Я от думаю: може мені ще й про Audi Q5 свій власний сайт запустити? А чо м би й ні? Машина мені подобається і навіть дуже подобається: напевне, я хотів би колись собі таку мати. А робити треба те, що подобається. Тим більше, якщо на цьому можна буде якусь копійчину таки заробити - може, врешті решт, і на "Ку-5" вистачить...
З мінусів: не поїхав до батьків, за що, схоже, отримав "мінус один" до карми "Ти змінився в кращу сторону". Ну що ж, я все таки чоловік, а чоловік має і приймати рішення, і за прийняті рішення та зроблене згідно з цими рішеннями відповідати. Так, я згоден, що обрав трохи легший шлях як пережити саму зустріч Нового Року. А може й не трохи. А може й взагалі єдиний доступний і можливий щоб таки _пережити_. Бо якби зробив інакше... А що його тепер гадати, "якби"? Зробив і зробив - маємо те, що маємо. А маємо мене, живого і (психологічно?) здорового, трохи старшого і трохи досвідченішого, ніж 2-3-ма днями раніше. І може навіть "розумнішого". Плану дій так само нема. Оптимізму зайвого стосовно наступного - тобто вже цього, 2012-го року - теж нема. Бажання щоб він починався, щоб закінчувався один рік і починався новий - нема. Навіть бажання йти завтра на роботу - ані краплини! Нічого нема...
А що взагалі є?
Є якесь примирення з дійсністю. З тим, що наступний рік таки почався і треба жити далі. Є сподівання, що сам Новий Рік був і залишиться лише "святом", "дуже й дуже умовною позначкою у календарі", а не стане чимось вагомим, якимось переломним днем, від якого слід буде обраховувати нову "епоху", нове життя. Є сподівання на те, що Новий Рік - це лише просто один день і сам по собі він не принесе ніяких змін, а життя просто триватиме далі як і тривало воно до Нового Року. Воно, мабуть, так і має бути і усе це "новорічне" - це виключно особисте сприйняття, і нічого більше. Але ж, зрештою, саме через особисте сприйняття ми й сприймаємо світ, оточення, інших людей. Так, з одного боку, такими, які вони є, а з іншого - трішки вже саме такими, якими ми їх сприймаємо. І тут чого лише хотілося би - щоб це особисте сприйняття хоч трохи співпадало. І щоб цей Новий Рік став і залишився "просто святом, просто червоним днем календаря" - не тільки для мене. Щоб саме цей день не приніс ніяких змін і щоб життя як найскоріше повернулося до того, яким воно було до того, до Нового Року.
Хіба я так багато хочу? Маю ж і я мати своє потаємне і дуже щире бажання на Новий Рік? То моє бажання - отаке! Гей, Хтось там, на горі - зробіть мені такий малесенький подарунок! А я - буду хорошим. Я знайду і зможу це прийняти і використати. Бо так хочеться простого людського щастя. Ну хіба вам шкода - для мене?
Тож світова прем'єра відбулася ще 16-го грудня, нашу, українську, я очікував лише за тиждень, 24-го, але, як виявилося, тут у нас в Києві "Шерлок Холмс 2" вже йде майже в усіх кінотеатрах. Чи я щось не розумію? Якщо чесно, то нічого не розумію.
На кухні пахне свіжепиляною тирсоплитою та новим кухонним гарнітуром, в курку стоїть згорнута ялинка
Ялінка пасправді - сосна, та й та ненатуральна: купив сьогодні вранці у JYSK, 280 гривень за 140 см "сосни пухнастої". Треба затягти в кімнату та розгорнути, і таки сходити та купити хоча б одну ялинкову кульку до Нового Року. А повчальну історію про збирання кухні я напишу якось згодом, навіть до Нового Року сподіваюся встигнути. Якщо коротко: знову здивувало мене - "до чєго тєхіка дошла!" (к)
Настрій в цілому, як не дивно, цілком передноворічний. Невже цього року буде Справжній Новий Рік!?
До Нового Року лишилося 13 днів...
від 17 грудня 2011 року:
Просто субота: низький старт у російській політиці
Додатково замінив повітряний фільтр. Весною треба буде зібратися і почистити фільтр салону у системі кондиціонера/клімат-контролю. Ціна питання разом з новим фільтром (1F0129620), оригінальним мастилом (G 052167M6, 3.5 літри), та доливанням охолоджуючиї рідини (G 012A8GM8, 0,5 літри) - 1294 гривні 75 копійок, з ПДВ. Усе зайняло близько години часу, правда з огляду що я живу за 15 хвилин пішки від СТО я не чекав там, на місці, то ж усього більше півтори години від моменту "машиної заїхав" до моменту "машиною виїхав".
Старий повітряний фільтр віддали у коробці від нового. Що цікаво, встановлений з заводу повітряний фільтр має інший код: 3C0 129 620.
От тільки геть забув про знижки на обслуговавання на вихідних: на "Атлант-М, Дніпровська набережна" вони діють у неділю, 10% знижки. Можна було би трохи зекономити.
Останній день осені. На суботу записав свого "Плюсика" на ТО1.
Треба буде побороти свою лінь і встигнути пригнати машину на СТО таки точно о 8-й ранку. Щоб з самого ранку усе зробити і щоб тоді вже цілий день був вільний. Дивись, раптом ми з її Котеням комусь станемо в нагоді. А добре було б...
До Нового Року залишилося рівно 31 день. Рік наче й довгий був і багатий на події, але кінець року ось вже незабаром: все таки час таки летить і чим далі, тим все швидше і швидше. Мабуть таки трохи сумно.
від 26 листопада 2011 року:
Просто субота: День Народження Юлії Володимирівни Тимошенко
З релігійного календаря: важкі рішення роблять людину
У нас о офісі на кухні стоїть невідомо звідки взявся перекидний календар. Кожен день там відмічений власний висловом, зазвичай пов'язаний з Богом, вірою, тощо. Але ж іноді трапляється щось таке, більш філософське і більш, скажімо так, приземлене. От як вам отаке (мовою оригіналу):
Decisions can be hard for a man to make, but hard decisions make a man.
Що у моєму довільному перекладі означає:
Людині може бути важко робити рішення, але важкі рішення роблять людину.
Влучно, еге ж? Доречі, оригінальною мовою там буває таки закручено, що "назвав усі слова, але не зміг вгадати суть". Точніше навпаки: сама суть в цілому зрозуміла, але ж якою вітіюватою мовою вона бувая сказана.
Отаке.
від 25 листопада 2011 року:
П'ятничне відео: а я нє хочу - нє хочу по расчету! А я по любві, по любві хочу!
від 24 листопада 2011 року:
"Професійний підхід" у "професійних блогерів"
Найкраща ілюстрація "професійності" усії цієї "блогосфери", це написати щось таке банальне, на зразок:
Будь-який успішний підприємець розповість вам, як він жалкує, що не почав свій бізнес на 5, а краще на 10 років раніше, і наскільки більш видатних результатів йому б вдалося досягнути.
І цілком очевидне зауваження навести бодай декілька конкретних прикладів таких "успішних" одразу ж обізвати "неконструктивною критикою" і "обгрунтувати" свою думку чимось на зразок:
Регулярно натрапляю на цю думку, читаючи інтерв'ю з власниками і топ-менеджерами компаній. Спеціально я їх не зберігаю, тому Google в допомогу.
Я так розумію, ті самі "успішні підприємці" просто сплять і бачать, як би їм ото дати грошей цим "професійним блогерам". За що і навіщо? Тю, та це ж очевидно! Я постійно зустрічаю це у інтернеті - шукайте у Гуглі, там все є! І не забудьте занести грошей за цю "корисну" і "професійну" пораду.
Отаке.
від 21 листопада 2011 року:
Анекдотична мудрість про жінок
Якщо жінка каже що ненавидить, значить любить, але ти - козел.
від 18 листопада 2011 року:
П'ятничне відео: інструкція з монтажу перекриття типу "Теріва"
від 14 листопада 2011 року:
Анекдот про сторожа і директора
Не знаю, правда це чи анекдот, але розповідали так...
У середині 80-х (20-го століття, звісно ж) у одному колгоспі вирішили збудувати новий міст через річку. Голова колгоспу знайшов і можливості, і кошти, придбав будівельні матеріали і замислився: як вберегти їх від розкрадання, щоб жителі села не розтягли їх по хатах с метою будівництва у власних дворах. Вихід було знайдено якнайпростіший: взяли на роботу сторожа. А позаяк сторож охороняв не зовсім колгоспну власність, та й сам він у колгоспі не числився, то його (сторожа) виділили окремо від колгоспу. За окремою, так би мовити, звітністю. Ну а позаяк сторож - не колгоспник, то й зарплатню йому мають нараховувати окремо. Увели додаткову ставку бухгалтера. Бухгалтер є, сторож є, - а начальника нема? З'явилася ставка директора мосту. Прийняли директора. І все добре так склалося: сторож охороняє, бухгалтер рахує, директор здійснює загальне керівництво. Але тут грянула перебудова, прийшла постанова: скоротити штати. Скоротили... сторожа.
від 13 листопада 2011 року:
Як мало треба для щастя?
Щоб вона мені подзвонила і ми просто спокійно побалакали. Господи Боже, невже ти таки справді є?!
Одна з моїх мрій - мати свій дім. Саме будинок. Щоб у селі. Що ранком вийти надвір, а там - туман, десь гавкає собака, мокро і прохолодно, але ж так приємно! Бо по-справжньому. І щоб у дворі стояла миска з водою і підійти і прямо у дворі холодною водою вмитися. І гарний чистий рушник... Ну, це вже загалні такі "побутові зручності", до будинку беспосередньо не відносяться.
Вже навіть без знаку оклику, як то я писав на 10 тисяч, рівно... 7 тижнів тому? Ну, не дуже рівно, але майже 7. Вже скоро і перше технічне обслуговування: на 15 тисячах кілометрів. Я думав зробити його оце минулого тижня, доки машина стояла на ремонті щоб заразом і масло поміняти, і все таке, але, зізнаюся чесно, просто того тижня якось так заметався і просто забув попросити про це СТО. А потім подумав, що ну то й добре: чого його зайвий раз машину чипати? От відкатаю ще 2 тисячі - гадаю, до Нового Року я цілком встигну! - от тоді й зроблю. А поки що - Гольф Плюс, 13 тисяч кілометрів: політ нормальний!
Машиною задоволений цілком і повністю. У неї вже навіть власне ім'я є: Котеня. Її Котеня. :)
Це, любі мої, політика. Сучасна наша політика, лицем якої у нас сьогодні є самі знаєте хто. І так, я дуже не хотів би, щоби хтось з моїх близьких приймав у цьому участь. І хто б міг подумати, що якраз воно - наші великий бізнес та велика політика - таки боляче вдарять мене сьогодні якраз там, де найближча моя людина і її прагнення таки приймати у цьому участь таки стануть на заваді особистому. Сподіваюся лише, що це вирок не у останній інстанції. Втім, не скільки сподіваюся - скільки буду продовжувати жити і боротися: за своє, за близьку людину, за можливість просто жити. Чого і вам бажаю - і у особистому житті, і у політиці.
Найсумніша п'ятниця за останні декілька років. І головне, як завжди: таки був до такого повороту подій готовий - тобто враховував, що таке може бути - але коли воно таки сталося якихось конкретних планів як діяти таки не знайшлося. Ще не знайшлося. Поживемо - побачимо...
Що вам сказати? Сьогодні я якнайщиріше ненавиджу і цю країну, і державу, та й разом з тим тих, хто до цього всього причепний. А це саме вас, любі мої співгромадяни, саме вас. Отаке.
Та це щось за минулі дні мою картинку с Жанною Фріске понаходило щось більше півсотні людей, тож тема цікава, то давайте ще й відео з цією Жанною Фріске підкину - є ж на що подивитися, еге ж!?
від 4 листопада 2011 року:
Забрав машину з ремонту
від 1 листопада 2011 року:
Поставив машину на ремонт, їзджу на метро, день перший
Сьогодні мій любий Golf Plus поїхав виправляти пом'ятий бік, фарбуватися, та... та і все, власне. Ще можна було би причепити до цього ж заїзду і фарбування бамперу та заміну пластикової решітки навколо протитуманки, але страхова суворо заборонила це робити, бо ж "ДТП за участю 2-х учасників потребує огляду та оцінки пошкоджень незалежним експертом". Ну ні то й ні. Хоча перспектива ще раз походит пішки не радує. Особливо, враховуючи франшизу по КАСКО...
Вперше за останні декілька місяців спустився у метро. Хоча ні, брешу: останнього разу був у метро під час "Київського марафону" - їздив малу зустрічати, але довго збирався, а вона бігає швидко, тож не застав. Коли ж це було? Але то був вихідний, а це - звичайний робочий день, хоча вже і не час пік. Народу не юрба. Жити можна.
Перше, на що звернув увагу: красиві жінки. Коли їздиш машиною їх чомусь значно менше. :) А тут - не те що б кожна друга і може навіть кожна третя, але таки є і це таки помітно. Що цікаво, красивих чоловіків - ну, таких, які були би варті уваги - не помітив взагалі. А я ж і на це також звертаю увагу. Цікаво, а як я сам виглядаю на цьому фоні?
Друге, що впало в очі - попрошайки. Десь вже на центральних станціях у метро впевнено і діловито "зашкандибала" жіночка, з буцімто щось там хворими ногами чи чим там ще. Ну, нібито як крива. Добре поставленним голосом затягла "Памагітє, люді добриє!" (к) - але народ, я бачу, теж уже таких "покалічених жіночок" наївся, то ж реакція була таки нульова. Це вже радує.
Третє, що здивувало: їдучи додому вирішив згадати старі добрі часи (які були оце тільки но минулої осені і більшу половину зими, доки машину не купив та не почав їздити на роботу), коли часто і багато ходив додому пішки. Ну, не геть аж додому - до найближчої станції метро на моїй гілці. Тоді мені це якось не здавалося чимось таким "довгим", я точно пам'ятаю. А цього разу з превеликим подивом звернув увагу на те, як "розтяглися" відстані між тими ж самим об'єктами, які раніше долалися якось мимохідь - машиною. Вражений і збентежений таким відкриттям експерименти з ходінням пішки вирішив припинити "до з'ясування".
Отаке.
від 30 жовтня 2011 року:
Сьогодні - Гран-Прі Індії
Гран-Прі Індії? Овва! Виявляється, вже буває і таке. А я чомусь був впевнений, що Японія - то був останній етап сезону перегонів Формули-1. Ет, геть відстав я від життя з цим вашим інтернетом та комп'ютерами...
від 29 жовтня 2011 року:
Просто субота - нарешті маю вазу для квітів і навіть самих квітів трохи
У реальності виглядає все таки краще, ніж на моєму фото. Висновки: геть розучився як фотографувати, так і готувати фото для інтернету. Треба б поновити навичку. Що би його такого ще зафотографувати?
А квіти в домі - давня мрія! От буду мати свій будинок - будуть свіжі квіти (власного виробництва!) щодня. А поки що... Трішечки ще одна мрія здійснилася, і нічого такого вже складного у цьому, у здійсненні мрій: іноді, а може й навпаки найчастіше, потрібно просто взяти і зробити те, про що мріяв.
Сьогодні - прем'єра у кінотеатрах Києва. Хто йде дивитися? Чи неодмінно у 3Д? А може у Ай-Максі? Залишається лише сподіватися на сюжет, а не тільки "3D-орієнтовані спецефекти"...
від 25 жовтня 2011 року:
Golf Plus: більше 12 тисяч кілометрів пробігу
Навмисне підібрав цей запис до 25-го числа, бо ж 10 тисяч "записані" якраз 25-го вересня, рівно місяць тому. Тож за місяць вийшло трохи більше 2-х тисяч пробігу. Правда я ніяк не порахую, чи увійшов у ці 2 тисячі ще один заміський близько 600-кілометровий пробіг, бо він якраз напередодні 25-го числа трапився. Записувати треба! Але все одно, так чи інакше, а пробіг непоганий і у 15 тисяч за рік я точно вкладуся, хоча й до "запланованих" 20 тисяч ще далеко. А до 20 тисяч ще далеко, бо дехто не зібрався ні по Європі цієї весни, ні жодного разу на море - цього літа. А оце вже справді сумно...
Їдемо далі!?
від 23 жовтня 2011 року:
Перше моє ДТП за участю інших учасників та не з моєї вини
Враження з одного боку досить цікаві: з годину простояти "на аварійці" на досить жвавому перехресті Києва. З іншого - та сама рутина, тільки що тепер без складання протоколу на мою честь і без вилучення прав і, відповідно, суду, штрафів, та їх наступного повернення.
Ще з іншого боку: несподівано замислився над тим, що франшиза по КАСКО обраховується від повної вартості застрахованого авто, а не від вартості конкретного ремонту. Тобто теоретично я знову "попадаю" на 0,5 відсотки від не надто маленьких моїх 200 тисяч з гаком гривень. Це якщо по КАСКО. А якщо по ОСЦПВ? (Ця абревиатура українською звучить настільки незвично, що довелося її шукати у Гуглі, маючи на увазі "ОСАГО") Наскільки я розумію, там теж є франшиза, але її ж, напевне, сплачує той, хто винен у ДТП. Ти диви - аж закортіло розібратися у питанні!
От тільки так не хочеться знову у страхову пертися, потім на СТО... Доречі, а де мої деталі з попереднього замовлення? Адже я якраз розраховував усе заразом зробити, за один заїзд на ремонт, а разом з тим і ТО1 пройти, щоб зайвого разу не їздити. Гроші ж бо було перечислено ще бо зна коли. Так, таки треба взятися за це все та розібратися та позакривати ці всі питання. Принаймні, мені теж буде наука: за кермом незважаючи на те, правий ти чи ні у своїх діях, завжди будь уважний і пильно стеж за оточенням. Тільки но буквально сьогодні ж знову вчив цьому малу: тримай "під прицілом" щонайменше 3 машини попереду і 3 - позаду. А сам от так по-дурному "попався". Вік живи, вік учись - все одно дурнем і помреш. Отаке.
P.S. Доречі, Michelin X-Ice чудово тримається на трасі на швидкостях 120 з гаком (та й місцями явно під 160) і за температури повітря 9-10 градусів тепла. Не знаю, наскільки він при цьому стирається - не маю ще достатнього власного пробігу - але за тестами поважних автомобільних видань з цим у "мішок" також все в порядку. І сталеві колеса з ковпаками теж раптом не здаються такими вже відразливими у порівнянні з литими дисками. Хоч якась радість, ага.
Сьогодні таки зібрався і повитягав свої зимові колеса, які стояли вже готові ще з минулої зими, попакував їх у новенькі фірмові пакети для коліс, завантажив у багажник свого маленького Гольфу і відвіз на "приглянуту" станцію шиномонтажу - міняти гуму на зимові шини.
Приїхавши вже зустрів чергу у 3 машини, хоча дуже пощастило, що міняли тільки гуму усього на одній з них - дві інших міняли колеса у зборі, так само як і я. Тому мерзнути довелося "лише" щось з півгодини. Вкотре спостерігаючи за роботою інструменту під назвою "хрест" - це такий зручний професійний ключ для відкручування та закручування болтів на колесах - знову почав себе запитувати, а чому ж у мене такого все ще нема і чому я натомість стою тут, чекаю і мерзну? Риторичне запитання, ага.
Разом з монтажем і балансуванням коліс (останнього можна було би і не робити, але я вже вирішив робити все "по повній") процедура зайняла щось хвилин 10 і коштувала... Хоч убий не пам'ятаю, скільки вона коштувала, але щось приблизно 100 гривень, і то переважно через те, що я чомусь вирішив вже зібрані колеса таки балансувати. В принципі, це таки правильно, але якщо їздили вони не так багато, а лежали і зберігалися дуже акуратно і правильно - то можна й не балансувати.
Що цікаво, попросив докачати "літні" колеса до трохи більшого тиску - для зберігання. Шиномонтажники не те щоб відмовилися, але порадили цього не робити, буцімто для зберігання тиск навпаки зменшують. Я погодився, але потім читаючи інструкцію з експлуатації машини знайшов чітку рекомендацію таки зберігати колеса зібрані з шинами, накачані на 0.2-0.4 атмосфери підвіщеним тиском. Отаке.
Так що відсьогодні я вже їзджу на зимовій гумі. Michelin X-Ice - залишився у спадок ще від мого першого Гольфу. Коли ж то було, га? У мене смс-ка залишилася з номером повідомлення для страхової - то ж було це 21-го листопада 2009-го року. Треба ж, ще й 2-х років не минуло. А здається так давно вже те все було...
Доречі, за декілька днів моєму новому Гольфу, цього разу вже "Плюс", буде 9 місяців як він у мене. Те ж наче й небагато, а наче так давно вже це все було.
Так що скоро зима! А у вас?
від 12 жовтня 2011 року:
Просто сімейне авто
Нова Volkswagen Jetta. Якраз АвтоЮа пропонує таку у "народному тесті". Сходити потестити, чи що?
від 10 жовтня 2011 року:
Жива сталь - чудове кіно! Рекомендую!
від 9 жовтня 2011 року:
Нарешті я підібрав правильну концентрацію тіста для оладок!
Рецепт простий, але як і в усякій іншій справі важливі деталі. А отже, вже з першого разу мої оладки вийшли смачні, але геть не пухкі. У чому справа? Моя люба мала підказала хитрість: треба додати дріжжів. Сьогодні сучасні сухі дріжжі не потребують попереднього замочування та потім вистоювання і тісто виходить одразу готовим до смажіння. Спробуємо!
Але на мій подив у супермаркеті дріжжів я не знайшов. Лише у відділі спецій - знову ж таки за підказкою малої - знайшов такий собі "Розпушувач тіста". На одному з пакетиків навіть був написаний рецепт оладок - значить підходить! Хімія, звісно ж: пірофосфат натрію, бікарбонат натрію, кукурудзяний крохмаль, усього 10 грамм. Але що зараз не хімія? Узяв 2 пакетики на спробувати.
Першого ж вечора не вдалося через чергову аварію від сусідів: приходжу додому, а у мене по долівці вода хлюпає... А шо я!? Я сама афігєла! (к) Та не будемо про сумне. Ще наступного - через особисті проблеми з любою малою... Та знову ж таки не будемо про сумне. А оце сьогодні - пан має час та натхнення! (к) - тож почав місити тісто для оладок.
Кефіру в мене не знайшлося, але я заздалегідь запас у холодильнику відкритий на надпитий вже пакет молока, яке вже мало скиснути і послужити основою для тіста замість кефіру. Молока щось грамів 800, може трохи менше. Рецепт пишет про 1 склянку кефіру, але обчислювати пропорції ми теж вміємо. Тож слідом за скислим молоком у тісто пішли 4 яйця. Курячі. Розмішав усе до однорідної маси. Цукру, солі, та соди додавати не став - чогось я не люблю солодкі оладки, бо їх можна їсти з чимось солодким, як от з медом, то не обов'язково щоб вони самі були солодкі.
Висипав цілий пакетик "розпушувача тіста" - за рецептом на склянку кефіру потрібна половина, але у пропорції має бути десь так. Ця штука одразу ж піниться і розмішати її хоч і нескладно, але треба помішати. Знову до однорідної маси. Потім почав додавати муки - і цей момент найцікавіший.
Рецепт пише "додати муки до консистенції густої (!) сметани. Ти ба! Слово "густої" я якось пропустив, тож "консистенція сметани" на мій смак - ріденька така яку наливати можна. Але перша ж партія на сковорідці показала, що для оладків така концентрація не підходить: вони смачні і навіть пухкі, але не товстенькі. Тож не зазираючи "у книжку" я додав у тісто ще муки и довів його до такого стану, коли його можна викладати окремими кульками. Але, як виявилося, трохи вже переборщив, бо вже на наступну партію тісто ще більше встоялося і загусло так, що викладатися не дуже хотіло. Питання вирішив просто: додав трішки кип'яченої води з чайника і знову ж таки довів до однорідної маси.
Все, процес пішов! Вони виходять не дуже рівні і круглі і не надто фотогенічні, але пухкі і смачні. Хоча, мушу визнати, треба би щоб були трохи м'якші. Що ж, ідеал ще не досягнуто, але прогрес має місце бути, то ж є ще над чим попрацювати і у чому розвиватися. Отаке.
І вам смачного!
від 9 жовтня 2011 року:
Сьогодні - Гран-Прі Японії
А у Києві надворі вже справжня осінь. Хоча лише вчора була по-літньому велика гроза з блискавками і громами. А цілий тиждень було сухо і тепло, хоча добре видно було, що сонечко вже не пече.
Треба б хоча б коротко поцікавитися, що там на Формулі-1 відбувається і взагалі...
від 8 жовтня 2011 року:
Просто субота
Свинтус - дизайнерський концепт від студії Лєбєдєва. Оригінально і просто, але таки функціонально і навіть технологічно насичено. Картинку потіг звідси.
від 7 жовтня 2011 року:
П'ятничне відео: як правильно прасувати брюки
За процессом прасування слідкуйте! ;)
від 6 жовтня 2011 року:
Помер Стів Джобс
То була Людина. Ціла епоха добігає кінця...
від 3 жовтня 2011 року:
Про підігрів сидінь у машині
Сьогодні таки випробував - таки працює і таки справді корисна штука виявляється! Сьогодні зранку було так доволі собі свіженько, тож сідати у тонких ще джинсах у холодну машину було не те щоб зле, але все ж таки коли є спеціальний пристрій, то чого би і не спробувати? Гріє миттєво і потужності там вистачає щоб, напевне, і засмажити. Тож майже одразу я знизив потужність до мінімуму - блок керування має 3 позиції - а за півхвилини і вимкнув взагалі. Холодного осіннього ранку цього цілком вистачило, щоб їхати у машині з приємним комфортом. До чєго тєхніка дошла! (к) А взимку я цією функцією і не користувався якось взагалі і не вважав її аж надто корисною, радше навпаки. Хто б міг подумати!
Тим часом осінь надворі - справжня осінь! Краса цього року - неймовірна! Обов'язково треба вибратися на вихідних за місто, а потім ще, і ще, і ще... Аж доки не задощить вже повністю, та й до зими вже рукою подати.
Доречі, про зимові шини: коли ж їх ставити? Я розумію, що кожному хочеться мати якусь свою власну думку і то навіть якось там її обгрунтовувати, але особисто я у цьому питанні ще з самого початку вирішив дотримуватися "рекомендації виробника" - без будь яких "зайвих фантазій", ага. А саме: ставити зимові шини тоді, коли середня температура повітря впаже нижче +5 градусів за Цельсієм. "Середня температура" тут слід вважати температура о тій порі, коли машина експлуатується найбільше. Але "без фанатизму", позаяк якраз зранку - найхолодніше - і якраз зранку переважно і їдеш собі на роботу. Тож, навпене, можна ще спростити: доки температура ранкова буде триматися вище +5 градусів. Втім, з досвіду минулих років можна упевнено сказати, що надто великих коливань у нас не буває, і якщо вже холодно - то вже холодно. Хоча... Ньюанси, звісно, все одно є: може воно й справді і у нас на Україні також вже слід переходити на зимову гуму "європейського" типу, а не "скандинавського". Особливо це стосується жителів великих міст на зразок нашого любого Києва. А в мене якраз лежать обидва комплекти - і така, і сяка. На дисках, правда, якраз "арктика" - Michelin X-Ice - ще з минулого мого Гольфа залишилася. А дарована разом з новим Гольфом вже "Плюс" Semperit Winter Grip - хоча й бюджетна, але справжня німецька - минулої зими показала себе цілком пристойно і взагалі без нарікань, хоча й слід зауважити, що по снігу та про справжній нашій "руській" зимі вона і не ходила. Ото тільки, хіба що, у Чернігів з'їздила і таки трохи снігу талого та укатаного таки бачила, але знову ж таки - без фанатизму. Так що поки що у планах - ставити Мішлєн, бо ж він і так уже на дисках, а зайві гроші витрачати зараз не надто доречно. Але то вже геть інша історія...
Зміну вересня на жовтень завважив тільки у звітах Google AdSense - сьогодні прибутки за поточний місяць "хутко зникли", то ж довелося усвідомлювати що воно відбувається. А відбувається осінь і перший місяць осені якось так раз! - і вже минув. Осінь надворі і справді осінь: опале листя, холодні ранки, дощові дні. Похмурою її цього року назвати не можна і більше того: це, напевне, найбільш яскрава та "по-осінньому спокійна" осінь за останні декілька років, яку я пам'ятаю. З іншого боку, може просто за останні декілька років я якось і не звертав уваги, а що воно там, надворі?
У машині зранку постійно почав ставити Шуфутинського: "Снова осень закружила карусель мелодий..." Нехай не зовсім про осінь, але все одно під настрій дуже підходить. Доречі, це вже... ага... То, виявляється, перший раз (цього року, на цій роботі, цією машиною) я поїхав на роботу машиною аж 8-го квітня - от чим корисно мати "щоденник", нехай навіть сьогодні він - онлайновий і зветься по-модьному: "блог". Щоденник від і лишається щоденником - це перш за все дуже зручна річ для фіксації подій та дат, коли вони відбувалися. Усе інше - мішура і надування щік "проффесійних блогерів". Та не будемо про блогерів. Тож сьогодні ще навіть півроку немає, як я на роботу їзжу машиною. Треба ж таке - а мені наче це вже так давно і так довго. Тож таки за ці менше півроку таки щось відбувалося! А ви кажете: "про що написати статтю?" Так от про те, що у вашому житті відбувається, і пишить! А не відбувається нічого - то краще не пишить взагалі.
Ну от, таки не втримався і знову згадав про блогерів. Все, досить на сьогодні.
