Opera - найкращий веб-браузер! Хто б сумнівався! Ги-ги-ги!
Я, власне, усього лише хотів зберегти оцю картинку:
Але тут якраз трипилося, що не стало інтернету - ну, буває: на моїй материнській платі після декількох переходів "сон-робота-сон" "відпадає" мережевий адаптер - але щоб така кумедна досить технічна недоладність призвела до краху не просто однієї закладки, а усієї ж всенької Опери - о, то мабуть справді є дійсно дуже надійний продукт!
А чому все одно користуюся? Ну, запускається вона набагато швидше за Файрфокс - настільки набагато, щоб цим взагалі перейматися - працює досить доладно і має ну просто чудову опцію: переглянути веб-сторінку без авторських стилів, що дуже корисно, коли хочу просто прочитати текст, а не захопливо спостерігати авторські налаштування шрифтів. Старий став - читаю замість того, щоб милуватися, ага. Дивно, що є ще що читати...
Електронні нагадування з минулого: сьогодні моїй бабусі виповнилося би 86 років
Ото цікаво якось: бабусі вже давно нема - вже досить давно, і я, на свій сором, не можу згадати наскільки и навіть точну дату не пам'ятаю, та й вона ніде не записана. Пригадую що якраз влітку, десь о цій же порі. А нагадування про бабусин день народження так само живе на мобілці і так само щороку нагадує... Не знаю, про що нагадує - я все таки гадаю, що нагадує про бабусю. Хто б міг подумати, що це буде єдине, що залишиться на згадку, що справді нагадує і робить це чесно і сумлінно.
Обов'язково треба буде перенести усі записи-нагадування зі старої мобілки. Зберегти і переписати у наступну - все-таки яка не яка, а пам'ять. Електронна пам'ять на згадку про реальну людину. Такі от сучасні технології - як не дивно, таки працюють, та ще й у найнесподіваніших застосуваннях. І хто б міг подумати...
від 13 липня 2010 року:
Таких не беруть в космонавти!
Сьогодні зранку зателефонували з відділу кадрів контори, де я ще формально працюю - у відпустці вже я "до останнього робочого дня" - але не настільки формально, щоб фактичними двома днями по тому прийняти участь у святкуванні Дня Компанії. Бо згідно внутрішніх правил компанії на день святкування я вже не є співробітником компанії, тому - самі розумієте. Добре хоч подзвонили. Втім, я й сам не збирався йти без дзвінка "запрошуємо вас прийняти участь", бо питання "а чи маю я формальне право приймати участь у святкуванні дня контори, будучи вже на той день звільненим?" я підняв наступного ж дня після оголошення про дату звільнення. Цікаво, чому я подумав про це одразу ж, а люди, які відповідальні за роботу з працівниками ще 2 тижні поспіль надсилали мені листи з вимогами надати ім'я моєї супутниці на цій вечірці, "бо треба ж узгодити..."? Про яку супутницю може йти мова, коли ви мені до ладу не можете відповісти на просте питання, чи візьмуть мене самого на це святкування? Їй Бо, великі контори - кумедний народ. Ні: дуже кумедний! Особливо "усвідомленням своєї величини", ага. :)
від 11 липня 2010 року:
"Два з половиною чоловіки", 17-й епізод 7-го сезону
Чарлі розірвав стосунки зі своєю нареченою, з якою вони жили вже рік і мали одружитися у липні, 24-го. Власне, не він, а вона - хоча, так би мовити, "з його ініціативи". Блі-і-і-ін. Ну що за фігня! Так усе чудово складалося - можна було би, врешті-решт, таки перевести серіал на нові рейки, але ні, знову те саме. З одного боку воно, звісно, дуже життєве - на відміну від переважної більшості "пересічного руського домогосподарчого мила" - а з іншого, настільки життєве, що спонукає замислитися над самим явищем.
То чому воно так? ...
Upd: Втім, у 17-му епізоді Челсі все таки повертається. Чекайте, а у якому ж тоді епізоді вона пішла?
Upd: Гм... Але одразу ж йде знову...
Upd: 22-га серія і закінчення сезону. А докупи ще й останній з наявних сезонів - власне, 22-га серія вийшла у ефір лише 24-го травня цього року. І все таки я жінок не розумію: чого саме вони від чоловіків хочуть? З одного боку, звісно ж, усім хочеться ще кращого - буцімто хочеться. Але ж насправді тобі дійсно дуже подобається саме те, що вже є - бо інакше не стояло би питання "бути чи не бути", бо відповідь на нього була би очевидна. А так... Що ж, з нетерпінням чекатиму продовження, бо й справді "как всєгда, на самом інтєрєсном мєстє!" (к)
P.S. Доречі, "погуглив" що ж таки означає те дивне слово - "сітком". Виявляється, то просто скорочення-жаргонізм від "комедія ситацій" - "situation comedy, sitcom". Доречі, в українській статті на Вікіпедії згадується серіал "The IT Crowd" - нам наша вчителька англійською показувала щось 1 чи 2 серії. Скажу чесно, або я занадто старий для такого, або занадто обізнаний а) на комп'ютерах - тож дивитися "типу про ай-тішні штучки" мені вже нецікаво; б) на людях - тож рівень "тупих ай-ті-гіків віком від 12-ти років і так до самої смерті" мене теж абсолютно не зачипає. А от ці "Два з половиною чоловіки" - то якраз те, що треба! Особливо в оцьому 7-му епізоді ну вже геть зачипають за живе, хіба що герої на 10 років старші.
Українською з озвучки "1+1" в мене є перші 5 сезонів, 7-й з українською озвучкою від "Гуртом" я оце передивився, тепер треба дивитися 6-й, але він у мене є лише з оригінальною англійською, ну і, мабуть, можна знайти з російською, але... Маю можливість купити козу, але не маю бажання! (к) А англійську все одно вчити треба вже вище середнього - а я й так десь більше половини, зо три чверті вже розумію, бо й дивитися ж цікаво. Тож візьмуся за оригінальну англійську - дуже ж цікаво, звідки та Челсі узялася. Та й сама англійська також цікава - ну і корисна, звісно ж...
від 10 липня 2010 року:
Просто субота
від 7 липня 2010 року:
Страшенно хочу відпочити від усього
Побайдикувати тижнів зо два, або з місяць, або хоча б до кінця літа. Попрограмувати щось для себе, спробувати нових технологій, яких вже навіть у моїй старезній сфері "старого-доброго Сі++" назбиралося досить чимало. Походити на річку, поспати до обіду, або навпаки - після обіду і до ночі. Загалом побути так, щоб ні про що не треба було думати "це треба вирішити на сьогодні і навіть на учора" - і щоб вирішувати нічого не треба було. І думати, бажано, також. Найкраще було би втекти у будиночок біля моря - свій маленький готельчик у якійсь теплій, спокійній, привітній країні, у якій "покращення вже сьогодні" настало вже років 100 тому і сьогодні треба лише працювати, аби підтримувати його, "покращення", у належному стані - не треба нічого "змінювати на краще" і то різко і несподівано, бо воно й так вже є добре. Може воно не так динамічно, не так багато можливостей для "бізнесу" - захопити ще щось і привласнити, ага, "бізнес" - але як добре було б!
Доречі, поцікавився Азорськими островами - ну тими, де буцімто ховався Том Круз з Камерон Діаз у "Лицарі дня". Щоправда, не знайшов згадок про такі маленькі острівці, як у кіно, але самі острови досить таки цікаві: належать Португалії у якості автономії (щось на зразок нашого Криму, але без москалів, татар, і пр.), 2-3 години льоту регулярними авіарейсами з Лісабону вартістю 300-400 євро в обидва боки. Знаходяться у так званому "власного імені" кліматичному оптимумі, тому там постійно ні холодно, ні спекотно. Згадок про особливі якісь катаклізми не знайшов. Острови вулканічного походження - власне, вони є вершинами гір, які колись опустилися на дно Атлантичного океану - Атлантіда, ага. :) Тому вигляд мають скоріш не стільки як "коралові острови Баунті на обкладинці", а як... мабуть як сама Португалія - щось таке. В принципі є досить пристойна нерухомість, яку пропонують не за захмарними цінами - дешевше, ніж у нас під Києвом, чесно вам скажу. :) Цікавеньке містечко - щоправда, ще не знаю, як вони там заробляють і чи є в них там інтернет, але в усьому іншому вельми і вельми цікаво.
То що, особистий рай на землі і місце для виходу на пенсію знайдено? ;)
від 4 липня 2010 року:
День Незалежності
Добре там, де нас нема! Ціла країна утворилася з тих людей, які саме й поїхали "туди, де вас нема". Цікавенька країна - неодмінно треба буде побувати!
від 3 липня 2010 року:
Просто субота
Як виявилося, "Футурама" повернулася і вже маємо 3 нові епізоди вже нового 6-го сезону. Перші дві серії більше спиралися на усілякі "сюжетні повороти стосовно повернення", а от у 3-му - у третьому епізоді гарненько так проїхалися по "актуальностях сучасності", як то ай-фон та твітер. Чи їх треба писати з великої літери, як Імена - Ай-фон та Твітер? :) Може й так, але пародія вийшла напрочуд влучна. Рекомендую!
Футурама повернулася і вона так само актуальна. Якщо чесно, якраз чогось такого сьогодні якраз добряче не вистачало.
від 1 липня 2010 року:
Просто четвер - просто минула перша половина року
Минула, наче й не було - навіть пригадати до пуття нічого. Наприкінці травня з'їздив у Крим. Непогано, давно пора треба було. Геть не пригадую, як святкував Новий Рік. Втім, пригадую: наготувавши усе і таки зустрівши Новий Рік у дружній компанії, далі вже не витримав і солодко заснув аж до... Ото, мабуть, усю першу половину року й проспав. :)
Втім, отримав страховку за машину і навіть зібрався купувати нову. Але таки не купив. Вже остаточно зібрався поїхати на Гран-Прі Угорщини, але воно буде уже у другій половині року, тобто ще не настільки переконливо чи буде взагалі. Тобто, чи потраплю туди я, бо саме Гран-Прі таки буде, бо життя триває. Але триває воно якось вже звично трохи осторонь...
А ще навалилася раптом спека, справді страшенна, задушлива така - минулого року я такої не пригадую. А цього року - з одного боку десь там, але не так вже й далеко, йдуть дощі і тривають повені, а тут, у Києві, все навпаки наче вимерло. Ото тільки останнім часом машини на Південному мосту збираються великими юрбами і неквапом просуваються на лівий берег, додому. От сьогодні якраз ще й думав було поїхати автобусом, але потім вирішив усе таки пройтися пішки, до метро, і вже на метро - на лівий берег. То таки юрба машин таки справді величезна - добре, що таки не пішов на автобус, бо, мабуть, таки вмер би, стоячи у залізній коробці у спекотній задусі. А пішки так, нічогенько собі, приємно навіть. Щоправда слід зважити на те, що пішки я ходжу геть лісом, а як би воно було вулицями... Останнє, я так гадає, мені ще трапиться оцінити - бо ж хто зна де буде новий офіс? Може таки й справді у Румунії?... :) Як там говориться? "Багатів дурень думкою!" (к)
