Докупити запас мандарин. Прикупити червоної ікорки. Трохи доприбирати в хаті. Шампанське лишилося з минулого року - цікаво, який у нього термін придатності?
З'явилося питання "А зачєм?" :)
Тому пропозиції "скласти компанію" якось так "залишилися поза увагою". Та й, власне... Та дідько його зна - нічого особливого з самого початку не планував, то ж отак "внєзапно" щось починати планувати - "А зачєм?" І що цікаво, питаннь "а може таки варто?" навіть не виникає. Старість не в радість... ;)
від 25 грудня 2010 року:
Різдво!
Якщо хто з "правовірних правослявян" не в курсі, то Різдво якраз саме сьогодні, а не 2 тижні потому. І це - сувора об'єктивна реальність. Чи хтось з вас все ще живе за старим Юліанським календарем, коли весь інший світ давно вже перейшов на новий, Григоріанський? Тільки не починайте мені тут знову про азіатів та іудеїв - то вже геть інше історія. Наразі маємо яскравий прояв свідомого Православія Головного Мозга, коли справжня фізіко-технічна дата - то є несуттєва величина - а суттєвим є "іти своїм особливим шляхом". Гм... А Вікіпедія так і взагалі пише:
На сьогодні юліанський календар використовують лише помісні православні церкви: Ієрусалимська, Руська, Сербська, Грузинська, та Українська.
Добре, нехай буде "Руське Народне Православіє Головного Мозга". Але не сумуйте - Греко-Католицька церква також дотримується юліанського календаря, бо має ж вона хоч якось відрізнятися від Римо-Католицької, якій юридично підпорядковується. Коротше кажучи, разброд і шатанія.
Ну а чудову різдвяну пісеньку я вже наводив за приклад справжнього Різдва. Додати, власне, нічого. Бажаючим переконатися у "справжньості" і "несправжньості" рекомендую завітати у ці дні у країни західної Європи і порівняти потім з "нашим Різдвом" у плані загального зовнішнього вигляду і загального настрою, піднесення, тощо. Звісно, тут одразу ж почнуться руські традиційні вихваляння: "Зате у нас - духовність!" (к) - але мені до того байдуже. Про цю всю вашу "духовність" я вже писав неодноразово - чого я маю про це згадувати ще й сьогодні? Ви й самі все чудово розумієте, еге ж? ;)
P.S. Пошукати з нагоди якусь різдвяну картинку для традиційної суботньої картинки, чи що...
Доречі, це вже друге кіно з Беном Аффлеком цього мого новорічного циклу. Першим, як ви не запам'ятали, був кримінальний трилер (новорічний?) "Азартні ігри". А, ну так: звідки ж вам його пам'ятати, коли я окрім назви нічого більше не написав. Виправлюся, до Нового Року обов'язково виправлюся!
Сюжет цього "Пережитого Різдва" простий: такий собі багатій, як водиться, самотній, намагається якось там влаштувати собі сімейне Різдво. Як я пригадую, для цього він їде у те містечко і у той будинок, у якому він виріс дитиною. Щось я там таке пригадую спочатку нерадісну зустріч з застосуванням лопати, але потім гроші роблять своє і починається кіно. Здається там ще з'являється донька господаря і до "типу комедії" додається ще й мелодрама. Чим усе закінчується - ні, не пам'ятаю. Ото якраз нагода пригадати, передивившись ще раз. Мабуть. Загалом, кіно про Різдво - майже вважайте про Новий Рік. "До гудзиків претензії є? Нема! Слєдующій!" (к)
P.S. Я так дивлюся, за 7 днів до Нового Року (а шо - вже через тиждень!? як же ж час летить! наче тільки вчора розпочав цей свій цикл...) - то за тиждень до Нового Року в мене вже й новорічні кіна закінчилися. Ну є ще дещо у запасі - зі старого радянського кіно і зі старого нерадянського також. Останнє ще й таке, яке я сам, мабуть, ніколи не бачив, але воно таки фігурує у закордонних списках "10 найкращих різдвяних кінофільмів". Тож залишилося 7 днів. Що краще - спробувати перелічити що там буржуїни вважають "кращим новорічним кіно", чи порахувати щось зі старого радянського? Чи може ще щось з нового російського є, варте уваги и згадки у моєму дуже шановному переліку. О, інтрига! Ето вам нє ето! (к)
P.S. Доречі, про "Пережити Різдво" Вікіпедія пише: "на початок зйомок фільму готового сценарію не було, тож багато сцен тут - імпровізація акторів". Ото я думаю - невже таку маячню та ще й вигадати можна? Хоча з лопатою, як на мене, непогано вийшло - треба таки передивитися ще раз...і
від 23 грудня 2010 року:
31 новорічне кіно: "Операція 'З Новим Роком!'" (Операция 'С Новым Годом!')
Ще під Новий Рік чудово йдуть усі серії ціклу "Особливості національного" - хіба що окрім "Особливості національної політики", яке (кіно) я саме по собі як на мене є найслабшим з усього циклу. Тож "Особливості національного полювання", "Особливості національної риболовлі", "Особливості національного полювання у зимовий період" - ну і, нарешті, "Операція 'З Новим Роком!'" - остання в принципі не є беспосередньо "особливостями національного", але ж... Коротше кажучи, підходить. Принаймні вже точно про Новий Рік. Рекомендую! Без обмеженнь за віком та походженням.
— Владимир Владимирович, сколько будет дважды два?
— Буду краток. Вы знаете, буквально на днях я был в Российской Академии
Наук, провел беседу со многими учеными, в том числе молодыми, кстати,
очень грамотные ребята. Так вот мы обсудили, в частности и данную
проблему, поговорили о текущей экономической обстановке в стране; они
так же рассказали о своих планах на будущее. Конечно, в первую очередь
их волновала проблема востребованности; не менее остро встал и вопрос по
ипотечным кредитам, но могу заверить, все эти проблемы решаемы и мы
направим все усилия, чтобы решены они были в самом ближайшем будущем. В
том числе это касается и темы, затронутой в вашем вопросе.
Радянський Союз. Суворі правила корпоративного радянського укладу. "Каса взаємодопомоги", щось там ще таке. Події відбуваються у звичайному радянському фотоательє - їх ще за часів мого дитинства та вже юності було багато по усіх кутках Союзу, а потім... Не знаю навіть, чи вони є зараз? Останнього разу коли цікавився - то було 9 років тому, коли треба було сфотографуватися для закордонного паспорту. Невже після того жодного разу? ... Втім, тут у нас про кіно.
Працівник того ательє - його грає Євгєній Лєонов - на гроші з цієї "корпоративної каси взаємодопомоги" купує - що б ви думали! - лотерейний квиток. Ну і він виявляється виграшним. Як ділити виграш? Чи радянські люди у цьому питанні - відношенні до грошей - відрізняються від "проклятої буржуазії"? Ну, якщо не "буржуазії", то такого самого робітничого класу, як і вони. Кіно, звісно, ні про яких там "західних робітників" - кіно, звісно, про наших, радянських. І цим воно мені ну аж геть як подобається, особливо під Новий Рік. Ностальгія, знаєте...
Чи дивитися вам це кіно? Якщо вам 30 з гаком років, ви були у піонертаборі та фотографувалися цілим класом або родиною у радянських фотоательє - неодмінно! Просто приємно згадати щось свого, зі свого дитинства, побачити знайомі предмети, знайоме оточення, тощо... Якщо ж вам менше 30... Навіть і не знаю. В цілому, кіно саме по собі досить непогане - така собі виробнича драма. Хоча, комедійних моментів там вдосталь - вміли ж люди знімати, ет! Але у порівнянні з не такими новорічними, але все таки відчутно "сильнішими" у кінематографічному плані наприклад "Москва сльозам не вірить" та "Службовим романом" це кіно виглядає все таки не так яскраво, щоб радити його передивитися лише заради самого кіно. Тож "малолєткі" йдуть собі у клуб (на дискотеку? куди вони там зараз ходять?), а ми сідаємо і згадуємо наше з вами дитинство. Ну і батьків не забудьте покликати - їм точно приємно буде!
31 новорічне кіно: "Новорічні пригоди Маші і Віті" (Новогодние приключения Маши и Вити)
Якщо вже дитяче новорічне кіно, то буде вам дитяче новорічне кіно. Якщо чесно, то з цього старезного-старезного кіна - певно, таки старішого за мене (такі да: 1975-й рік!) - з усього цього кіна я пам'ятаю лише Михайла Боярського у ролі вовка і він, здається, щось там співає. Взагалі там, мабуть, багато співають - такий собі дитячий новорічний радянський мюзікл. Чи рекомендую? Гарне питання! А чом би й ні! Що зараз ваші діти років так до 5 дивляться по телевізору? Покемонів якихось, нє? Вам самим, доречі, скільки років? Знаєте, таки рекомендую! Власну історію слід знати - може навіть сісти подивитися разом з батьками. Якщо я правильно розумію хто з вас взагалі читає цю мою писанину - то їм, вашим батькам, приємно буде. Тож рекомендую!
І у нас таки є чудового дитячого новорічного кіно - і цього разу таки саме новорічного! Старе добре кіно - ще радянське. З превеликим задоволенням передивлюся сам і вам раджу! Пригадую я, правда, наче було його аж декілька версій, але не дуже впевнений...
від 20 грудня 2010 року:
День Народження
Сказати особливо нема чого. Ну, буває - що ж тепер робити і чи треба бодай щось із цим робити? Буває - то й нехай собі буває. Підозрюю, у вас воно теж трапляється, еге ж?
Насправді в мене трохи той - трохи в мене новорічні кіна закінчилися. Ну не те щоб геть закінчилися я сподіваюся, але от ці самі "Чотири Різдва" я так толком і не спромігся подивитися. От учора сів (чи то точніше вже ліг) і так чудово відпочив за тією "Відпусткою за обміном" - ну просто неймовірно чудове кіно виявилося, легке і справді новорічне. Трохи недоказане в кінці, але то буває. Така собі мелодрама "з відкритим хеппі-ендом". І фільм виявився 2006-го року і оце я тільки-тільки спромігся його таки подивитися. І ані трохи не жалкую і вам раджу! А от ці "Чотири Різдва" - не знаю що й сказати. У переліку нехай будуть, а от чи дивитися, чи ні...
Доречі, на просторах інету трапилася непогана підбірка фільмів 2010-го року, "упакованих" у 6-хвилинний ролик:
Самі автори цієї підбірки пишуть про 270 фільмів і оригінальний перелік (англійською мовою) - отут. Особисто я добре як про половину зі списку (та це ж майже по одному кіно на кожен день!) лише чув чи то трейлер бачив чи то у новинах читав, хоча бачив також чимало, як виявляється. А з огляду наявності у переліку у тому числі і, наприклад, "Гарі Потера" - навряд чи бодай половина з цих фільмів таки варта уваги взагалі. Втім... Якраз є чудова нагода сісти передивитися що було за цей рік - чи чим ви ще будете на Новий Рік займатися? А я може щось і подивлюся. Може порадите щось варте уваги?
P.S. Доречі, тут люди, які шукають щось корисне, а знаходять мою сторіночку, підкинули ідею: треба подивитися, що там у нас є з дитячого новорічного кіно! В принципі, "Сам удома" можна віднести до цієї категорії - та чому ж "в принципі"!? А от що ще є? Ви раптом нічого такого не знаєте? "Будєм іскать!" (к)
31 новорічне кіно: "Відпустка по обміну" (Holiday)
З Камерон Діас. Наче щось таке - новорічне. Не знав навіть що таке є - оце якраз качаю, треба буде таки подивитися. "Лицар дня" з тією ж самою Діаз - чудове кіно, але більше для літнього відпочинку. Хоча зараз, взимку, особисто я зовсім не проти опинитися на безлюдному тропічному острові з гарненькю білявкою у самому бікіні. Як ж уже казав що Діаз як для свого віку - нівроку!? А ця "відпустка за обміном" - кіно дворічної давнини. Якась мелодрама. Начебто. Зараз подивимося...
З нагоди власної "виробничої новорічної вечірки" згадаю інший найвідоміший фільм радянських часів новорічної тематики. "Карнавальну ніч" бачили всі. Хто не бачив - не думаю, що тому взагалі цікаво читати мій перелік новорічного кіно. Якраз раз на рік якраз під Новий Рік це кіно можна й подивитися. Але не більше. Бо справді нудно. Особливо коли на екрані з'являється зірка радянського кіно - пані Гурченко. А як ще вона починає співати... Втім, "пісеньку про 5 хвилин" також знають усі (а хто не знає - дивіться вище) і не можу сказати, що то є найгірший чи бодай навіть просто поганий чи нудний чи якийсь такий епізод фільму. Але в усьому іншому... Фільм легко розтягується на кіно-цитати і в цілому доволі непогано переглядається "одним махом" - але це якраз "яскраві моменти нашої молодості (дитинства що ще краще)", перемежовані з не такими яскравими моментами, які також можна згадати, але від того вони не стають менш "не такими яскравими". Ну а якщо чесно, то відверто нудними. Тому аж ніяк не можу порадити це кіно дітям років до 25. Десь так. Усім іншим - дивимося і згадуємо самих себе у ті старі добрі часи. З певними обмеженнями, але таки рекомендую!
від 13 грудня 2010 року:
Ото мені цікаво: нашо я купив того сала?
Йшов собі з гастроному, а тут на дорозі продають сало. Місце там, узагалі-то, правильне - я там неодноразово гарнюню картопельку купував! А тут - сало. Чого б не купити сала? Що мені, шкода, чи що? По 25 гривень за кіло - бо-зна, чи воно дорого, чи дешево - тобто чи дорожче чи дешевше ніж салові належить коштувати, тобто ніж воно взагалі коштує деінде. Якраз і гроші у кишені завалялися - ти ба, звідки в мене у кишені ті гроші і взялися!? Купив сала - півтора кіло. Картоплі вже нема - мороз, вона на морозі мерзне - смажити на салі нема чого. Так я його навряд чи їстиму - вже років зо три не їм. Іноді так, в гостях, копчене коли трапляється - трошки. А то - півтора кіло, свіжого. І шо тепер дєлать? Тю... :)
від 13 грудня 2010 року:
31 новорічне кіно: "Сім'янин" (The Family Man)
В принципі, мені це кіно подобається: спокійне таке кіно де показують просте життя, цього разу американське, яким воно є, без особливих прикрас чи наголосу на "комедійності" або "сімейних цінностях". Втім, кіно якраз про сімейні цінності, про вартість цих цінностей, та про вибір між нима та... А от питання "вибору" мені не надто подобається, бо, щиро кажучи, я його відверто не розумію: чому і яким чином людина потрапляє у таке становище, коли вона буцімто змушена "робити вибір"? Це ж не питання життя та смерті - у кіно ж власне й показано що "сім'янин" вже будучи сім'янином, а не багатим плейбоєм, таки зміг повернутися до успіху, до кар'єрного успіху "свого попереднього життя". То у чому ж "вибір" і у чому що найголовніше - примус, саме примусовість цього "вибору": або так, або інакше - і те і інше разом вибрати чомусь неможливо.
Та й другий шанс головному герою дається не у виборі "кар'єра чи сім'я", а усього лише у виборі "сім'я чи самотнє життя" - вибір полягав усього лише у тому, щоб покликати ту саму жінку залишитися з ним чи ні. Але чомусь середина фільму ескалює це питання як якесь наджиттєво важливе протистояння - це трохи вибиває фільм з "простого доброго кіно", бо, з одного боку, нібито "змушує над чимось замислитись", а з іншого - "шо там думати!? там стрибати треба!" (к) Втім, рекомендую для сімейного перегляду. Хіба ще "старшому поколінню" незрозумілі будуть "прості життєві речі" з-за їхньої, так би мовити, "американськосьті". Втім, то їхні проблеми - я цим вже точно не буду перейматися. Принаймі, точно не на передодні Нового Року!
від 12 грудня 2010 року:
31 новорічне кіно: "Свята не буде" (Ultimo capodanno, L')
У якості такого собі "кіно-хуліганства" додам до преліко "новорічних" кіно, яке до новорічних відноситься хіба що тим, що там також люди - ну не Новий Рік, бо, повторюю, західний світ сам Новий Рік майже не святкує, а Різво - тож там люди, наразі, італійці, також святкують Різдво. То якраз цього свята "не буде".
Кіно, знаєте, не те щоб таке "дуже альтернативне" - зрештою, це ж таки чорна комедія і у цьому жанрі цей фільм виступає на усі 100. Я сам дізнався про це кіно, якось так хто зна для чого ага розшукуючи епізоди, у яких така собі Моніка Белуччі знялася у еротичному вигляді. Тож тут вигляд таки добре еротичний, хоча й цілковито "побутовий" - це вам навіть не "Малена", яка у порівнянні з цим знімалася цілковито "під американське око" - це кіно сугубо таке своє італійське, хоча у своїй "сугубо італійськості" дуже схоже, скажімо, на кіно "сугубо французьке". Втім, досить пустої балаканини.
Образу ж попереджаю: геть від екранів дідусів і бабусів від 50 років і старше, які усе своє життя дивилися виключно "З легким паром" (не применшуючи таки справді достоїнств цього кіна) та "Карнавальну ніч" (не перебільшуючи дрібнесеньких, але таки також достоїнств і цього кіна) і сприймають "усє західне і буржуазне" самі знаєте як. Чи залишати перед екранами дітей до 16-ти - то на ваш особистий розсуд: на екрані, знаєте, гола (справді гола - у самих черевиках) Моніка Белуччі, на екрані мертва бабця у непристойному застосуванні, на екрані багато чого ті й фільм такий знаєте собі "геть не сімейний" (і то не через сцени у ліжку, і не сподівайтеся!). Ну і, нагадаю, ніякого тобі "хеппі-енду" - бо це ж таки італійці і для італійців, ніякою американщиною тут і не пахне.
Гумор, втім, є. Якщо ви знаєте що саме мається на увазі під виразом "чорна комедія". З усього переліку мого "новорічного кіна" це буде таки мабуть найнетрадиційнішим - навіть "Міцний горішок", і той кіно таки більш "новорічне" у нашому історичному розумінні. Втім, вам, малята, слід бі вже знати, що навіть "у великій європейській сім'ї" живуть і спокійно уживаються доволі таки різні народи і якщо ви справді бажаєте "зацінити" щось такого трохи далекого від наших "сімейних цінностей звичайних" - рекомендую! Свята не буде!
P.S. Ну і наші чоловіки (нагадаю, мова йде про осіб чоловічої статі від... гм... скажімо, від 30 і до 50 років. Може від 25...) - наші чоловіки дізнаються, на що здатна справжня італійка у ревнощах. Може більш шануватимуть своїх, українських? ;)
31 новорічне кіно: "Подарунок на Різдво" (Jingle All the Way)
А як вам різдвяний бойовик? Комедійний! Ти диви, я таки перейшов на "різдвяне" кіно замість "новорічного". Так чи інакше, а бойовиків у нас теж є!
"Подарунок на Різдво" у колі "професійних кінокритиків" належить "не надто хвалити". Буцімто, і Арнольд тут не грає, а старанно кривить лице за наказом режисера, і... Власне, це єдиний знайдений мною "аргумент проти" цього кіно. В усьому іншому - а яким, власне кажучи, має бути "звичайне новорічне кіно"? Та ще й - комедійний бойовик! Різво - маємо? Маємо! Бойовик - маємо? Маємо! Комедію - маємо? Маємо! "Палучітє - распішітєсь!" Як не дивно, дивитися просто приємно і ані трохи не нудно. Ото буває таке кіно, яке цікаво дивитися окремими моментами, а усе інше - просто "перемотувати" бо нецікаво, а "чесного відношення до кіно" - дякувати виробникам відео-плейерів, "заборони перемотувати кіно" ще не вигадали. Ото була би історія! Втім, то я вже відволікся. Та й кажу ж: тут перемотувати нічого.
Особливі моменти? "Душевна розмова з оленем"! Як я їх обох розумію! Доречі, а ви вже придбали подарунки на Різдво? Чи то бодай його - на Новий Рік! А цей "Подарунок" щиро рекомендую!
P.S. Оце думаю, чи згадувати "другого" "Міцного горішка" у якості новорічного/різдвяного кіно, чи то вже буде таки трохи занадто? А що!? - Різдво ж! (к)
А давайте ще й чогось такого гиденького згадаємо (на додачу до "С лєгкім паром 2", ага), що з одного боку таки новорічне, а з іншого - не варте взагалі щоб його бодай один раз дивитися. З чого б почати? Бо його в нас також є!
Я небагато знаю фільмів з Джимом Кері, які особисто мені хотілося би дивитися взагалі чим тим паче передивлятися ще раз. І "Грінч" до них точно не відноситься. Щось таке гидотно-егоїстично-нарцистично-фантасмагорічне - як і більшість того, у чому Керрі знімається взагалі. "У вигаданаму світі живуть вигадані істоти..." Гм... Все - далі вже точно можна не дивитися, бо навіть вже ці істоти - вибачайте на слові, ну тупииииииє! (к) Якщо додати, що вони там ще й співають - і до того ж ще й танцюють! Та ще й згадати, що кіно це - не просто так, а з нагоди розповісти про "Справжні Цінності Різдва і Моральні Цінності взагалі" - що там таки дивитися? Як Керрі корчить з себе чергового клоуна, одного й того самого з фільму у фільм? Нє, під Новий Рік особисто я бажаю чогось набагато більш "простого, доброго, світлого" - а це "зелене й огидне" дуже й дуже не рекомендую! А якщо таки будете дивитися - не кажіть потім, що я вас не попереджав. А шо - вам таки подобається? То шо - я вам доктор, чи шо!?
Якщо вже згадувати різдвяно-новорічні мелодрами, то ніяк не обійтися без доволі свіжого і дуже популярного одразу ж після виходу на екрани "Реального кохання". Втім, назву можна нівелювати, бо, як відомо, українець кохає жінку і любить вареники, то ж як варіант - більш такий "універсально не настільки сексуальний" - "Реальна любов". Кому як більше подобається.
У цьому кіні якраз цікаво спостерігати тонку грань між "романтичною комедією" та "мелодрамою", бо... Та що я вам буду лекцію читати - дивіться кіно! Особисто мені найбільш подобається сюжет з португальською (гм... португальською же ж, да?) хатньою робітницею. Ото треба й собі їхати відпочити-попрацювати у ту Португалію - дружину собі якраз знайду. Кажуть, вони там за темпераментом дуже на нас схожі, тільки не такі наглі - більш спокійні, врівноважені, цивілізованіші. ;) А кіно гарне! Оце сиджу і намагаюся згадати усі сюжети, які там були. Нарахував вже ... усього чотири. Один, значить, з португальською мовою, другий - з сином та його "перехідним віком" (чи то там батько з кимось зустрічався - нє?), третій - з двома якимись, вибачте, голубими, здається, музикантами чи шоуменами, і четвертий - з Кірою Найтлі де вона за когось там заміж виходила (за негра чи що? гм...), а інший, виявляється, її тайком кохав. Ото цікаво, чи вони потім негру зраджували? Якісь у мене не кошерні як для новорічних думки. :)
Мені, бачу, теж вже слід передивитися це кіно, бо вже й забувати почав що там і до чого. Так само й вам дуже рекомендую!
від 6 грудня 2010 року:
31 новорічне кіно: "Доки ти спав" (While you were sleeping)
А чи подобаються вам новорічні мелодрами? Ну, власне, яке і все закордонне, вони не стільки "новорічні", скільки "різдвяні", але то несуттєво. То що там що до новорічних мелодрам? Бо їх у нас є!
Кіно старезне. Ну, не таке старезне, як "старі-добрі радянські", але все одно - 1995-й рік. Хотів було сказати, буцімто це - найстаріше кіно у моєму переліку, але перша серія "Самого удома" виявилася 1990-го року - хто б міг подумати! Втім, неважливо якого воно там року. Кіно гарне. Гарне, можливо, якраз через те, що старе. Порівняно старе. Старе у тому сенсі, що немає там іще усіх цих "пердильно-анально-дебільних" жартів, без яких сьогодні вже мабуть жодне кіно не обходиться взагалі. І "сімейні цінності" якісь такі набагато більш схожі на справжнє життя і на справді "цінності", ніж сьогодні, коли дивися кіно, і враження таке, що вони там просто головою об стіл бьються щоб згадати бодай трохи, що воно за таке, ті "сімейні цінності".
Кіно на диво просте і взагалі доволі таки "лінійне" і що найбільш важливо - аж ніяк не "сопливо-гендерно-протиставлене", як для мелодрами. Чоловіки ще чоловіки, жінки - просто жінки. Уваги на цьому наче не акцентується, але дивися - і бажання "просто прогорнути щоб просто переглянути сюжет" - такого не виникає. Сісти тихим зимовим вечором і подивитися тихе спокійне новорічне кіно. Ну, нехай різдвяне. Нехай навіть мелодраму. Але рекомендую!
Приблизний і дуже попередній план наступу на Європу дуже скромний:
Kiev 0 *
Miskolc 1000 1
Wien 500 2
(Deutchland) +600 3
Paris 1250 4
(France) +600 5
Madrid 1250 6
Barcelona 618 7
(Monaco) +500 8
Milano 1000 9
(Slovenia) +600 10
Miskolc 1150 11
Kiev 1000 *
Перша цифра - кілометраж між "точками цікавості". Ці точки вказані без дужок. У дужках - проміжні пункти зупинки, які ні до чого особливого не прив'язані, а просто призначені для того, щоб не ганяти по 1000 (одна тисяча) кілометрів за один перегін, бо я-то можу, але ж цікаво ще й щось таки подивитися, нє?
Все таки під Новий Рік хочеться чогось "хорошого, доброго, світлого" - можна ще й додати "старого-доброго". Бо, якщо чесно, не знаю я, що саме на сьогодні дивиться молодь "до 16 і старше". А от мені приємно ще раз передивитися старе-добре радянське кіно. Бо незважаючи на "детективність" і "пригодницькість" - хто б міг подумати, що і те, і інше є повноцінно у наявності у такому "простому радянському кіні" - незважаючи на ці розважальні якості є тут щось таке, що напевне не одразу помітно чи непомітно взагалі молодим людям. А саме - просте радянське життя. Тим же самим перш за все як особисто для мене цікаве і "З легким паром": салат олівьє, риба під шубою, радянські квартири у новобудовах - усе це я вже ж таки застав хоч ще я малим, але вже добре усвідомлюючи оточення. Тож усе це кіно особисто для мене щось на зразок екскурсії у дитинство. Ну і просто подивитися приємно. Рекомендую!
від 4 грудня 2010 року:
31 новорічне кіно: "Поганий Санта"
Певно має здаватися, буцімто новорічне кіно - це неодмінно сімейне, з рейтингом "придатне для перегляду мамусями і бабусями разом з малюками". А що робити простим людям на зразок мене? Разом з родиною нудіти над черговим "дитячим кіно"? Але нормальне "доросле" кіно з нагоди Нового Року також є. Доросле - я не маю на увазі порнографію, хоча оце раптом подумав, що якось раніше не подумав поцікавитися саме цим питанням, але більш ніж упевнений: порно також є. Але зараз я про "кіно з сюжетом".
Особисто мені "Поганий Санта" подобається. Ну, не тільки завдяки певній кількості "дорослих" сцен. Але я завдяки якійсь такій людяності, набагато більш щирій, ніж переважна більшість "звичайного" новорічного кіно разом взятого. Бо що у "кіно звичайному", для всієї родини? Якісь звичайні родинні цінності, якісь дітки, якісь татусі-мамусі, щось таке і врешті-решт - хеппі-енд у фіналі. Тільки от незрозуміло, звідки би там взятися "хеппі-енду", якщо там нічого й не починалося. Ви он краще покажіть, як з "цілковитого фіналу" людина стала такою, яка має не "і жили вони довго й щасливо", а просто почала жити. Усвідомлювати життя, як таке. Мати якусь ціль і якусь жагу до життя. Непогано цю ж тему обігрує "Форест Гамп", але то кіно якось геть не новорічне, тому не рахується. А от "Поганий Санта" - якраз в тему. Рекомендую!
P.S. Тут народ шукає "новорічне кіно про магазин". Так оце воно і є! Бо головні герої - Поганий Санта разом зі своїм напарником гномом (чи то ельф?) працювали якраз у магазині, у великому торгівельному центрі. Бо ж вони якраз магазини і обікрадали - щороку на Новий Рік. От вам і "новорічне кіно про магазин" - маємо і таке!
від 4 грудня 2010 року:
Просто субота
Картинку потіг звідси. А для нас якраз актуальне. Цікаво, а податки - то вже кров чи ще тільки м'ясо? :)
А давайте хитнемо маятник на багато років по тому. Що ми бачимо? Щирості- немає. Беспосереності - немає. Доброти якоїсь такої простої - немає. Простоти навіть ненає - своєї власної природньої простоти, свого власного часу - все лише запозичене з того самого "старого доброго" і так сяк пофарбоване новими фінськими фарбами натягнуте на новий "сучасний" каркас. Виглядає жалюгідно. Переглядати нема чого. Відверто не рекомендую!
від 1 грудня 2010 року:
31 новорічне кіно: "З легким паром!" (С лёгким паром)
З чого простіше за все почати маленький цикл згадки про 31-не новорічне кіно? Про кіно, яке можна дивитися під Новий Рік, яке присвячене Новому Року, яке, врешті, саме є про Новий Рік. "З легким паром!" - традиційне радянське кіно, без якого не обходився жоден Новий Рік у старому доброму СРСР. Поїхали!
А знаєте, мені так само подобається. Можливо, якраз наявністю шонайменше 30 альтернатив і подобається. От є що подивитися окрім нього, а ти сядеш і дудеш дивитися те старе добре кіно. Кіно справді гарне і справді достойне того, щоб подивитися його ще раз і ще раз і ще... Якщо ви думаєте, що такими будуть усі 31 з мого "скромного переліку"... втім, не буду псувати інтригу. Рекомендую!
Сумно... Доведеться розтягувати задоволення: по одній в день рахуючи сьогодні вистачить до суботи включно. Але в суботу я ще зранку щось дивлюся зазвичай, тож тільки до ранку, потім - усе.
І це ще навіть не Новий Рік - страшно й подумати! :(
Цікаво, настільки починають розходитися світи український та російський - незважаючи на усю декларовану і пропаговану "старшим братом" усю цю "братськість слов'янських народів". Вкотре нагадаю, що поляки - теж слов'яни. Про що руська пропаганда чомусь не згадує. Але я не про те. Я про що: про що, власне, ця карикатура? На який саме прецедент сатира? "Хто всє еті люді!?" (к)
Чи то може лише я особисто настільки відійшов від життя - нє? Хтось знає про що мова - себто, картинка?
від 13 листопада 2010 року:
Просто субота
А шо такоє?
від 4 листопада 2010 року:
Volkswagen Touran
Прикольний такий бусик, але за відсутності кіндерів хоча б штук трьох я до такого якось ще не готовий... :)
від 27 жовтня 2010 року:
Осінь цього року особливо гарна!
...
від 24 жовтня 2010 року:
Сьогодні - Гран-Прі Кореї
Нікуди я не зник. Просто останній ось вже виявляється цілий місяць сиджу за ноутбуком: просто якось одного дня поставив його на стіл поряд з "великим" компьютером, так так він і прижився. Теоретично, у цілях економії електроенергії: якщо щось з кіна качати, то ноут тягне електрики усього-нічого (а його ще й можна і треба переводити у режим "економ"), а от "великий" компьютер тягже вже відчутно більше. Доречі, на практиці це такі видобразилося: цього місяця я не дотягнув навіть до 100 кіловат-годин. А може то з-за того, що якось мені куховарити не трапляється...
Що було за останній місяць? Та наче й нічого особливого. Принаймні, оце зараз, за 2 хвилини опівночі на понеділок, і пригадати такого особливого нема чого. Купив собі аж 3 зелені сорочки. У клітинку. Досить пристойні. Досить задешево. Розпродаж у Віді-Вані. Спочатку одну - більше не було відповідного розміру, а то взяв би. Але була ще рожева. Спочатку не взяв, потім подумав, що під жакетик чи під куртку вона навпаки виглядали би краще. Забіг знову - а вже нема. Побігав по інших магазинах Віді-Вану - а там також ніде нема. Трохи засумував. Добре хоч одну купив. А оце на цьому тижні вирішив в обід відірватися від моніторів і прогулятися по магазинах - велика різниця, ага. Зайшов у Віді-Ван - а там знову є. Знову зелені. І аж дві! Про всяк випадок поміряв ще раз одну - сидить так само гарно! Тож пішов і купив обидві. Бо шо ше з тими дєньгами дєлать?
Нє, дєлать шо з дєньгами я якраз знаю: мені було так регітно читати конкурс блогерів "як би я потратив 1 мільйон (не пам'ятаю точно вже яких саме дєнєг)", бо з усіх без винятку "ідей" яскраво і гордо промовляло: "я - маленький хлопчик, який ніколи не тримав у руках щось там хоча з з 10 тисяч і вже точно ніколи навіть не цікавився практичним боком того, про що я тут написав - любітє мєня, бо я є хвайний блогєр!" (к) А я натомість оце якраз сиджу-читаю форум з будування власних будиночків і лише тихенько офігєваю від розрахунків "я витратила на коробку 170 тисяч доларів" - не кажучи вже про невеличкі загалом, але справжні фортеці, де господар ще й може дістати дозвіл на "громадянську" зброю американського зразка (якшо хто не в курсі, то у Америці громадяни можуть купити гвинтівки - повні аналоги армійської зброї, але без автоматичного бою. втім, карабін "Сайга" - то є, як пригадую, також "Калашніков", тільки "без черг"...) Коротше кажучи, сумно мені стало, бо щось я добряче усвідомлюю, що до своєї нинішньої "стелі" у соціальному плані та у плані грошей я вже дістався і далі копати нікуди. Тільки вбік. Або ж, як варіант, таки й справді "бросать ружжо да вспливать" (к) - і вперто усіма правдами і неправдами пхатися на закордон і окопуватися вже там і... І, власне, вже там можливо і "копати вбік". Бо тут... Якось тут люди такі нервові, що просто жах. Такі вперті-вперті і такі нервові-нервові. Такі дивні...
А що, може й справді плюнути на ті 10 тисяч та піти та придбати ту діляночку десь у тому Кагарлицькому районі - доречі, я там минулого року трохи катався, місця там гарні! - таки придбати? З іншого боку, нащо воно мені треба. У тому-то й проблема, що з тим що є - я нічого такого особливого не можу і, вихидить, що нічого такого особливого мені і не треба. Не треба більшого, бо все одно не можу. Якась фігня виходить, чесно кажучи. Нада шо-то жєлать! (к)
Ви знаєте, що це пиво коштує 16 гривень за пляшку?
Запитала мене сьогодні ввечері касирша у супермаркеті, коли я намагався прикупити собі 8 пляшечок Flensburger Winterbock. Напружена робота мозку чітко відобразилася на моєму обличчі і кільканадцять секунд я намагався зрозуміти, що ж це питання мало б означати. Врешті решт просто радісно закивав головою і навіть показав заздалегіть приготовані 200 гривень: "Знаю, знаю - і в мене навіть гроші є!" :)
Ситуація дуже нагадала російське кіно "Про що говорять чоловіки", коли там один з них (власне, Каміль) ходив у дорогий ресторан: "Хлопчик, а ти що тут робиш!? Дядєнька, а мені вже 40 років! Я паспорт можу показати!" (к) Їй бо, сміг та й годі. З іншого боку, мій зовнішній вигляд, в очевидь, досить довірливий, щоб мені взагалі щось радити, і досить непрезентабельний, щоб виникало запитання чи справді я знаю, що купую досить таке дороге пиво. Над останнім незаперечно слід працювати, якби тільки... Якби тільки це й справді не надто мене турбувало, окрім якраз отаких моментів, коли комусь може спасти на думку чи не загубився я раптом серед цих багатіїв.
У іншому сьогоднішній день також пройшов цілковито на тему грошей: депозити поповнено аж до кінця грудня, частина пішла на готівку, частина - на картки. Думка, що не настільки вже його всього і багато, стала тільки ще більш переконливішою. Будєм пасматрєть... (к)
P.S. До пива тепер ще треба піцу або щось солоненько-смачненьке - і якогось гарного кіно. 8 пляшечок - на цілий гурт не вистачить, але на невеличку компанію - в самий раз! От тільки яке саме кіно таке щоб вистачило - щось не маю я жодної корисної думки з цього приводу...
від 4 вересня 2010 року:
Ти диви: знову субота!
Зараз перша година ночі - але картинка обов'язаково буде!
Але найкумедніше, що трапилося з картинок - карикатура на тему картинок з минулої суботи про подорож автомобільну товариша Путіна:
Оце щойно надійшло. Тільки цього року буде у Харкові - може якраз і Альма Матер навідати? Але пригадую, що минулого року не захотів іти на той IT Jam, а чому саме - не пам'ятаю. Є підозра, що таки не піду...
від 2 вересня 2010 року:
Звичка рахувати все підряд
Сиджу дивлюся мультик "Діти дощу" - все одно дивитися більше нічого, хіба що зібратися на сходити на "Мачете" на нічний сеанс. Але мультик досить таки цікавий. Тож там лицарі вирушають у далеку путь здобувати сонячні камені. Лицарів має бути сім штук. У епізоді урочистої промови правителя перед походом їх таки сім. Але у одній з картинок довгого переходу їх раптом стає вісім. :) Я спочатку не повірив і навіть перемотав двічі: там, де їх справді 7, і там, де їх і справді раптом стає 8. Мабуть восьмий - то міраж. Але кумедно ж як.
Зазвичай у прольотах сходів в усіх радянських багатоповерхівках було (і є) 9 сходинок. У деяких "офісних" спорудах тих же радянських часів сходинок по 10. А у нашому гуртожитку у інституті було аж 11! Це коштувало мені певних зусиль перші декілька місяців "активного життя" у гуртожику, бо ж, по-перше, рухаєся автоматично і автоматично і геть підсвідомо все одно рахуєш сходинки і так само автоматично очікуєш, коли сами сходи закінчаться. А по-друге, на сходах частенько не бувало світла, а найгірше спотикатися саме на прикінці сходів, незалежно від того вгору чи вниз ти йдеш: коли вгору - "на одну сходинку" стаєш "вгору" і тому трохи "падаєш", а коли вниз - на одну сходинку "ступаєш вниз", коли сходинки вже там нема. Хоча, якщо подумати, то якраз навпаки: сходинка ж зайва (а точніше, аж дві зайвих) - тож через неї якраз і перечипаєся.
Отака кумедія у випадкових цифрах.
P.S. Наслідуючи "популярних блогерів" я мав би тут запитати: "А які кумедні цифри зустрічали ви?" - але я не буду, бо в мене ж бо й коментарів нема. Але якщо комусь цікаве питання - дарую, можете й собі у своїх щоденничках спробувати згадати щось зі своїх кумедних цифр. Звісно ж, якщо маєте хоч щось згадати взагалі. ;)
від 1 вересня 2010 року:
1 вересня - діти йдуть до школи
Президент Янукович розповів дітям, що у школі він найбільше любив фізкультуру. Зіпсував усю інтригу. "Кореспондент" у новині про те, що Президент Янукович не бере свою дружину - Першу Леді, ага - з собою до Китаю опублікував чудове фото: Президент на Перша Леді у спортивних костюмах "а-ля не-будемо-вказувати-пальцями-якого-регіону" сидять на лавочці у якомусь парку чи щось таке. Стало сумно. Одразу ж згадалася нинішня Перша Леді Франції і від розуміння відстані, яку ще треба пройти бідолашній Україні щоб хоч у чомусь хоча б нагадувати Європу стало ще сумніше. Яка країна... (к)
Відбився від чергового "безнадійного проекту". Добре мати досвід і визначати їх вже на етапі першого конфлікту. Хоча, визнаю, така підозра була з самого початку. Тож до першого конфлікту можна було й не тягти, але я - людина оптимістична. Все ще оптимістична. Тож я вирішив, що раз люди кажуть що все не так, як з усіх показників є насправді, то може воно й справді краще, ніж з усіх сторін бачиться?
А тут ось - ще одна картинка, велика, на 1280 - він же (чи все-таки "вона", "яхта"?), але вже "на ходу". Ну, може і не точно саме цей Odyssey 409, але щось з цієї серії. Ну, яка різниця поки що - поки що просто мрія, але саме така, знаєте, "відверто реалістична". Не сьогодні, так. Может навіть и не завтра. Але післязавтра - це вже напевне!
P.S. Хоча насправді мені дуже подобаються катамарани. Пригадуєте, такий який був у героя Кевіна Коснера у "Водяному світі"? Гарна штука! Повністю автоматизований бойовий вітрильник-катамаран. І кулемет на кожну палубу і можна їхати до берегів Сомалі, на полювання.
від 14 серпня 2010 року:
Сайтове-інтернетове - хто не в темі, нецікаво буде
Кумедний сайтик. Сподобався перш за все тим, що є українською мовою. Схоже, визначає автоматично за ай-пі провайдера, бо за посиланням Екслера - у нього там усе, відповідно, російською і ціна в російських рублях. Але все одно кумедно.
Дзвонила матуся - пропонувала туристичну путівку у Ленінград - як-то його там зараз кличуть? - я відмовився, бо скільки ж там до того Ленінграду: усього лише через Бєларусь і вже там... Автоматично одразу ж поліз у сервіс Гугло-мапи, вирахувати маршрут. А воно не рахує. І до Москви не рахує. І нікуди що зміг згадати з російського - теж. До Істамбула та Анкари - рахує, до Риги через Білорусь - рахує, а в Росію - ні. Дивно...
Не витримав - набрав у Гуглі "новий формат оголошень adsense". Випало чимало записів інших блогерів і навіть одне посилання на офіційний блог AdSense, у якому про ці нові формати вже прямо написано. А мені старі більше подобалися - шо дєлать, таке життя...
23-дюймовий 1920x1080 Philips 231E1SB.
Нормальної картинки щось ніяк не знайду...
Сьогодні вже телефонували зі служби доставки "Розетки" і обіцяли підвезти вже з 16:00, але аж до 21:00. Що ж, почекаємо ще трохи - раптом все таки раніше, ніж пізніше?
від 1 серпня 2010 року:
Сьогодні - Гран-Прі Угорщини
...
від 31 липня 2010 року:
Просто субота
від 30 липня 2010 року:
Новий монітор привезуть лише у вівторок
Сумно...
від 27 липня 2010 року:
Київський зоопарк потрапив у десятку найгірших звіринців світу
Кореспондент пише. А тим часом український уряд на чолі з Його Світійшиною Кирилом Московським переймається відновленням духовності, яка неодмінно є духовність православна, яка, у свою чергу, неодмінно є духовність московська. У Тель-Авіві війна триває від початку заснування єврейської держави як такої, саме місто побудоване у пустелі, Ієрусалим ніяк не поділять усі без винятку християнські конфесії - зате у них там величезний чудовий зоопарк. Як таке може бути? Чому зоопарк тримався собі досить впевнено "за часів бездуховності" - читай, радянсько-соціалістичного нігілізму - зате швидко прийшов до упадку за часів "відродження духовності православної"? Може питання таки у самій "духовності"? Може ми до неї не з того боку підходимо та чи й взагалі...
А може й справді усе навпаки: ніякий там зоопарк нам не потрібен, а потрібна нам та сама "церковна духовність". Он моєму таткові приїзд московського попа дуже імпонує - підсвідомо відчуває він, мій татко, КГБ-шні погони під поповським нарядом, а за наказом КГБ-шних погон радянська людина готова на все. Нащо вам - тут уже, згадуючи одну класичну кінокомедію радянських часів, "саме не нам, а вам!" (к) - тож нащо вам той зоопарк? Таке вигадали! Що ви - євреї-іудеї якісь, чи що!? Ну й нехай живуть вони собі у своїй іудейський пустелі - ніякі євреї нам не указ! Піп московський нам указ і Цар. А ми самі - бідло. "Не ми, а ви..." (к)
від 25 липня 2010 року:
Сьогодні - Гран-Прі Німеччини
...
від 24 липня 2010 року:
Просто субота
Volkswagen Polo не боїться бути не модним.
Хоча, якщо чесно, я цього ролика до пуття не зрозумів: хто всє єті люді? (к)
від 22 липня 2010 року:
Просто віршик
ЛИШЕНЬКИ-ТУРБОТОНЬКИ
Лишеньки-турботоньки, (бідоньки-)
Щось мені не спиться.
З ким би вами, бідоньки,
Нині поділиться?
Стільки неприємностей –
Олівець зламався,
Втік жучок зі скляночки – (із баночки)
Й більше не впіймався.
На додачу песик -
Лишенько з тобою! –
Лапкою вколовся
Об листок алое...
Це ж воно і муляє,
Через те й не спиться –
Може, із ведмедиком
Горем поділиться?
До свого ведмедика
Притулюсь, сумний:
І нехай він плюшевий,
Та зате - живий!
Гарненька реклама Мерседесу від спеки не рятує, але хоч трохи розважає - enjoy!
Mercedes vs. Death in HD aka "Sorry"
P.S. Треба змусити себе піти і купити вентилятор...
від 17 липня 2010 року:
Просто субота
Opera - найкращий веб-браузер! Хто б сумнівався! Ги-ги-ги!
Я, власне, усього лише хотів зберегти оцю картинку:
Але тут якраз трипилося, що не стало інтернету - ну, буває: на моїй материнській платі після декількох переходів "сон-робота-сон" "відпадає" мережевий адаптер - але щоб така кумедна досить технічна недоладність призвела до краху не просто однієї закладки, а усієї ж всенької Опери - о, то мабуть справді є дійсно дуже надійний продукт!
А чому все одно користуюся? Ну, запускається вона набагато швидше за Файрфокс - настільки набагато, щоб цим взагалі перейматися - працює досить доладно і має ну просто чудову опцію: переглянути веб-сторінку без авторських стилів, що дуже корисно, коли хочу просто прочитати текст, а не захопливо спостерігати авторські налаштування шрифтів. Старий став - читаю замість того, щоб милуватися, ага. Дивно, що є ще що читати...
P.S. Нарешті добрався подивитися 4-ту серію "Шрека" - "Шрека назавжди". То таки там якраз та сама проблема і зображена: великий воїн і взагалі мужик - у минулому, а сьогодні - дружина, діти, родичі, друзі, знайомі, день народження дітей, і взагалі уся та численна катавасія, і ніхто вже тебе не сприймає як великого воїна, чи то пак - справжнього людожера. А воно так хочеться хоч на день побути самим собою - от тільки дивно, що окрім злого гнома ніхто цього бажання насправді не розуміє. Таке життя...
від 15 липня 2010 року:
Електронні нагадування з минулого: сьогодні моїй бабусі виповнилося би 86 років
Ото цікаво якось: бабусі вже давно нема - вже досить давно, і я, на свій сором, не можу згадати наскільки и навіть точну дату не пам'ятаю, та й вона ніде не записана. Пригадую що якраз влітку, десь о цій же порі. А нагадування про бабусин день народження так само живе на мобілці і так само щороку нагадує... Не знаю, про що нагадує - я все таки гадаю, що нагадує про бабусю. Хто б міг подумати, що це буде єдине, що залишиться на згадку, що справді нагадує і робить це чесно і сумлінно.
Обов'язково треба буде перенести усі записи-нагадування зі старої мобілки. Зберегти і переписати у наступну - все-таки яка не яка, а пам'ять. Електронна пам'ять на згадку про реальну людину. Такі от сучасні технології - як не дивно, таки працюють, та ще й у найнесподіваніших застосуваннях. І хто б міг подумати...
від 13 липня 2010 року:
Таких не беруть в космонавти!
Сьогодні зранку зателефонували з відділу кадрів контори, де я ще формально працюю - у відпустці вже я "до останнього робочого дня" - але не настільки формально, щоб фактичними двома днями по тому прийняти участь у святкуванні Дня Компанії. Бо згідно внутрішніх правил компанії на день святкування я вже не є співробітником компанії, тому - самі розумієте. Добре хоч подзвонили. Втім, я й сам не збирався йти без дзвінка "запрошуємо вас прийняти участь", бо питання "а чи маю я формальне право приймати участь у святкуванні дня контори, будучи вже на той день звільненим?" я підняв наступного ж дня після оголошення про дату звільнення. Цікаво, чому я подумав про це одразу ж, а люди, які відповідальні за роботу з працівниками ще 2 тижні поспіль надсилали мені листи з вимогами надати ім'я моєї супутниці на цій вечірці, "бо треба ж узгодити..."? Про яку супутницю може йти мова, коли ви мені до ладу не можете відповісти на просте питання, чи візьмуть мене самого на це святкування? Їй Бо, великі контори - кумедний народ. Ні: дуже кумедний! Особливо "усвідомленням своєї величини", ага. :)
від 11 липня 2010 року:
"Два з половиною чоловіки", 17-й епізод 7-го сезону
Чарлі розірвав стосунки зі своєю нареченою, з якою вони жили вже рік і мали одружитися у липні, 24-го. Власне, не він, а вона - хоча, так би мовити, "з його ініціативи". Блі-і-і-ін. Ну що за фігня! Так усе чудово складалося - можна було би, врешті-решт, таки перевести серіал на нові рейки, але ні, знову те саме. З одного боку воно, звісно, дуже життєве - на відміну від переважної більшості "пересічного руського домогосподарчого мила" - а з іншого, настільки життєве, що спонукає замислитися над самим явищем.
То чому воно так? ...
Upd: Втім, у 17-му епізоді Челсі все таки повертається. Чекайте, а у якому ж тоді епізоді вона пішла?
Upd: Гм... Але одразу ж йде знову...
Upd: 22-га серія і закінчення сезону. А докупи ще й останній з наявних сезонів - власне, 22-га серія вийшла у ефір лише 24-го травня цього року. І все таки я жінок не розумію: чого саме вони від чоловіків хочуть? З одного боку, звісно ж, усім хочеться ще кращого - буцімто хочеться. Але ж насправді тобі дійсно дуже подобається саме те, що вже є - бо інакше не стояло би питання "бути чи не бути", бо відповідь на нього була би очевидна. А так... Що ж, з нетерпінням чекатиму продовження, бо й справді "как всєгда, на самом інтєрєсном мєстє!" (к)
P.S. Доречі, "погуглив" що ж таки означає те дивне слово - "сітком". Виявляється, то просто скорочення-жаргонізм від "комедія ситацій" - "situation comedy, sitcom". Доречі, в українській статті на Вікіпедії згадується серіал "The IT Crowd" - нам наша вчителька англійською показувала щось 1 чи 2 серії. Скажу чесно, або я занадто старий для такого, або занадто обізнаний а) на комп'ютерах - тож дивитися "типу про ай-тішні штучки" мені вже нецікаво; б) на людях - тож рівень "тупих ай-ті-гіків віком від 12-ти років і так до самої смерті" мене теж абсолютно не зачипає. А от ці "Два з половиною чоловіки" - то якраз те, що треба! Особливо в оцьому 7-му епізоді ну вже геть зачипають за живе, хіба що герої на 10 років старші.
Українською з озвучки "1+1" в мене є перші 5 сезонів, 7-й з українською озвучкою від "Гуртом" я оце передивився, тепер треба дивитися 6-й, але він у мене є лише з оригінальною англійською, ну і, мабуть, можна знайти з російською, але... Маю можливість купити козу, але не маю бажання! (к) А англійську все одно вчити треба вже вище середнього - а я й так десь більше половини, зо три чверті вже розумію, бо й дивитися ж цікаво. Тож візьмуся за оригінальну англійську - дуже ж цікаво, звідки та Челсі узялася. Та й сама англійська також цікава - ну і корисна, звісно ж...
від 10 липня 2010 року:
Просто субота
від 7 липня 2010 року:
Страшенно хочу відпочити від усього
Побайдикувати тижнів зо два, або з місяць, або хоча б до кінця літа. Попрограмувати щось для себе, спробувати нових технологій, яких вже навіть у моїй старезній сфері "старого-доброго Сі++" назбиралося досить чимало. Походити на річку, поспати до обіду, або навпаки - після обіду і до ночі. Загалом побути так, щоб ні про що не треба було думати "це треба вирішити на сьогодні і навіть на учора" - і щоб вирішувати нічого не треба було. І думати, бажано, також. Найкраще було би втекти у будиночок біля моря - свій маленький готельчик у якійсь теплій, спокійній, привітній країні, у якій "покращення вже сьогодні" настало вже років 100 тому і сьогодні треба лише працювати, аби підтримувати його, "покращення", у належному стані - не треба нічого "змінювати на краще" і то різко і несподівано, бо воно й так вже є добре. Може воно не так динамічно, не так багато можливостей для "бізнесу" - захопити ще щось і привласнити, ага, "бізнес" - але як добре було б!
Доречі, поцікавився Азорськими островами - ну тими, де буцімто ховався Том Круз з Камерон Діаз у "Лицарі дня". Щоправда, не знайшов згадок про такі маленькі острівці, як у кіно, але самі острови досить таки цікаві: належать Португалії у якості автономії (щось на зразок нашого Криму, але без москалів, татар, і пр.), 2-3 години льоту регулярними авіарейсами з Лісабону вартістю 300-400 євро в обидва боки. Знаходяться у так званому "власного імені" кліматичному оптимумі, тому там постійно ні холодно, ні спекотно. Згадок про особливі якісь катаклізми не знайшов. Острови вулканічного походження - власне, вони є вершинами гір, які колись опустилися на дно Атлантичного океану - Атлантіда, ага. :) Тому вигляд мають скоріш не стільки як "коралові острови Баунті на обкладинці", а як... мабуть як сама Португалія - щось таке. В принципі є досить пристойна нерухомість, яку пропонують не за захмарними цінами - дешевше, ніж у нас під Києвом, чесно вам скажу. :) Цікавеньке містечко - щоправда, ще не знаю, як вони там заробляють і чи є в них там інтернет, але в усьому іншому вельми і вельми цікаво.
То що, особистий рай на землі і місце для виходу на пенсію знайдено? ;)
P.S. Подивився "Аватара - Останнього Володаря Стихій" - у кіно точно не піду! Кращу викачаю таки оригінальний мультик і трохи розслаблюся, передивившись усі 3 сезони підряд. Що і вам раджу! Мультик зветься "Аватар: легенда про Аанга" або "Аватар: останній маг повітря" - здається у нас також йшов по тб, тому дехто міг його і бачити. Там такий хлопчина маленький з лисою головою і блакитною стрілкою на лобі і у нього такий величезний летючий шестиногий хом'ячок чи що то воно таке є. :) Мультик має бути класним - я пару серій бачив. Здається бачив...
від 4 липня 2010 року:
День Незалежності
Добре там, де нас нема! Ціла країна утворилася з тих людей, які саме й поїхали "туди, де вас нема". Цікавенька країна - неодмінно треба буде побувати!
від 3 липня 2010 року:
Просто субота
Як виявилося, "Футурама" повернулася і вже маємо 3 нові епізоди вже нового 6-го сезону. Перші дві серії більше спиралися на усілякі "сюжетні повороти стосовно повернення", а от у 3-му - у третьому епізоді гарненько так проїхалися по "актуальностях сучасності", як то ай-фон та твітер. Чи їх треба писати з великої літери, як Імена - Ай-фон та Твітер? :) Може й так, але пародія вийшла напрочуд влучна. Рекомендую!
Футурама повернулася і вона так само актуальна. Якщо чесно, якраз чогось такого сьогодні якраз добряче не вистачало.
від 1 липня 2010 року:
Просто четвер - просто минула перша половина року
Минула, наче й не було - навіть пригадати до пуття нічого. Наприкінці травня з'їздив у Крим. Непогано, давно пора треба було. Геть не пригадую, як святкував Новий Рік. Втім, пригадую: наготувавши усе і таки зустрівши Новий Рік у дружній компанії, далі вже не витримав і солодко заснув аж до... Ото, мабуть, усю першу половину року й проспав. :)
Втім, отримав страховку за машину і навіть зібрався купувати нову. Але таки не купив. Вже остаточно зібрався поїхати на Гран-Прі Угорщини, але воно буде уже у другій половині року, тобто ще не настільки переконливо чи буде взагалі. Тобто, чи потраплю туди я, бо саме Гран-Прі таки буде, бо життя триває. Але триває воно якось вже звично трохи осторонь...
А ще навалилася раптом спека, справді страшенна, задушлива така - минулого року я такої не пригадую. А цього року - з одного боку десь там, але не так вже й далеко, йдуть дощі і тривають повені, а тут, у Києві, все навпаки наче вимерло. Ото тільки останнім часом машини на Південному мосту збираються великими юрбами і неквапом просуваються на лівий берег, додому. От сьогодні якраз ще й думав було поїхати автобусом, але потім вирішив усе таки пройтися пішки, до метро, і вже на метро - на лівий берег. То таки юрба машин таки справді величезна - добре, що таки не пішов на автобус, бо, мабуть, таки вмер би, стоячи у залізній коробці у спекотній задусі. А пішки так, нічогенько собі, приємно навіть. Щоправда слід зважити на те, що пішки я ходжу геть лісом, а як би воно було вулицями... Останнє, я так гадає, мені ще трапиться оцінити - бо ж хто зна де буде новий офіс? Може таки й справді у Румунії?... :) Як там говориться? "Багатів дурень думкою!" (к)
від 28 червня 2010 року:
День Конституції
Зайвий вихідний видався дуже доречний. Про політику думати не хочеться взагалі. Воно зрозуміло, що думати доведеться вже ось-ось як скоро, але сьогодні хочеться забути про усі ті конституції, держави, уряди, парламенті, усіх тих числених чиновників і ще більш числених холопів їхніх, званих сьогодні по-сучасному: "виборці" - "електоральна маса". Хай воно те все буде завтра, а сьогодні - сьогодні просто вихідний. З чим і вас вітаю!
від 26 червня 2010 року:
Просто субота
Як виявилося, ролик з Ютубу з епізодом з "Лицаря дня" з Кемерон Діаз у бікіні та Томом Крузом топлесс на Азорських островах вставити беспосередньо на сторінку не можна, бо заборонено. Тому кому цікаво - дивіться на самому Ютубі:
Як на мене, найкращий епізод усього фільму - мені також захотілося оце хоча б на декілька тижнів усе покинути і гайнути кудись на беге моря, щоб нікого і тільки море та чистий пісок.
... далі ще пишеться: треба ж таки суботню картинку...
Просто понеділок: проект "Гольф 2.0" офіційно запущено!
Зранку заходив до дилера - написати нову заяву на Порш Лізінг, щоб вони мені нову машинку дали. Чергова епопея з "підтасовкою цифер". Ну, скільки саме прибутку треба "натягнути", щоб точно вистачило на схвальне рішення по видачі мені типу грошей на машину беспоседеньо у вигляді машини як такої. Менеджер - гарнюня така! - каже: "Треба 200! Ну, хоча б 180..." А в мене за документами - 150 і навіть трохи менше, бо перед Новим Роком нам раніше нарахували щоб пити було за що, тому за документами вже у цьому році ну якось геть підозріло мало виходить. "Ні," - кажу, - "вигадувати не хочу і цілком впевнений, що існуючого придутку цілком достатньо для сплати рахунків лізінгових!" Я ж бо і сам перерахував сто разів, чи взагалі я його тягну і чи тягну настільки, щоб мене зелена жаба не давила що я аж стільки плачу лише за машину і на життя і на те саме Гран-Прі Угорщини нічого й не залишається - нащо ж тоді машина, як не буде за що на ній їздити!? Тож беріть як є і нічого такого дописувати не будемо - вони, Порш Лізінг, вже мені машину давали і рахунки я сплачував чесно і вчасно і претензій до мене у них не має бути, а має бути бажання зі мною знову співпрацювати, бо я класний і навіть не "пацан", а саме дядько. Так що якщо дадуть - то дадуть, а як не дадуть - то в мене в запасі ще Шкода Фабія є, яку піду завтра ж куплю за свої, або аж ціла Октавія, яка до того ж оснащена вже 160-сильним таким собі двигунцем і тому ну дуже запальна! Так що вибір є, коли гроші є - а гроші у мене є і навіть за документами офіційними мені це вигадувати не треба. От так прямо і кажу. Ну, чи може частину з того про себе так думаю... :)
Вже до обіду передзвонили мені: "Порш Лізінг погодився - несіть гроші в касу!" Ну от - а ви боялися! І навіть машинка вже на цьому тижні має бути вже аж на складі беспосередньо у самого дилера - може у суботу, у неділю піду помацаю вже свою... :) Хто зі мною!?
від 20 червня 2010 року:
Herr Vogel und Der Golf 2.0: бути чи не бути - знову!
Долежавши майже до 4-ї вечора таки зібрався сходити до сусідського дилела Фольксвагену, там де я й минулого свого Гольфа купив. Бо щось тиждень тому телефонував і запитувався про "Плюси" - Golf Plus - та такі, щоб з новим моторчиком 1.4 TSI та механічною коробкою передач. "Таких у вас, мабуть, нема - але давайте хоча б подивимося що в вас є..." - Кажу. "Нє!" - Кажуть - "У нас таких якраз є! Вже везуть і сьогодні-завтра на тижні вони будуть на складах на Закарпатщині! Вам загорнути!?" :) То, мабуть, доля - набридло їй чекати доки я щось сам вирішу і вона вирішила сама мені посміхнутися.
Тож спочатку я "застовбив" собі темно-сіренький такий металевого кольору - але без магнітолки. А оце приходжу, кажу: "Магнітолку хачу - фірмову!" А вони: "О! Є і такий - вам якого кольору?" А я: "Та будь-який - головне щоб не синій, а то синій з дитинства не люблю..." Ну вони й починають лічити: "Сріблястий, жовтуватий, бєж, ще якийсь, білий..." О, чую, то є моє! "Що, білий навіть є!?" - Кажу. "А таки є! Вам загорнути?" - "Завєрнітє!" (к) Коштує, кажуть, щось там 25400 - той що сірий був був точно 25580 і я те перераховував по прайсу: саме так і коштує з урахуванням знижки. А це - з магнітолкою, але дешевше. Сиджу, думаю: де ж "кидають?" Потім дійшло: він же білий! За білий колір окремо платити не треба - тож на 533 доляри дешевше! "Іду, смотрю: ОН!" (к)
Документи недостаючі і вигляді звітів у податкову я ще позавчора у бухгалтерів своїх узяв - так що завтра зранку піду заносити заяву у Порш Лізінг. Ну і ще є час так би мовити подумати... :)
ЗЫ: А ще пізніше ввечері поліз дивитися на карті, як проїхати на Гран-Прі Угорщини - де він взагалі є, той Hungaroring? Виявилося, що він є трохи збоку від траси Ньїрєдьхаза-Будапешт і що саме якраз по цій трасі на Будапешт їхати з Мішкольця і якщо там, у Мішкольці, зупинятися, то добиратися ну взагалі зручно: пряма ж дорога, не треба нічого ні об'їзждати, ні через усе місто-герой Будапешт їхати. Воно таки мабуть доля - та й засидівся я вже вдома, пісок сипиться, мохом поріс! "Как стємнєєт - будєм брать!" (к)
Volkswagen Golf Plus
Тільки но сьогодні (себто вже учора) прочитав новину, буцімто Укртелеком для Київа вводить ще нові тарифи на швидкісний інтернет "ОГО!" і що за 100 гривень мені тепер належатиме отримувати 4 мегабіти за секунду "сюди" і 3 - "туди". Тобто "ззовні" і "назовні", відповідно. Тобто скачувати нове кіно тепер доведеться на швидкості 4 мегабіти за секунду, а "роздавати" - 3. Мегабіти. Ого. Ні, таки ОГО!
Тож тільки но учора прочитав новину, та ще й з приміткою, буцімто перехід на нові тарифи відбуватиметься автоматично і цього разу ніяких власних "тіло-рухів" робити не треба буде - як от рівно опівночі зв'язок вже знайомо зникає і досі ще не з'являється. Мабуть, на сьогодні - тобто на цю пору ночі - інтернету вже не буде. Воно й правильно - все одно треба йти спати. Завтра зранку - тобто вже сьогодні - закачаю цю всю писанину на свою сторіночку. Це, звісно, якщо інтернет таки з'явиться. Бо таки має - Укртелеком мене особисто хоч і підводив, але не те щоб "особисто", а так, "згідно загальної тенденції тимчасової непрацездатності". А так ось уже... щось там точно не меньше 2-х років - працює як годинник! Доречі, якраз годинник-то у мене й зупинився: батарейка закінчилася. А інтернет - працює. Ого! :)
від 29 травня 2010 року:
Просто субота
Картинки не буде. Подивився чесно вкрадений "Принц Персії: Піски Часу". Гарне кіно, приємне, хоча як на мене і трохи задовге. Особливо кумедно спостерігати ну просто прямісінькі "візуальні цитати" з однойменної гри - певно, фанати будуть в захваті. Піду ще подивлюся що там на SIA 2010 показують, а то я вже бо зна скільки років не був...
від 24 травня 2010 року:
Хорошого потрошку - або: пора вже й додому
З Криму, з Бахчисараю, ми виїхали навіть раніше, ніж з Київа: нас, можна сказати, "випхали", вже за 20 хвилин на п'яту. Про що я не стільки шкодую - Крим і Сімферополь пройшли взагалі ну просто як "мєсниє" - але я ще думав зранку заскочити на море, бо дуже я люблю саме зранку на морі купатися. Але вже якось іншим разом...
від 23 травня 2010 року:
А я - на морі!
Таки заїхали і на море. Щиро кажучи, я очикував чогось такого "більш морського" - не знаю тільки чого. Були у маленькому селі "Угловоє" (як вони там зараз звуться - російською чи українською?) - я його ще багато років тому запам'ятав, коли ми з сестрою та подругою "стояли" у будиночках Пісчаному що десь поряд і ходили погуляти кудись у цей бік. Як мені тоді здавалося. Зараз точно не скажу, але першим по дорожним покажчикам трапилося це "Углове". Та я навіть його проїхав аж до "відбийника", а потім повернув і запитав на базарі: "А де ж тут у вас море!?" Показали - виїхали прямо на берег, навіть машину поставити було де. Вода приємна була - аж ніяк не холодна. Ну і наче як не настільки вражаюче солона, як воно мені уявляється "море". А так - непогано, сезон можна вважати відкритим.
Що до інфраструктури для відпочиваючих - впевнено можу сказати, що принаймні узбережжя залишилося без змін усі ці останні... щось там років з 12. Так, ніяких "готельчиків першої лінії", що їх знімки привозили відпочиваючі у Болгарії - взагалі нічого. Те саме радянське запустіння і "мінімальний комфорт для робітничого класу". Сумно. Зате у Віліно - велике село дорогою чи то на Саки, чи то на Бахчисарай та Симферополь - я, власне, у передостанній і повертався - так от у тому Віліно вже збудована величезна мечеть. "Величезна" - це скільки? Ну, як на мій погляд "проїзджаючого повз" десь так з Андріївську церкву, що у Київі. Або не менша за київську ж синагогу, яка раніше дитячим театром була, як хто знає про що мова. Тому з точки зору подорожуючого тими місцями сподівання руських на "руський Крим" виглядають дещо так... кумедно. Але не будемо про політику...
від 22 травня 2010 року:
Їду на море
Таки зібрався з батьком проїхатися на Крим. Планував виїхати о 4-й ранку, але разом за зборами і з заїздом у "Велику кишеню" за двома пляшками Пепсі (реклмама) виїхали за 5 хвилин на п'яту. Може ввечері ще й на море встигнемо заїхати...
від 15 травня 2010 року:
Просто субота
від 8 травня 2010 року:
Просто субота
Kinder brauchen Platz.
від 27 квітня 2010 року:
А вот конец - хоть не трагичный, но досадный
від 26 квітня 2010 року:
Просто понеділок
Згідно опитування, проведеного таким собі паном Бухаловим, більше половини українців довіряють Іосіфу Віссаріоновичу Сталіну Віктору Федоровичу Яноковичу і ще більше половини - схвалюють створення Союзу Рядянських Соціалістичних Республік Россії, Білорусії, та Малоросії України. Цікаво, руські взагалі свою історію вчать? Ну, зрозуміло, що рівень культури та освіти у сучасному СРСР цілеспрямовано нівелюється до рівня "довіряючого електорату", але ж у тому ж самому СРСР навіть шкільний підручник історії впевнено доводив, що усі відомі факти утворення "союзів" Россії та України відбувалися виключно воєнним шляхом. І наші, і руськи предки чудово знали справжню статистику "довіри" українців руським. Звісно ж, ідеологічна машина так і має працювати: згідно ідеологічної пропаганди має виходити, що це саме українці прагнуть союзу і в усьому довіряють у цьому питанні Росії. А перебувати по інший бік радянської пропаганди досить таки кумедно. Хоча зсередини воно виглядає не менш кумедно - я ж бо таки трохи та застав ще "ті" часи...
від 24 квітня 2010 року:
Просто субота: 20-та річниця запуску телескоба Хабл
Про говнотрафік (інтернетове: хто не в темі - нецікаво буде)
від 21 квітня 2010 року:
Що руському смерть
Хто переміг у Великій Вітчизняній Війні - радянський народ чи Сталін? Чи варті чогось руські самі собою, без Сталіна? Дивні ідеологічні питання напередодні 64-ї річниці Великої Перемоги...
від 12 квітня 2010 року:
День авіації та космонавтики
Сьогодні не святкується вже ніде. Великі Росіяни готуються до всеросійського честування Великого Сталіна з приводу річниці Великої Перемоги. Інших великих і малих досягнень у Великій Руській Історії не збереглося. Сумна доля великої країни.
від 10 квітня 2010 року:
Просто субота
Учора пообіді вже виповз надвір і мружачись та попиваючи каву згадував літо. А вночі ж ще усього лише +4+5 - а опалення обіцяють вимкнути вже у понеділок. Але коли тихо у затишному дворі та сонячно, бо ще геть немає листя - гарно ж так, як, здається, вже ніколи не було. Люблю я цю пору року.
від 5 квітня 2010 року:
Та просто понеділок - шануйте класику, чуваки!
Я любил и женщин и проказы:
Что ни день, то новая была,-
И ходили устные рассказы
Про мои любовные дела.
И однажды как-то на дороге
Рядом с морем - с этим не шути -
Встретил я одну из очень многих
На моем на жизненном пути.
А у ней - широкая натура,
А у ней - открытая душа,
А у ней - отличная фигура,-
А у меня в кармане - ни гроша.
Ну а ей - в подарок нужно кольца;
Кабаки, духи из первых рук,-
А взамен - немного удовольствий
От ее сомнительных услуг.
"Я тебе,- она сказала,- Вася,
Дорогое самое отдам!.."
Я сказал: "За сто рублей согласен,-
Если больше - с другом пополам!"
Женщины - как очень злые кони:
Захрипит, закусит удила!..
Может, я чего-нибудь не понял,
Но она обиделась - ушла.
...Через месяц улеглись волненья -
Через месяц вновь пришла она,-
У меня такое ощущенье,
Что ее устроила цена!
Виявляється, ще з 1-го березня київські користувачі укртелекомівського інтернету "ОГО!" можуть перейти на більшу швидкість за ті самі гроші. Власне, киянам залишаються усього 3 тарифні пакети: 512 кілобіт, 2 мегабіт, та 8 мегабіт. І за мої 100 гривень (таки з м'яким знаком - учора у банку довелося переписувати чек) я отримую два мегабіти замість одного. На віддачу (upload) також вдвічі збільшується, але ці цифри більш плаваючі тому не настільки суттєві. Рекомендую!
Тепер стає зрозумілим несподіваний сплеск активності телефонних спамерів - продавців "кращого інтернету через локальну мережу": усі ж бо вони, певна річ, розраховували на громадян, які не знали про підвищення швидкості і гадали, що за свої 100 гривень вони можуть мати лише 1 інтернет. Тобто 1 мегабіт. А тепер - 2! А, скажімо чесно, усі без винятку "районні локальні з доступом до глобального інтернету" пропонують перш за все саме локальну мережу, а чи буде там у них доступ до глобальної і який саме... "Ви тільки спробуйте!" - Галасують вони. А нащо мені той клопіт - "спробувати"? Нас і тут нєплохо кормят! (к)
від 27 березня 2010 року:
Просто субота
Чи можна мені повторювати власні картинки? Мені, власне, чхачи - у мене настрій такий: хочу на море!
від 14 березня 2010 року:
Сьогодні - Гран-Прі Бахрейну
Наче ще тільки но закінчився минулорічний сезон, а вже почався новий. Час летить - нада шото дєлать.
Судячи з прогнозу така погода триватиме щонайменше до самої весни
Тільки но поговорили з однією випадковою знайомою стосовно найненависніших речей - виявилося, що ми обоє ненавидимо запитання "Ти де?" - як телефонує матуся і вітає мене... гм... з Днем Святого Валентина? Ню-ню... І запитує: "Ти вдома?"
Підписуючи черговий акт прийому-передачі грошей за мої скромні послуги завважив у рядку "Ітого:" суму, помітно меншу за відповідну. У "дівчаток з документами" вже звик нічого не питати - вони все одно нічого не знають і не вирішують, а просто роблять свою "паперову роботу", що логічно - тому одразу ж на пальцях вирахував, що не вистачає 5%, які є "бонусом за СПД". "Обідно, досадно, но..." - але пішов розбиратися...
В цілому, що саме трапилося і так було зрозуміло - мене цікавило лише "офіційне підтвердження": такі да, "бонус за перехід на СПД" був запланований лише на 2009-й рік, а позаяк останній якраз місяць тому як закінчився, то бонусу вже нема. Що також логічно і, мушу визнати, цілком не несподівано, але... Ну як би ото пояснити? Ну от усі ми знаємо, що таки помремо - але ж не очікуємо що це відбудеться саме сьогодні-завтра і навіть сподіваємося, що того не трапиться якомога довше. :) От так і тут: сталося відверто логічне і "не несподіване", але якось воно трохи невчасно чи що...
Спробую на пальцях підрахувати, чи багато втратив - чи то недоотримаю. Тож якщо узяти мої підрахунки вартості нового "Гольфу", якого я оцінив у $30'500, які я оцінив доступними до відкладання за 2 роки, то ті ж самі 30500 / 1.05 = 29047. Десь так півтори тисячі у.о. за 2 роки виходить. Насправді більше, бо ж це я разував від "того, що відкладати" - "нетто", так би мовити. Навіть якщо так - мінус $750 - на один раз злітати відпочити у Турцію чи Єгипет, або повний бак бензину (який, доречі, також подорожчав) щомісяця, або... ну, не знаю - новий телевізор? Нова дубльонка малій? Наче й небагато - 5%, у абсолютних значеннях я з депозитів маю "трохи" більше - але у тих самих абсолютних значеннях, та ще й "матеріалізованих" - не так вже й мало.
"І сокири нема, і карбованець винен, і головне - все чесно!" (к) :) Як розішлють офіційного листа на усю контору - буду збирати свої "перемовницькі" здібності (дарма мене на трєнінги Самого Козлова тягали, чи що!?) і писати листа турецькому султану - виходячи з такої дрібниці, але незручної для мене, просити дрібного підвищення платні - наче б то як не надто незручного для контори: може таки "Забірайтє! Государство нє обєднєєт!" (к) - га? А в мене буде повний бак бензину - "зайвий", але не зайвий - на роботу їздитиму! Будєм пасматрєть... (к)
P.S. Треба ж - у власних розрахунках заплутався: вартість розрахованого мною Volkswagen Golf VI становить $32'962, а $30'500 - то є вартість найдорожчої у нас комплектації Skoda Yeti, яку я навів для порівняння. Точна цифра: $1569 за 2 роки - ну, не така вже й велика різниця з тим, що порахував раніше.
від 2 лютого 2010 року:
День бабака
Шо!? Опять!? (к)
від 27 січня 2010 року:
Der Neue Golf - світло у кінці тунелю
Від наших українських дилерів цілковито неможливо добитись чогось корисного, окрім питань "звідки ви дізналися про нашу компанію?" та спроб "налагодити прямий контакт з клієнтом, вимагаючи його прямі контакти" - ви мені спочатку запропонуйте щось справді цікаве, а контакти я сам дам, якщо вже й справді цікаве! Тож покопирсавшись на німецькому сайті Volkswagen-а знайшов таки "де собачко порився": двигуни 1.4 TSI у комплектаціях Trendline не пропонуються в принципі - тільки у комплектаціях Comfortline, Highline, та "окремій родині" - Der Golf "Team". Тепер залишилося дізнатися у "наших", чи можна в нас, "на панській Україні", замовити комплектацію Comfortline. Ну і ще одне питання, звісно ж - ціна: не особливо розгулюючися, а навпаки себе обмежуючи, я "наконфігурив" собі машинку на 23'359 євро, що у перекладі Porsche Leasing на наші українські складає 266'993 гривні, або у подвійному перекладі на доляри - $32'962. Для порівняння, сьогодні ж у нас же ж наша ж "Прага Авто" пропонує такий собі Skoda Yeti у комплектації Experience (це, типу, найдорожче з того, що є) за такі собі $30'500 (за курсом НБУ + 1.5% + $545 доплата за колір "металік"). А "Єтті" - єтто вам який не який, а кросовер - майже Тігуан. "Однако всьо єто ізрядно стоіт!" (к) Ті самі 266'993 гривні не економлячи, але таки відкладаючи, сьогодні я можу "навідкладати" за 2 роки. А моє власне правило стосовно машини наполягає на тому, що власна машина має коштувати рівно стільки, скільки ти можеш без зайвих обмежен сам назбирати за рік. Втім, на те вони й правила, щоб їх порушувати, еге ж? :)
Картинку потіг звідси. ellustrator пише:
Если кто-то не понял. Здесь карикатуры. И они высмеивают всех политиков без разбора и по любому поводу. И так будет. Обиженные защитники Ющенко со своими обидами уходят строем и рыдая.
"Раз-два-три-чотири-п'ять - починаєм рахувать!" (к) - цікаво, як довго протримаються карикатури на Путіна. ;) Що до Ющенка мені байдуже - ворогів, які на той момент також обособлювали собою ворогів народу, свободи, демократії, тощо, потрібно було з гучними процесами або з гучними "без суда і слідства" розстрілювати з конфіскацією майна в усіх родичів ще у 2004-му та 2005-му - сам дурень. Як робити революцію, так до кінця, а як ні - маємо те, що маємо. (к) З іншого ж боку, усі числені "реакції Москви" це аж ніяк не виправдовує. Москва за ці 5 років так само нічого не навчилася і навіть не змогла виробити хоч скількись зважену політику стосовно як України, так і найближчих сусідів - "колишніх братських народів СРСР". Сьогодні Москва замкнулася на внутрішній агітації, яка з огляду на "питання російської мови" чіпляє також і частину населення України, і не може точно сама собі сказати, чи треба щось робити стосовно "політичної ситуації на/в Україні", чи ні, а як робити - то що саме? Бо зробити щось хочеться - все ще турбують старі фантомні болі Великої Імперії за втраченими територіями, але звичка - страшна річ! - та й справі сьогоденні, внутрішні і зовнішні, турбують не менше, тому "братські претензії" до старого вассала поволі, але таки вщухають. Життя триває...
