяке буває, але ймовірність наднизька - не бачу анінайменшого сенсу "за нормальних умов". Подивлюся краще що там ще є у тому "Автоцентрі на Cтоличному"...
Opel Astra Classic (вона ж "G" у загальній "астрівській" нумерації) - доречі, цілковито українського виробництво - навіть преси наші! - тож "Астра класична", як і було, коштує не надто багато, але й "пропонує нічого": якимось дивом у "базовій" комплектації цієї цілком гарної і доволі сучасної машинки немає навіть тахометра! Машинка гарна - справді гарна! - але за свої 94 з лишком гривен абсолютно "пуста". Тобто немає нічого взагалі - нуль. У той час як у того ж "Ацентика" за його 95 тисяч - "майже повний фарш": зі справді корисних речей не вистачає хіба що маршрутного (бортового) комп'ютера (який, щоправда, у Hyundai Accent незрозуміло обмежений функціонально) - ну і ABS. Але "електропакет" - повний! І це справді штука приємна і звикаєш надзвичайно швидко. А от "українська Астра" у цьому питанні ну дуже бідна - ця політика існує з самого початку її виробництва у нас і так само мені незрозуміла і сьогодні.
Opel Astra H - наступницю "Астри класичної" (слідкуєте за літерами? "G" - "H") - можна навіть не дивитися: незрозуміло надто дорого відверто незрозуміло за що саме. Зате є у Опеля ще одна машинка, яка дуже мені є до вподоби: "скромна" така сучасна Vectra, яка зараз є верхівкою усієї лінійки "Опелів" - до того була ще "Омега" - то вже справді майже лімузин був, але давно вже нема. І машинка вже справді солідна - відчутно солідніша навіть за згаданий мною Рено Меган. І навіть класи різні: Opel Vectra - це вже повноцінний "D клас", тоді як Megan - це, як не крути, але "C" - так званий "Гольф-клас". Бажаючі можуть поцікавитися класифікацією окремо, але... А ви знаєте скільки зараз ця "Вєктра" коштує? :) Ви не повірите!!!
OPEL Vectra C у "Автоцентрі на Cтоличному" зараз пропонується за 159'840 гривен у "базовій" комплектації - і трохи дорожче, за 164'600 - зі шкіряним салоном. Це, звісно ж, з механічними коробками передач. Хоча "автомат зі шкіряним салоном" коштує не надто вже й дорожче: 167'450 - якихось там 3 тисячі "зверху". Якщо чесно, то я вражений - і це дуже м'яко кажучи! Бо якщо обирати між Рено "Це-класу" з двигуном 1.6 літри і не надто насиченою комплектацією і загальною вартістю більш як 165 тисяч і Опелем "Де-класу" навіть "мінімальної" комплектації, яка вирізняється від інших хіба що нешкіряним салоном, то щось мені підказує що продавці "Реношок" зараз знаходяться не інакше як у стані того "продавця тонучого кораблика" на моїй суботній картинці. І це ДУЖЕ дивно. Бо незрозуміло на що ж ці люди таки розраховують - відверто незрозуміло...
Тож якщо хто хоче придбати собі солідне авто - сьогодні саме час! Доречі, "докризова" ціна на Opel Vectra була щось там тисяч 145. А зараз - 160. Шкода, що в мене нема - бо я б купив! І ситуація на нашому авторинку стає цікавішою з кожним днем - я вже не можу дочекатися весни, коли... ;) Поживемо - побачимо! (к)
P.S. Ну, можливо що до Opel Astra H я трохи й перебільшив: якщо подивитися уважніше, то не такі вже й страхітливі ті ціни, що на сьогодні на сайті стоять: мінімальна з 1.4 літровим двигуном без кондиціонеру і задніх склопідйомників коштує 114'260, а така саме з кондиціонером - 122'520. Але знову ж таки мої улюблені задні склопідйомники є лише у найдорожчій комплектації вартістю 153'940 - треба буде таки якось поглянути на цю машинку зблизька, але ціна у порівнянні все одно якось надто привабливою здається...
від 10 лютого 2009 року:
Не весна
...
від 7 лютого 2009 року:
Просто субота
Картинку потіг звідси. Тож продовжую красти картинки на тему кризи... :)
від 2 лютого 2009 року:
День Бабака
Сісти передивитися однойменний фільм?
від 31 січня 2009 року:
Просто субота
Картинку потіг звідси. Не інакше як "антикризова ракетно-пускова установка", ага. :)
від 24 січня 2009 року:
Просто субота
Звідки саме потіг саме цю електронну версію цієї картинки не пам'ятую, але саме цей постер у паперовому вигляді висів над ліжком мого сусіда у гуртожитку мого університету. І картинка хороша - і молодість згадав... :)
