Сиджу дивлюся мультик "Діти дощу" - все одно дивитися більше нічого, хіба що зібратися на сходити на "Мачете" на нічний сеанс. Але мультик досить таки цікавий. Тож там лицарі вирушають у далеку путь здобувати сонячні камені. Лицарів має бути сім штук. У епізоді урочистої промови правителя перед походом їх таки сім. Але у одній з картинок довгого переходу їх раптом стає вісім. :) Я спочатку не повірив і навіть перемотав двічі: там, де їх справді 7, і там, де їх і справді раптом стає 8. Мабуть восьмий - то міраж. Але кумедно ж як.
Зазвичай у прольотах сходів в усіх радянських багатоповерхівках було (і є) 9 сходинок. У деяких "офісних" спорудах тих же радянських часів сходинок по 10. А у нашому гуртожитку у інституті було аж 11! Це коштувало мені певних зусиль перші декілька місяців "активного життя" у гуртожику, бо ж, по-перше, рухаєся автоматично і автоматично і геть підсвідомо все одно рахуєш сходинки і так само автоматично очікуєш, коли сами сходи закінчаться. А по-друге, на сходах частенько не бувало світла, а найгірше спотикатися саме на прикінці сходів, незалежно від того вгору чи вниз ти йдеш: коли вгору - "на одну сходинку" стаєш "вгору" і тому трохи "падаєш", а коли вниз - на одну сходинку "ступаєш вниз", коли сходинки вже там нема. Хоча, якщо подумати, то якраз навпаки: сходинка ж зайва (а точніше, аж дві зайвих) - тож через неї якраз і перечипаєся.
Отака кумедія у випадкових цифрах.
P.S. Наслідуючи "популярних блогерів" я мав би тут запитати: "А які кумедні цифри зустрічали ви?" - але я не буду, бо в мене ж бо й коментарів нема. Але якщо комусь цікаве питання - дарую, можете й собі у своїх щоденничках спробувати згадати щось зі своїх кумедних цифр. Звісно ж, якщо маєте хоч щось згадати взагалі. ;)
від 1 вересня 2010 року:
1 вересня - діти йдуть до школи
Президент Янукович розповів дітям, що у школі він найбільше любив фізкультуру. Зіпсував усю інтригу. "Кореспондент" у новині про те, що Президент Янукович не бере свою дружину - Першу Леді, ага - з собою до Китаю опублікував чудове фото: Президент на Перша Леді у спортивних костюмах "а-ля не-будемо-вказувати-пальцями-якого-регіону" сидять на лавочці у якомусь парку чи щось таке. Стало сумно. Одразу ж згадалася нинішня Перша Леді Франції і від розуміння відстані, яку ще треба пройти бідолашній Україні щоб хоч у чомусь хоча б нагадувати Європу стало ще сумніше. Яка країна... (к)
Відбився від чергового "безнадійного проекту". Добре мати досвід і визначати їх вже на етапі першого конфлікту. Хоча, визнаю, така підозра була з самого початку. Тож до першого конфлікту можна було й не тягти, але я - людина оптимістична. Все ще оптимістична. Тож я вирішив, що раз люди кажуть що все не так, як з усіх показників є насправді, то може воно й справді краще, ніж з усіх сторін бачиться?
А тут ось - ще одна картинка, велика, на 1280 - він же (чи все-таки "вона", "яхта"?), але вже "на ходу". Ну, може і не точно саме цей Odyssey 409, але щось з цієї серії. Ну, яка різниця поки що - поки що просто мрія, але саме така, знаєте, "відверто реалістична". Не сьогодні, так. Может навіть и не завтра. Але післязавтра - це вже напевне!
P.S. Хоча насправді мені дуже подобаються катамарани. Пригадуєте, такий який був у героя Кевіна Коснера у "Водяному світі"? Гарна штука! Повністю автоматизований бойовий вітрильник-катамаран. І кулемет на кожну палубу і можна їхати до берегів Сомалі, на полювання.
від 14 серпня 2010 року:
Сайтове-інтернетове - хто не в темі, нецікаво буде
Кумедний сайтик. Сподобався перш за все тим, що є українською мовою. Схоже, визначає автоматично за ай-пі провайдера, бо за посиланням Екслера - у нього там усе, відповідно, російською і ціна в російських рублях. Але все одно кумедно.
Дзвонила матуся - пропонувала туристичну путівку у Ленінград - як-то його там зараз кличуть? - я відмовився, бо скільки ж там до того Ленінграду: усього лише через Бєларусь і вже там... Автоматично одразу ж поліз у сервіс Гугло-мапи, вирахувати маршрут. А воно не рахує. І до Москви не рахує. І нікуди що зміг згадати з російського - теж. До Істамбула та Анкари - рахує, до Риги через Білорусь - рахує, а в Росію - ні. Дивно...
Не витримав - набрав у Гуглі "новий формат оголошень adsense". Випало чимало записів інших блогерів і навіть одне посилання на офіційний блог AdSense, у якому про ці нові формати вже прямо написано. А мені старі більше подобалися - шо дєлать, таке життя...
23-дюймовий 1920x1080 Philips 231E1SB.
Нормальної картинки щось ніяк не знайду...
Сьогодні вже телефонували зі служби доставки "Розетки" і обіцяли підвезти вже з 16:00, але аж до 21:00. Що ж, почекаємо ще трохи - раптом все таки раніше, ніж пізніше?
від 1 серпня 2010 року:
Сьогодні - Гран-Прі Угорщини
...
від 31 липня 2010 року:
Просто субота
від 30 липня 2010 року:
Новий монітор привезуть лише у вівторок
Сумно...
від 27 липня 2010 року:
Київський зоопарк потрапив у десятку найгірших звіринців світу
Кореспондент пише. А тим часом український уряд на чолі з Його Світійшиною Кирилом Московським переймається відновленням духовності, яка неодмінно є духовність православна, яка, у свою чергу, неодмінно є духовність московська. У Тель-Авіві війна триває від початку заснування єврейської держави як такої, саме місто побудоване у пустелі, Ієрусалим ніяк не поділять усі без винятку християнські конфесії - зате у них там величезний чудовий зоопарк. Як таке може бути? Чому зоопарк тримався собі досить впевнено "за часів бездуховності" - читай, радянсько-соціалістичного нігілізму - зате швидко прийшов до упадку за часів "відродження духовності православної"? Може питання таки у самій "духовності"? Може ми до неї не з того боку підходимо та чи й взагалі...
А може й справді усе навпаки: ніякий там зоопарк нам не потрібен, а потрібна нам та сама "церковна духовність". Он моєму таткові приїзд московського попа дуже імпонує - підсвідомо відчуває він, мій татко, КГБ-шні погони під поповським нарядом, а за наказом КГБ-шних погон радянська людина готова на все. Нащо вам - тут уже, згадуючи одну класичну кінокомедію радянських часів, "саме не нам, а вам!" (к) - тож нащо вам той зоопарк? Таке вигадали! Що ви - євреї-іудеї якісь, чи що!? Ну й нехай живуть вони собі у своїй іудейський пустелі - ніякі євреї нам не указ! Піп московський нам указ і Цар. А ми самі - бідло. "Не ми, а ви..." (к)
від 25 липня 2010 року:
Сьогодні - Гран-Прі Німеччини
...
від 24 липня 2010 року:
Просто субота
Volkswagen Polo не боїться бути не модним.
Хоча, якщо чесно, я цього ролика до пуття не зрозумів: хто всє єті люді? (к)
від 22 липня 2010 року:
Просто віршик
ЛИШЕНЬКИ-ТУРБОТОНЬКИ
Лишеньки-турботоньки, (бідоньки-)
Щось мені не спиться.
З ким би вами, бідоньки,
Нині поділиться?
Стільки неприємностей –
Олівець зламався,
Втік жучок зі скляночки – (із баночки)
Й більше не впіймався.
На додачу песик -
Лишенько з тобою! –
Лапкою вколовся
Об листок алое...
Це ж воно і муляє,
Через те й не спиться –
Може, із ведмедиком
Горем поділиться?
До свого ведмедика
Притулюсь, сумний:
І нехай він плюшевий,
Та зате - живий!
Гарненька реклама Мерседесу від спеки не рятує, але хоч трохи розважає - enjoy!
Mercedes vs. Death in HD aka "Sorry"
P.S. Треба змусити себе піти і купити вентилятор...
від 17 липня 2010 року:
Просто субота
Opera - найкращий веб-браузер! Хто б сумнівався! Ги-ги-ги!
Я, власне, усього лише хотів зберегти оцю картинку:
Але тут якраз трипилося, що не стало інтернету - ну, буває: на моїй материнській платі після декількох переходів "сон-робота-сон" "відпадає" мережевий адаптер - але щоб така кумедна досить технічна недоладність призвела до краху не просто однієї закладки, а усієї ж всенької Опери - о, то мабуть справді є дійсно дуже надійний продукт!
А чому все одно користуюся? Ну, запускається вона набагато швидше за Файрфокс - настільки набагато, щоб цим взагалі перейматися - працює досить доладно і має ну просто чудову опцію: переглянути веб-сторінку без авторських стилів, що дуже корисно, коли хочу просто прочитати текст, а не захопливо спостерігати авторські налаштування шрифтів. Старий став - читаю замість того, щоб милуватися, ага. Дивно, що є ще що читати...
P.S. Нарешті добрався подивитися 4-ту серію "Шрека" - "Шрека назавжди". То таки там якраз та сама проблема і зображена: великий воїн і взагалі мужик - у минулому, а сьогодні - дружина, діти, родичі, друзі, знайомі, день народження дітей, і взагалі уся та численна катавасія, і ніхто вже тебе не сприймає як великого воїна, чи то пак - справжнього людожера. А воно так хочеться хоч на день побути самим собою - от тільки дивно, що окрім злого гнома ніхто цього бажання насправді не розуміє. Таке життя...
від 15 липня 2010 року:
Електронні нагадування з минулого: сьогодні моїй бабусі виповнилося би 86 років
Ото цікаво якось: бабусі вже давно нема - вже досить давно, і я, на свій сором, не можу згадати наскільки и навіть точну дату не пам'ятаю, та й вона ніде не записана. Пригадую що якраз влітку, десь о цій же порі. А нагадування про бабусин день народження так само живе на мобілці і так само щороку нагадує... Не знаю, про що нагадує - я все таки гадаю, що нагадує про бабусю. Хто б міг подумати, що це буде єдине, що залишиться на згадку, що справді нагадує і робить це чесно і сумлінно.
Обов'язково треба буде перенести усі записи-нагадування зі старої мобілки. Зберегти і переписати у наступну - все-таки яка не яка, а пам'ять. Електронна пам'ять на згадку про реальну людину. Такі от сучасні технології - як не дивно, таки працюють, та ще й у найнесподіваніших застосуваннях. І хто б міг подумати...
від 13 липня 2010 року:
Таких не беруть в космонавти!
Сьогодні зранку зателефонували з відділу кадрів контори, де я ще формально працюю - у відпустці вже я "до останнього робочого дня" - але не настільки формально, щоб фактичними двома днями по тому прийняти участь у святкуванні Дня Компанії. Бо згідно внутрішніх правил компанії на день святкування я вже не є співробітником компанії, тому - самі розумієте. Добре хоч подзвонили. Втім, я й сам не збирався йти без дзвінка "запрошуємо вас прийняти участь", бо питання "а чи маю я формальне право приймати участь у святкуванні дня контори, будучи вже на той день звільненим?" я підняв наступного ж дня після оголошення про дату звільнення. Цікаво, чому я подумав про це одразу ж, а люди, які відповідальні за роботу з працівниками ще 2 тижні поспіль надсилали мені листи з вимогами надати ім'я моєї супутниці на цій вечірці, "бо треба ж узгодити..."? Про яку супутницю може йти мова, коли ви мені до ладу не можете відповісти на просте питання, чи візьмуть мене самого на це святкування? Їй Бо, великі контори - кумедний народ. Ні: дуже кумедний! Особливо "усвідомленням своєї величини", ага. :)
від 11 липня 2010 року:
"Два з половиною чоловіки", 17-й епізод 7-го сезону
Чарлі розірвав стосунки зі своєю нареченою, з якою вони жили вже рік і мали одружитися у липні, 24-го. Власне, не він, а вона - хоча, так би мовити, "з його ініціативи". Блі-і-і-ін. Ну що за фігня! Так усе чудово складалося - можна було би, врешті-решт, таки перевести серіал на нові рейки, але ні, знову те саме. З одного боку воно, звісно, дуже життєве - на відміну від переважної більшості "пересічного руського домогосподарчого мила" - а з іншого, настільки життєве, що спонукає замислитися над самим явищем.
То чому воно так? ...
Upd: Втім, у 17-му епізоді Челсі все таки повертається. Чекайте, а у якому ж тоді епізоді вона пішла?
Upd: Гм... Але одразу ж йде знову...
Upd: 22-га серія і закінчення сезону. А докупи ще й останній з наявних сезонів - власне, 22-га серія вийшла у ефір лише 24-го травня цього року. І все таки я жінок не розумію: чого саме вони від чоловіків хочуть? З одного боку, звісно ж, усім хочеться ще кращого - буцімто хочеться. Але ж насправді тобі дійсно дуже подобається саме те, що вже є - бо інакше не стояло би питання "бути чи не бути", бо відповідь на нього була би очевидна. А так... Що ж, з нетерпінням чекатиму продовження, бо й справді "как всєгда, на самом інтєрєсном мєстє!" (к)
P.S. Доречі, "погуглив" що ж таки означає те дивне слово - "сітком". Виявляється, то просто скорочення-жаргонізм від "комедія ситацій" - "situation comedy, sitcom". Доречі, в українській статті на Вікіпедії згадується серіал "The IT Crowd" - нам наша вчителька англійською показувала щось 1 чи 2 серії. Скажу чесно, або я занадто старий для такого, або занадто обізнаний а) на комп'ютерах - тож дивитися "типу про ай-тішні штучки" мені вже нецікаво; б) на людях - тож рівень "тупих ай-ті-гіків віком від 12-ти років і так до самої смерті" мене теж абсолютно не зачипає. А от ці "Два з половиною чоловіки" - то якраз те, що треба! Особливо в оцьому 7-му епізоді ну вже геть зачипають за живе, хіба що герої на 10 років старші.
Українською з озвучки "1+1" в мене є перші 5 сезонів, 7-й з українською озвучкою від "Гуртом" я оце передивився, тепер треба дивитися 6-й, але він у мене є лише з оригінальною англійською, ну і, мабуть, можна знайти з російською, але... Маю можливість купити козу, але не маю бажання! (к) А англійську все одно вчити треба вже вище середнього - а я й так десь більше половини, зо три чверті вже розумію, бо й дивитися ж цікаво. Тож візьмуся за оригінальну англійську - дуже ж цікаво, звідки та Челсі узялася. Та й сама англійська також цікава - ну і корисна, звісно ж...
від 10 липня 2010 року:
Просто субота
від 7 липня 2010 року:
Страшенно хочу відпочити від усього
Побайдикувати тижнів зо два, або з місяць, або хоча б до кінця літа. Попрограмувати щось для себе, спробувати нових технологій, яких вже навіть у моїй старезній сфері "старого-доброго Сі++" назбиралося досить чимало. Походити на річку, поспати до обіду, або навпаки - після обіду і до ночі. Загалом побути так, щоб ні про що не треба було думати "це треба вирішити на сьогодні і навіть на учора" - і щоб вирішувати нічого не треба було. І думати, бажано, також. Найкраще було би втекти у будиночок біля моря - свій маленький готельчик у якійсь теплій, спокійній, привітній країні, у якій "покращення вже сьогодні" настало вже років 100 тому і сьогодні треба лише працювати, аби підтримувати його, "покращення", у належному стані - не треба нічого "змінювати на краще" і то різко і несподівано, бо воно й так вже є добре. Може воно не так динамічно, не так багато можливостей для "бізнесу" - захопити ще щось і привласнити, ага, "бізнес" - але як добре було б!
Доречі, поцікавився Азорськими островами - ну тими, де буцімто ховався Том Круз з Камерон Діаз у "Лицарі дня". Щоправда, не знайшов згадок про такі маленькі острівці, як у кіно, але самі острови досить таки цікаві: належать Португалії у якості автономії (щось на зразок нашого Криму, але без москалів, татар, і пр.), 2-3 години льоту регулярними авіарейсами з Лісабону вартістю 300-400 євро в обидва боки. Знаходяться у так званому "власного імені" кліматичному оптимумі, тому там постійно ні холодно, ні спекотно. Згадок про особливі якісь катаклізми не знайшов. Острови вулканічного походження - власне, вони є вершинами гір, які колись опустилися на дно Атлантичного океану - Атлантіда, ага. :) Тому вигляд мають скоріш не стільки як "коралові острови Баунті на обкладинці", а як... мабуть як сама Португалія - щось таке. В принципі є досить пристойна нерухомість, яку пропонують не за захмарними цінами - дешевше, ніж у нас під Києвом, чесно вам скажу. :) Цікавеньке містечко - щоправда, ще не знаю, як вони там заробляють і чи є в них там інтернет, але в усьому іншому вельми і вельми цікаво.
То що, особистий рай на землі і місце для виходу на пенсію знайдено? ;)
P.S. Подивився "Аватара - Останнього Володаря Стихій" - у кіно точно не піду! Кращу викачаю таки оригінальний мультик і трохи розслаблюся, передивившись усі 3 сезони підряд. Що і вам раджу! Мультик зветься "Аватар: легенда про Аанга" або "Аватар: останній маг повітря" - здається у нас також йшов по тб, тому дехто міг його і бачити. Там такий хлопчина маленький з лисою головою і блакитною стрілкою на лобі і у нього такий величезний летючий шестиногий хом'ячок чи що то воно таке є. :) Мультик має бути класним - я пару серій бачив. Здається бачив...
від 4 липня 2010 року:
День Незалежності
Добре там, де нас нема! Ціла країна утворилася з тих людей, які саме й поїхали "туди, де вас нема". Цікавенька країна - неодмінно треба буде побувати!
від 3 липня 2010 року:
Просто субота
Як виявилося, "Футурама" повернулася і вже маємо 3 нові епізоди вже нового 6-го сезону. Перші дві серії більше спиралися на усілякі "сюжетні повороти стосовно повернення", а от у 3-му - у третьому епізоді гарненько так проїхалися по "актуальностях сучасності", як то ай-фон та твітер. Чи їх треба писати з великої літери, як Імена - Ай-фон та Твітер? :) Може й так, але пародія вийшла напрочуд влучна. Рекомендую!
Футурама повернулася і вона так само актуальна. Якщо чесно, якраз чогось такого сьогодні якраз добряче не вистачало.
від 1 липня 2010 року:
Просто четвер - просто минула перша половина року
Минула, наче й не було - навіть пригадати до пуття нічого. Наприкінці травня з'їздив у Крим. Непогано, давно пора треба було. Геть не пригадую, як святкував Новий Рік. Втім, пригадую: наготувавши усе і таки зустрівши Новий Рік у дружній компанії, далі вже не витримав і солодко заснув аж до... Ото, мабуть, усю першу половину року й проспав. :)
Втім, отримав страховку за машину і навіть зібрався купувати нову. Але таки не купив. Вже остаточно зібрався поїхати на Гран-Прі Угорщини, але воно буде уже у другій половині року, тобто ще не настільки переконливо чи буде взагалі. Тобто, чи потраплю туди я, бо саме Гран-Прі таки буде, бо життя триває. Але триває воно якось вже звично трохи осторонь...
А ще навалилася раптом спека, справді страшенна, задушлива така - минулого року я такої не пригадую. А цього року - з одного боку десь там, але не так вже й далеко, йдуть дощі і тривають повені, а тут, у Києві, все навпаки наче вимерло. Ото тільки останнім часом машини на Південному мосту збираються великими юрбами і неквапом просуваються на лівий берег, додому. От сьогодні якраз ще й думав було поїхати автобусом, але потім вирішив усе таки пройтися пішки, до метро, і вже на метро - на лівий берег. То таки юрба машин таки справді величезна - добре, що таки не пішов на автобус, бо, мабуть, таки вмер би, стоячи у залізній коробці у спекотній задусі. А пішки так, нічогенько собі, приємно навіть. Щоправда слід зважити на те, що пішки я ходжу геть лісом, а як би воно було вулицями... Останнє, я так гадає, мені ще трапиться оцінити - бо ж хто зна де буде новий офіс? Може таки й справді у Румунії?... :) Як там говориться? "Багатів дурень думкою!" (к)
